«Вільгельм Густлофф»Wilhelm GustloffОсновна інформація Типкруїзне судноПід прапором Нацистської НімеччиниПорт припискиГамбург (Німеччина)Приналежність«Сила через радість» —KdFБудівництвоБлом & Фосс, ГамбургСпущений на воду5 травня 1937 р.Кінець служби Потоплення 30 січня 1945 р.ПараметриТоннажність25,484 тДовжина208,5 мШирина23,5 мВисота від кілю до щогли56 мТехнічні даніДвигуниЧотири 8-циліндрових дизельних двигуна системи MANГвинти2 пари чотирьохлопатевих гвинтівПотужність9,500 кін.силШвидкість15,5 вузлів (29 км/г)Екіпаж417Кількість пасажирів1,463Місце знаходженняРегіонБалтійське мореGPS-КоординатиN 55° 04.200', E 17° 24.600'Сайт ниряльників dive-links.com Глибина45 м
«Ві́льгельм Гу́стлофф» () — пасажирське круїзне судно, побудоване на корабельні «Блом & Фосс» у Гамбурзі для німецького державного туристичного об'єднання «Сила через радість» (). Судно спущене на воду 5 травня 1937 р. В ніч на 30 січня 1945 року, під час евакуації мирного населення східної Пруссії в Балтійському морі, судно атакував радянський підводний човен під командуванням Олександра Маринеско. Від трьох торпед, які влучили в нього, «Вільгельм Густлофф» затонув, що коштувало життя близько 9 000 людей. Майже половина з них були дітьми. Ця трагедія за кількістю загиблих вважається в історії мореплавства.
Передісторія
З приходом до влади в 1933 р. Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини на чолі з Адольфом Гітлером мала на меті широку систему соціального забезпечення і послуг, що дало б їм змогу збільшити соціальну базу підтримки політики нацистів серед населення Німеччини. Вже в середині 30-х років за рівнем послуг і пільг, які йому пропонувалися, пересічний німецький робітник вигідно відрізнявся від робітників в інших країнах Європи. Для поширення впливу ідей націонал-соціалізму і організації дозвілля робітничого класу було створено такі організації, як «Сила через радість» (), що входила до Німецького Робітничого Фронту (DAF). Головною метою цієї організації була система відпочинку та подорожей для німецьких робітників. Для втілення цієї мети, крім усього іншого, збудовано цілу флотилію пасажирських суден для дешевих і доступних подорожей та круїзів. Флагманом цього флоту мало стати нове комфортабельне судно, якого автори проєкту хотіли назвати ім'ям нацистського лідера — «Адольф Гітлер».Історія «Вільгельма Густлоффа». Wilhelmgustloff.com
Вбивство Вільгельма Густлоффа
Можливо, цей лайнер і залишився б в історії під іменем «Адольф Гітлер», якби не вбивство нікому доти не відомого швейцарського нацистського активіста Вільгельма Густлоффа. Густлоффа вбив у Давосі 4 лютого 1936 р. єврейський студент Давид Франкфуртер. Ця історія набула скандального розголосу, особливо в Німеччині, з огляду на національність вбивці. Подія вбивства німця, та ще й лідера націонал-соціалістів Швейцарії ідеально вписувалася в нацистські теорії змови світового єврейства проти німецького народу. З хворобливого, закордонного лідера нацистів, Вільгельм Густлофф, завдяки цьому вбивству, перетворився на «символ страждання» (т. зв. Blutzeuge). Густлоффа не тільки поховали з державними почестями; на його честь по всій Німеччині прокотилися також численні мітинги вшанування його пам'яті, яку майстерно експлуатувала нацистська пропаганда.
Отже, коли в 1937 році круїзний лайнер, замовлений на верфі «Блом & Фосс», вже був готовий для спуску на воду, нацисти вирішили скористатися цією нагодою, аби увіковічити таким чином «героя нацистської справи і страждальця за німецький народ». За ініціативи Гітлера нове судно вирішили назвати «Вільгельм Густлофф». На урочистий спуск на воду 5 травня 1937 року, окрім основних лідерів нацистського режиму, також прибула і вдова Густлоффа, яка на церемонії за традицією на щастя розбила пляшку шампанського об корму судна.Владимир Слуцкин. Вильгельм Густлофф, человек и теплоход. — Журнал «Вестник», № 10(321), 14 мая 2003.
