Смілянський технологічний фаховий коледж — заклад фахової передвищої освіти, структурний підрозділ Національного університету харчових технологій.

Відділення та спеціальності Відділення комп'ютерно-інтегрованих технологій та адміністрування 151 АВТОМАТИЗАЦІЯ ТА КОМП'ЮТЕРНО-ІНТЕГРОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ 122 КОМП'ЮТЕРНІ НАУКИ Відділення промислових технологій 181 ХАРЧОВІ ТЕХНОЛОГІЇ Виробництво хліба, кондитерських, макаронних виробів і харчових концентратів Виробництво цукристих речовин та експертиза якості харчової продукції 073 МЕНЕДЖМЕНТ 075 МАРКЕТИНГ 133 ГАЛУЗЕВЕ МАШИНОБУДУВАННЯ Експлуатація та ремонт машин і механізмів Комп'ютерні технології в машинобудуванні Відділення загальноосвітньої підготовки

Матеріально-технічна база Для проведення навчальних занять коледж використовує три навчально-лабораторних корпуси та майстерню. Загальна площа будівель становить 22915 м². Всього аудиторний фонд технікуму нараховує 81 аудиторію (55 кабінетів і 26 спеціалізованих лабораторій).

Всі лабораторії і кабінети обладнані сучасним устаткуванням, технічними засобами навчання, комп'ютерною та мультимедійною технікою, навчальними меблями, інвентарем, що забезпечує виконання лабораторно-практичних робіт у повному обсязі.

В коледжі діє комп'ютерний центр, до складу якого входять сім комп'ютерних класів з підключенням до мережі Internet, створених на базі сучасної комп'ютерної техніки, локальна комп'ютерна мережа, а також редакційно-видавнича група, яка займається виданням навчально-методичної літератури та іншої методичної документації.

Крім того з метою більш широкого впровадження інтерактивних методів навчання за останні роки у коледжі створено два мультимедійних класи (загальною площею 160 м2 на 100 посадкових місць), повністю оснащених сучасною мультимедійною технікою та іншими технічними засобами навчання.

Соціальна інфраструктура коледжу включає їдальню на 220 місць, актову залу на 300 місць, спортивну залу, тренажерну залу, бібліотеку з читальною залою на 60 місць, медпункт, оздоровчий комплекс з тренажерною залою та сауною, а також два гуртожитки загальною площею 5690 м2, в тому числі 2359 м2 житлової площі.

В гуртожитку створені сприятливі умови для проживання студентів, цікавого проведення дозвілля. Всі кімнати студентів, що проживають в гуртожитку під'єднані до мережі Internet.

Всі приміщення коледжу відповідають санітарно — технічним вимогам і забезпечують необхідні умови для підготовки фахівців.

Історія

Коротка хронологія 1884 — після затвердження Статуту почали свою діяльність Смілянські технічні класи, відкриті за сприяння графів графів Бобринських — перший і єдиний навчальний заклад Російської імперії, що готував кадри для цукрової промисловості.

1917 — перетворення Технічних класів у Смілянське середнє хіміко-технологічне училище.

1922 — реорганізація училища у хіміко-технологічний технікум — першу вищу Технічну школу України. Початок роботи профтехшколи.

1929 — відкриття на базі технікуму цукрового інституту.

1930 — переведення цукрового інституту до Києва(зараз інститут має назву Національний університет харчових технологій). Профшкола була реорганізована у технікум харчової промисловості.

1944 — перший повоєнний набір студентів.

1946 — поновлено підготовку кадрів за спеціальностями: «Технологія цукрового виробництва», «Механічне і теплотехнічне устаткування цукрозаводів», розпочато підготовку техніків з «Виробництва і монтажу харчових апаратів і машин», «Промислового і цивільного будівництва». Організовано курси підвищення кваліфікації технічного персоналу цукрових заводів.

1966 — відкриття спеціальності «Обробка металів різанням»

1975, 1986 — побудовано нові навчальні корпуси.

1982 — відкриття спеціальності «Експлуатація автоматичних пристроїв у харчовій промисловості».

