Рой Левеста Джонс Молодший (; 16 січня 1969, Пенсакола, Флорида, США) — американський професіональний боксер. Як професіональний боксер, володів титулами чемпіона світу у середній, другій середній, напівважкій, важкій вагових категоріях. Загалом переміг 22 бійців за титул чемпіона світу в чотирьох вагових категоріях. Єдиний боксер у історії, що почав професійну кар'єру у напівсередній вазі та згодом завоював титул у важкій категорії.
Джонс отримав нагороду «Боєць десятиріччя» () 1990-х років за версією Американської асоціації журналістів, які пишуть про бокс (BWAA).
Незаконно відвідав окупований рф Севастополь, де зустрівся з Путіним (той надав Р. Джонсу російське громадянство), занесений у базу даних центру "Миротворець"
Аматорська кар'єра Рой Джонс (молодший) народився 16 січня 1969 року в місті Пенсакола (Флорида). З самого дитинства його батько, Рой Джонс старший (часто називають, «Великий Рой» — Big Roy), у минулому — професійний боксер, намагався прищепити Рою любов до боксу, він хотів виростити чемпіона, яким самому йому не судилося стати. З 10 років Рой почав займатися боксом. Маючи вагу в 32 кг, Джонс перемагав 14-річних суперників, вагою в 40 кілограмів. У 11 років він виграв турнір «Золоті Рукавички» штату Алабама (відправивши суперника по фіналу в нокаут ударом по корпусу), а потім ще чотири роки поспіль повторював цей успіх. У 1982 р. Джонс здобув в рамках турніру «Sunshine State Games» перемогу за очками над боксером, який принесе в майбутньому великі неприємності. Ним був його ровесник Антоніо Тарвер. 1984 року Джонс виграв Юніорські Олімпійські ігри в США, а ще через два роки виграв престижний національний турнір США «Золоті рукавички» у вазі до 54 кг, перемігши у фіналі за очками Віктора Левіна. Ще через рік він повторно завоював цей титул, але вже у вазі до 71 кг, здолавши у фіналі Рея Макелроя.
Звичайно, в аматорській кар'єрі були й поразки. 1986 року Рой програв за очками у півфіналі Ігор доброї волі радянському боксерові Ігорю Ружнікову, вигравши бронзу. Ще одна відома поразка сталася, коли він намагався третій рік поспіль виграти національні «Золоті Рукавички». Джонс здобув перемоги в трьох попередніх зустрічах, у тому числі переміг Томаса Тейта (за очками) і чемпіона США у вазі до 165 фунтів (74,8 кг) Фабьена Вільямса (нокаутом у третьому раунді). У півфіналі ж йому випало зустрітися з Джеральдом МакКлелланом. Всі три раунди пройшли у високому темпі з великою кількістю ударів з того і з іншого боку, але в результаті всі п'ятеро суддів порахували, що краще виглядав Макклеллан (за словами відомого тренера Еммануеля Стюарда, у нього зберігся запис того бою, проте підтвердження цього поки немає). Однак переможцю дісталося від Джонса так сильно, що він програв у фіналі Рею Макелрою. Також Джонс згадував у інтерв'ю після другої зустрічі з Тарвером, що одна з його поразок в любителях була нокаутом, але не сказав, кому саме він тоді програв.
Тепер Джонсу належало пробитися на Олімпійські ігри 1988 р. в Сеулі. Для початку йому треба було потрапити до фінального Відбіркового Турніру, в якому кожне місце в національній збірній виборювали між собою 8 учасників: переможець і срібний призер національного турніру США (переможцем у вазі до 71 кг став Френкі Лайлз, в тому числі здобувши перемогу над Джонсом за очками, причому Рою навіть відрахували стоячий нокдаун; друге місце зайняв одвічний суперник Лайлза, Тім Літтлз); переможець національних «Золотих Рукавичок» (ним став Рей Макелрой, який переміг у фіналі Макклеллана); чемпіон Збройних Сил США; учасник чемпіонату Збройних Сил, минулий кваліфікаційний відбір; два переможці відбіркових турнірів — Східного та Західного (на Заході ним став Томас Тейт); а також один боксер, обраний Федерацією Аматорського Боксу США, який, на їх думку, заслуговує того, щоб потрапити на Олімпійські ігри.
