Гньо́здовські кургани () — відома з середини 19 століття археологічна пам'ятка в Смоленській області. Назва — від села Гньоздово. Має багато скандинавських артефактівВойтович Л. Гольмґард… С. 45..

Історія відкриття У віднайдення і розкопки курганів втрутився випадок: 1867 року під час побудови залізниці Москва—Варшава натрапили на кургани. Земляні роботи на місцевості несподівано дали археологічні знахідки — арабські срібні монети 10 століття н. е., залишки залізного меча, ювелірні вироби з міді та срібла. Так для науковців і археології Російської імперії був відкритий важливий археологічний комплекс доби Київської Русі.

Дослідження і знахідки

Необережні, майже варварські дослідження пам'ятки розпочалися з 1874 року, через сім років після відкриття. Серед тих, хто їх розпочав — Кусцинский М. Ф., Сізов В. І., С. Сергєєв та ін. За припущеннями, місто виникло в 10 столітті на шляху «варяг в греки». Саме тут розташований волок з річки Касплі в Дніпро. Археологічна пам'ятка розташована ліворуч від сучасного Вітебського шосе неподалік від міста Смоленськ. Частка території — це поле, частка вкрита недавнім лісом. Кількість виявлених курганів сягає 1500. Неподалік залишки колишніх поселень. За припущеннями археологів первісна кількість курганів досягала 4000.

Порівняння з тогочасними поселеннями спонукає визнати, що тутешнє поселення належало до найбільших. Його територію розпізнали на площі в 16 гектарів (більше його лише Хедебю на півдні сучасної Данії, значний торговельний центр вікінгів). В центрі міста розкопані залишки фортечних укріплень. Поряд були розташовані посад та цвинтар. Розміри курганів в центрі цвинтаря найбільші і сягають 5—6 метрів. Їх умовно виділили як аристократичну частину поховань. Мерців-вояків спалювали разом з човном, в могилу клали зброю та його військові трофеї. Тут знайдені мечі, шоломи, стріли, сокири вояків, а також низка іноземних речей тощо.

Дослідження виявили еволюцію поховальних традицій, вони набували місцевих рис, не притаманних вікінгам. Невеликою була і кількість саме норманських поховань (близько 40 з первісних 4000). Але з гньоздовського некрополя науковці отримали близько 33 % скандинавських амулетів язичників, відомих на початок 21 століття і знайдених на теренах Східної Європи.

Значна кількість поховань належить мешканцям поселення — ремісникам, воякам, торгівцям, їх родинам і дітям. Склад населення був поліетнічним з переважанням місцевого племені кривичів. Головні галузі місцевої економіки — ремесла, виготовлення зброї, торгівля.

Гньоздово та Смоленськ

У часи СРСР переважало переконання, що важливим покажчиком старовинності поселення є спомин в літописах. Це твердження помилково позбавляло старовинності низку поселень, не згаданих в літописах, незважаючи на досить точні датування археологів. Саме до них належить і поселення з умовною назвою Гньоздово. Воно не згадано в літописах.

За припущеннями, поселення втратило привабливість і його покинули, а мешканці емігрували до Смоленська, що на відстані 12 кілометрів від гньоздовського поселення. Смоленськ якраз згаданий в літописі. Але питання про спорідненість Гньоздова та Смоленська поки що не доведене.

1902 року науковець Володимир Сизов (1840—1904), працівник Історичного музею в Москві оприлюднив першу монографію про поселення.

У період 1941—1945 років археологічні розкопки припинили і відновили в повоєнний період. 1949 року в розкопі і була знайдена амфора з середньовічної Керчі, що зберегла напис кирилицею (керівник експедиції — Авдусін Данило Антонович). Це стало науковою сенсацією, бо вважали, що це найдавніший кириличний напис. Але напис могли створити не місцеві мешканці, а середньовічні болгари чи двомовні греки-візантійці.

Теорії істориків

Присутність скандинавів на територіях східних слов'ян давно доведена археологічними розкопками. Одним в таких центрів і було Гньоздово, бо це пізня назва поселення.

Але слід визнавати, що ця територія в давнину була поліетнічною і в тогочасному державотворенні брали участь і слов'яни, і вікінги-нормани, і візантійці, і балти, і можливо представники інших народів. Територія була «ливарною піччю». Це не виключає участі норманів в створенні тодішнього типу політичної еліти чи державницьких інституції. Але згодом вони втрачали національну ідентичність. Норманська теорія, що перейшла до нас з 19 століття, може бути прийнятою частково, з важливими доповненнями і змінами. До того ж, нормани брали участь в державотворенні в різних кутах тогочасної Європи і землі східних слов'ян не стояли осторонь від цього процесу. Але слов'яни таки домінували на власних землях.

Див. також Київська Русь Смоленськ Німецька слобода Археологія Норманська теорія Хедебю на півдні сучасної Данії Вікінги Візантійська імперія Виповзівський археологічний комплекс Клетнова Катерина Миколаївна

Примітки

Джерела і посилання Войтович Л. Гольмґард: де правили руські князі Святослав Ігоревич, Володимир Святославич та Ярослав Володимирович? // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 3 (522) за травень-червень. — С. 37-55. ISSN 0130-5247 Джаксон Т. Н. Sýrnes и Gaðar: «Загадки древнескандинавской топонимии Древней Руси» // ScSl. 1986. T. 32. С. 73-83 Булкин В. А., Лебедев Г. С. «Гнездово и Бирка (к проблеме становления города)» // Культура средневековой Руси, Ленинград, 1974