1999 — відкриття спеціальностей «Організація виробництва», «Програмування для електронно-обчислювальної техніки і автоматизованих систем», «Експлуатація систем обробки інформації та прийняття рішень», «Обслуговування комп'ютеризованих інтегрованих і робототехнічних систем».

2003 — входження технікуму до складу Національного університету харчових технологій.

2004 — створення на базі технікуму заочного факультету НУХТ в місті Сміла.

2010 — перший набір студентів за спеціальністю «Виробництво хліба, кондитерських, макаронних виробів та харчових концентратів».

2011 — відкрита спеціальність «Маркетингова діяльність».

2015 — Смілянський технікум харчових технологій перейменовано в Смілянський коледж харчових технологій.

2020 — Смілянський коледж харчових технологій перейменовано у Відокремлений структурний підрозділ «Смілянський технологічний фаховий коледж Національного університету харчових технологій».

2025 — коледж зазнав руйнувань внаслідок російської ракетно-дронової атаки 29 червня.

Історія закладу Виникнення спеціалізованого навчального закладу у місті Сміла пов'язане, з одного боку, з розвитком освіти в Російській імперії, створенням Київського відділення Російського імператорського технічного товариства, а з іншого — необхідністю підготовки інженерно-технічних кадрів вищої і середньої ланки для бурякоцукрового виробництва, галузі, що на той час найбільш інтенсивно розвивалася. Таким чином, історія Національного університету харчових технологій, витоки якої сягають другої половини XIX століття, тісно пов'язана з історією розвитку цукрової промисловості. На той час в Україні вироблялося 84 % цукру від загальноросійського виробництва, і якщо у 1830 році на теренах нашої держави було лише шість цукрових заводів, то у 1848 році їх налічувалося вже 192.

Особливо потребували висококваліфікованих кадрів підприємства графа Олексія Бобринського — цукрозаводчика, якого сучасники вважали засновником цукрової промисловості в Україні і зусиллями родини якого Київ став «цукровою столицею» світу, а Російська імперія увійшла до найбільших виробників цукру. У 1858 році О. О. Бобринський при Смілянському цукрорафінадному заводі заснував початкове училище з трирічним курсом і програмою навчання, яка відповідала програмі церковнопарафіяльної школи. Щорічно навчання в училищі завершували близько 30 осіб, при цьому малозабезпечені учні звільнялись від оплати.

Проблема нестачі кваліфікованих кадрів для цукрової галузі та відкриття спеціалізованого навчального закладу стала нагальною справою, і шляхи її вирішення обговорювалися в пресі, починаючи з 1862 р.

У 1866 році за ініціативи одинадцяти приватних осіб — видатних промисловців, інженерів, а також викладачів Петербурзького університету, було створено Російське технічне товариство, мета якого полягала у сприянні розвитку техніки та фабрично-заводської промисловості (у 1874 р. Товариству присвоєно звання Імператорського).

У 1871 р., згідно з рішенням заснованого у 1870 році Київського відділення Російського технічного товариства, провідні учені — професори Дмитро Менделєєв, Олександр Бутлеров, , Петро Алексєєв, Микола Бунге та інші — читали курси публічних лекцій, а кошти, отримані за них, перераховували у фонд організації училища цукроварів. Для відкриття навчального закладу у фонд переказували кошти також власники цукрових заводів.

Разом із тим, у період із 1874 по 1877 роки засновники училища постали перед гострою проблемою нестачі коштів і незатвердженого з цієї причини статуту училища, попри те що Технічне товариство у 1877 році отримало попередню згоду графа Володимира Бобринського (сина Олексія Бобринського) стати Почесним попечителем навчального закладу.

Голова комісії з технічної освіти Російського Імператорського технічного товариства у 1874 році розробив проект закону про працю і навчання малолітніх, який у 1882 році був затверджений як Положення про училища, що перебувають у відомстві Технічного товариства. Згідно з ним, Товариству було дозволено відкривати училища при фабриках і заводах; ці училища поділялися на два розряди — школи і спеціальні класи (технічні, ремісничі, креслення, малювання) та школи загальноосвітні.