Після поразок у перших двох турнірах Джонс намагався виграти Східний Відбірковий Турнір, перейшовши при цьому на категорію нижче (до 66,5 кг), однак, вигравши перший бій, він не зміг укластися в рамки ваги в другому і був дискваліфікований. Єдиний шанс для нього залишався в тому, щоб бути обраним Федерацією Боксу, що й сталося. У результаті Джонс виграв фінальний відбірковий турнір, двічі перемігши за очками з мінімальною перевагою Френкі Лайлза. Бої були дуже впертими, проте Джонсу вдавалося раз за разом з серіями ударів розривати дистанцію, вигідну більш високому та довгорукому противнику.
Олімпійські ігри Шлях до фіналу Олімпійських Ігор почався для Джонса з разючої перемоги над Мтендером Макаламбою, з Малаві. На самому початку бою він відправив суперника в нокдаун, а до середини першого раунду все завершилося нокаутом. Далі Джонс послідовно переміг за очками з переважною перевагою Міхала Франека (Чехословаччина), Євгена Зайцева (СРСР) і Річі Вудголла (Велика Британія).
У фіналі турніру за рішенням суддів, яке вважається одним з найбільш несправедливих в історії Олімпійських ігор, південнокорейський супротивник Роя Пак Сі Хун отримав «золото», вигравши з рахунком 3:2. Це було шоком для всіх, включаючи самого корейця, не кажучи вже про враженого до глибини душі таким розвитком подій Джонса і його батька, який дуже емоційно вболівав за сина на трибунах впродовж всього турніру. Джонс домінував у всіх трьох раундах, у другому раунді корейцеві було відраховано стоячий нокдаун. Рой володів беззаперечною перевагою за ударами, як потім підрахували, в першому раунді він влучив 20 разів з 85, Пак Сі Хун лише 3 рази з 38, другий раунд — Джонс 39/98, Пак 15/71, третій раунд — Джонс 36/120, Пак 14/79. Проте судді вирішили інакше. Представники СРСР і Угорщини віддали перемогу Джонсу з рахунком 60-56. Судді з Уругваю і Марокко віддали перемогу корейцеві з рахунком 59-58, порахувавши, що той виграв 2-й і 3-й раунди (попри те, що в кожному з них Джонс завдав більше точних ударів, ніж Пак за весь бій). Останній суддя, з Уганди, нарахував нічию, проте коли для вирішення нічийного результату йому довелося вибирати переможця, він віддав перевагу представнику Кореї, який нібито мав перевагу в бою.
Пак Сі Хун після своєї «перемоги» через перекладача сказав Рою, що він вибачається за подію, він знає, що програв бій, і що перемогу йому подарували судді. У зв'язку зі скандалом Міжнародний олімпійський комітет (МОК), намагаючись виправити становище, вручив Рою приз Вела Баркера, який вручається тільки найкращим боксерам, але це, звичайно, було слабкою втіхою. У березні 1989 року AIBA відхилила скаргу Федерації боксу США з даного бою, на підставі того, що та не була подана протягом 30 хвилин після закінчення бою, як належить за правилами. Однак, за словами президента Асоціації Анвара Чоудрі, навіть якби вона була подана за правилами, вона все одно була б відхилена за недостатністю доказів давання хабаря. 1996 року представники Федерації боксу США подали ще одну скаргу до МОК про визнання факту хабаря суддям, які віддали перемогу Пак Сіхуну, на підставі визнання рефері, який судив той бій, а також даних, опублікованих у книзі "Новий Володар перснів: Корупція на Олімпійських іграх або Як Купити Собі Медаль "(автор — британський журналіст Ендрю Дженнінгс), де згадувалися хабарі, дані на тих Іграх, згідно із розсекреченими документами спецслужб НДР. Рефері Альдо Леоні з Італії переказував слова аргентинського судді Осбальдо Бісбаля, з яким він на Іграх ділив кімнату в готелі, що його і двох інших суддів привели в офіс Корейської Федерації боксу і дали їм конверти з грошима. А коли Бісбаль відмовився їх взяти, його було усунено від суддівства майбутнього бою. На початку серпня 1996 скарга була прийнята до розгляду МОК. У травні 1997 року виконавчий комітет МОК розглянув скаргу, але залишив рішення, винесене суддями в тому бою, без зміни.
Даний бій вплинув на введення нової системи очок в аматорському боксі.
Професійна кар'єра
Перший бій Першим суперником Джонса на професійному рингу був Рікі Рендел, який зі своїх 20 боїв програв 16. У бою від ударів Джонса він був два рази в нокдауні в першому раунді й один раз у другому. У результаті суддя зупинив зустріч за явною перевагою Роя Джонса.
Бій за звання чемпіона світу з Бернардом Хопкінсом 22 травня 1993 відбувся бій за вакантний титул в середній вазі за версією IBF між Бернардом Хопкінсом і непереможним Роєм Джонсом. Внаслідок переваги в швидкості Джонс робив точні удари, на які супротивник не встигав відповісти. За підсумками 12-ти раундів всі судді віддали перемогу Рою Джонсу з однаковим рахунком 116—112. Суддя телеканалу HBO Харольд Ледерман визнав, що Джонс переміг із більшою перевагою 118—110. Пізніше Джонс заявив, що бився з травмованою рукою. На той момент обидва боксери ще не отримали статус зірок, тому бій пройшов у андеркарті поєдинку Ріддік Боуї — Джессі Фергюсон.
Бій за звання чемпіона світу з Джеймсом Тоні 18 листопада 1994 відбувся бій двох непереможених боксерів — чемпіона у 2-й середній вазі за версією IBF Джеймса Тоні і претендента Роя Джонса. Джонс домінував весь бій, періодично дратуючи Тоні. У 3-му раунді Тоні спробував передражнити Джонса, за що Джонс відразу ж відправив його в нокдаун. У післяматчевому інтерв'ю Тоні не погодився з нокдауном, вважаючи це за поштовх. За підсумками 12 раундів Джонс здобув переконливу перемогу. У своє виправдання Тоні заявив, що перед боєм, щоб скинути зайву вагу, сидів у барокамері, і це вплинуло на його форму.
Захист чемпіонського звання в бою з Браянтом Бренноном У жовтні 1996 року Джонс вийшов на ринг проти непереможеного Браянта Бреннона. У середині 1-го раунду після серії ударів у голову Джонс послав Бреннона на канвас. Бреннон почав підніматись, і його повело вбік. На рахунок 6 він зміг встати. Джонс, знущаючись з опонента, продовжив його бити. У середині 2-го раунду Джонс зустрічним лівим боковим у щелепу відправив удруге противника в нокдаун. Бреннон знову піднявся на рахунок 6. Джонс кинувся його добивати і загнав у куток. Після серії потужних ударів, він запропонував рефері зупинити бій. Рефері відмовився. Тоді Джонс провів ще серію ударів. Двійкою в голову він послав Бреннона у важкий нокаут. Бреннон лежав на підлозі декілька хвилин. Фрагменти цього бою були показані у фільмі «Адвокат диявола». Після цього Джонс піднявся до напівважкої ваги.
Дискваліфікація в чемпіонському бою з Монтеллом Гріффіном У березні 1997 року відбувся бій двох непереможених боксерів — Роя Джонса і Монтелла Гріффіна. Наприкінці 7-го раунду Джонс провів правий гук в голову, а потім зблизившись, короткий лівий гук в щелепу. Гріффін впав на канвас. Він одразу ж піднявся. Рефері відрахував нокдаун. Гріффін не погодився з ним, порахувавши, що впав від поштовху. Наприкінці 9-ого раунду Джонс провів два правих гуки в голову. Гріффін засмикався. Джонс провів ще один правий боковий. Претендент відійшов до канатів. Чемпіон знову провів правий гук. Гріффін відбіг від одних канатів. Джонс пробив точний лівий гук в щелепу. Гріффін наблизився до канатів, і опустився на коліно. Джонс, захопившись атакою, не помітив цього, і провів правий хук в голову, і лівий боковий у щелепу. Гріффін здивувався, і впав. Рефері відрахував до 10, і припинив бій. Кут Джонса зрадів закінченню бою. Проте потім їм повідомили, що буде дискваліфікація. Після бою коментатор телеканалу HBO Ларрі Мерчант взяв інтерв'ю в усіх учасників бою. Джонс сказав, що продовжив атакувати противника, оскільки не вважав, що той опинився в нокдауні, а вважав це за частину бою, інакше рефері повинен був зреагувати. Джонс сказав, що оскільки рефері не втрутився, то й нокдауну не було. Рефері повідомив, що він втрутився вчасно, і, що Джонс повинен був перервати атаку, коли противник опинився на підлозі. Також він повідомив, що якби Гріффін піднявся, то бій би продовжився, а чемпіон був би оштрафований на одне або два очки. Претендент сказав, що Джонс вдарив його коли він опустився на коліно. Стосовно підозри про симуляцію Гріффін відповів, що пропустив сильний удар і справді не міг продовжувати бій.
Бій з Монтеллом Гріффіном II