Прийняття Положення про училища дозволило Київському відділенню Російського імператорського технічного товариства на своєму засіданні 15 лютого 1884 р. ухвалити рішення про відкриття у місті Сміла технічних класів на базі училища графів Бобринських. Результатом цього стало подання від 22 березня 1884 року до Попечителя Київського навчального округу щодо отримання дозволу на відкриття класів, до якого додавався проект статуту, підготовлений професором Миколою Бунге.

Після погодження з київським губернатором такий дозвіл було отримано. Циркуляром № 3279 від 16 квітня 1884 року Попечитель Київського навчального округу дозволив відкрити у Смілі дворічні технічні класи. Почесним Попечителем цих класів став, за особистої згоди імператора Олександра III, граф Володимир Бобринський, який асигнував значні кошти на їх відкриття. Таким чином було започатковано спеціалізований технічний навчальний заклад для підготовки технологів, хіміків та майстрів цукрового виробництва.

Місце його розташування пояснювалося як об'єктивною обставиною (зосереджено основне виробництво цукрових буряків), так і суб'єктивним чинником — активністю місцевої влади, яка порушила клопотання і всіляко сприяла відкриттю навчального закладу.

А про значення цього закладу для розвитку цукрової промисловості Російської імперії свідчить увага провідних науковців Росії до підготовки науково-педагогічних кадрів. Так, велику роль у формуванні спеціалістів цукрового виробництва відіграв Петербурзький університет, створений у 1828 р. Нормативний курс технології і технічної хімії, до складу якого входив напрям «Цукрове виробництво», викладали професори П. А. Ільєнков, пізніше — М. В. Скобліков, М. М. Любавін, Д. І. Мендєлєєв. Загалом зі стін Петербурзького університету вийшли понад 250 інженерів і техніків. Спеціалістів-цукроварів готували й у Московському ремісничому училищі (з 1868 р. — Московське вище технічне училище).

У Київському імператорському університеті Святого Володимира у створенні та науково-методичному забезпеченні наукового напряму з технології виробництва цукру брали участь професори П. П. Алексєєв, М. А. Бунге, Т. І. Лоначевський-Петруняка.

Підготовка фахівців для галузі велася також у Харківському практичному технологічному інституті. Так, випускник природничого відділення Київського імператорського університету Святого Володимира І. А. Красуський протягом двох семестрів слухав лекції та проходив практикум із цукроваріння та буряківництва в лабораторіях Цюріхського і Брауншвейзького політехнікумів. Практичний досвід із цукрового виробництва він одержав під час роботи на цукрових заводах: один рік — у Німеччині на заводі Twulpstedf та один рік — в Росії на Андрушковському заводі. З 1893 р. Іван Красуський працював у Харківському університеті як лаборант агрономічної лабораторії, а після складання іспиту на магістра хімії отримав право як приват-доцент читати лекції на кафедрі хімії.

Першим керівником Смілянських технічних класів став вихованець Механічного відділення Петербурзького технологічного інституту, видатний новатор у галузі очищення цукру Микола Васильович Черіковський. Протягом 40 років він працював на Смілянському цукровому заводі інженером, потім — директором. Саме завдяки йому класи отримали можливість навчати студентів на території цукрового заводу у приміщенні заводського училища, відкритого О. О. Бобринським. Микола Васильович зміг організувати навчальний процес так, що обидва навчальні заклади працювали незалежно один від одного. Добір викладачів і фінансування закладу відповідало необхідним вимогам.

Одним із головних аспектів успішності смілянських класів було вдале поєднання теорії та практики. Зранку і до опівдня проходили практичні заняття у лабораторіях та майстернях Смілянського цукрового заводу, а друга половина дня була присвячена теорії. Після складання іспитів учні протягом двох літніх місяців закріплювали отримані навички і вміння, працюючи на виробництві, зокрема під час ремонту заводів перед початком чергового сезону цукроваріння.