Характеристики
Насправді з технологічної точки зору «Вільгельм Густлофф» не був винятковим судном; його двигуни мали середню потужність і він не був побудований для швидких подорожей, а радше для повільних, приємних круїзів. Та, з точки зору зручностей, обладнання і пристосувань для відпочинку, це судно дійсно було одним з найкращих у світі. На відміну від інших суден такого класу, «Густлофф», на підтвердження «безкласового характеру» нацистського режиму, мав каюти однакового розміру і однакової відмінної зручності для всіх пасажирів. Судно мало десять палуб. Однією з новітніх технологій, застосованих на ньому, стала концепція відкритої палуби з каютами, що мали прямий вихід на променад і ясний огляд краєвидів. Лайнер було розраховано на 1 500 осіб. До їхніх послуг були шикарно оздоблений басейн, зимовий сад, великі просторі зали, музичні салони, кілька барів тощо.
Окрім суто технічних нововведень і якомога кращих пристосувань для незабутньої подорожі, «Вільгельм Густлофф», вартістю 25 млн марок, був своєрідним символом та пропагандистським засобом нацистського режиму Німеччини. За словами Роберта Лея, голови Робітничого Фронту (DAF) ці судна мали: «надати можливість, по волі фюрера, слюсарям Баварії, листоношам Кельна, домогосподаркам Бремена принаймні раз на рік здійснити доступну за ціною морську подорож на Мадейру, узбережжя Середземного моря, до берегів Норвегії і Африки». Для громадян Німеччини подорож на «Густлоффі» мала бути не тільки незабутньою, але й доступною за ціною, незважаючи на соціальне становище. Наприклад, п'ятиденний круїз узбережжям Італії коштував лише 150 рейхсмарок, тоді як середній місячний заробіток пересічного німця дорівнював 150—250 райхсмарок. Для порівняння, вартість квитка на цьому судні була лише третиною від вартості таких круїзів в Європі, де ними могли скористатися тільки представники заможних верств населення та знаті. Таким чином, «Вільгельм Густлофф» своїми зручностями, рівнем комфорту та доступністю не тільки закріплював прихильність німецького народу до нацистського режиму, але й демонстрував усьому світові переваги націонал-соціалізму.
Флагман круїзного флоту
Минуло ще 10 місяців після урочистого спуску на воду, перш ніж «Вільгельм Густлофф» пройшов морські випробування в травні 1938 року. За цей час закінчено оздоблення й облаштування інтер'єру судна. На знак вдячності будівельників судна взяли на дводенний круїз Північним морем, що кваліфікувався як випробування. Офіційний перший круїз відбувся 24 травня 1938 року і майже дві третини його пасажирів були громадянами Австрії, яку Гітлер вже мав на меті приєднати до Німеччини. Таким чином, незабутня подорож мала на меті приголомшити рівнем сервісу та зручностей австрійців — учасників круїзу — та переконати інших у перевагах союзу з Німеччиною. Круїз став справжнім тріумфом, свідченням досягнень нового режиму Німеччини; світова преса в захопленні описувала враження учасників круїзу і надзвичайні розкоші на борту судна. Навіть сам Гітлер завітав на судно, яке символізувало все найкраще в країні під час його керівництва. Коли ж ажіотаж навколо цього «досягнення» гітлерівського режиму дещо вщух, судно почало виконувати завдання, заради якого воно було побудовано — надавати послуги доступних, комфортабельних круїзів робітникам Німеччини.
Засіб пропаганди
Хоча «Вільгельм Густлофф» пропонував справді незабутні й дешеві подорожі та круїзи, в історії він також залишився як яскравий засіб пропаганди нацистського режиму. Перша незапланована нагода сталася під час врятування моряків англійського судна «Пегуей», що тонуло 2 квітня 1938 р. в Північному морі. Відвагу та рішучість капітана, який облишив процесію з трьох суден, аби врятувати англійців, було відзначено не тільки світовою пресою, але й англійським урядом — капітана нагороджено, а на судні пізніше встановлено пам'ятну дошку. Отже, коли 10 квітня «Густлоффа» використали як плавучу виборчу ділянку для німців та австрійців Великої Британії в плебісциті про приєднання Австрії, про нього вже прихильно писала не тільки британська, а й світова преса. Під час плебісциту майже 2 000 громадян обох країн та велика кількість кореспондентів відпливли в нейтральні води поблизу узбережжя Великої Британії, щоб узяти участь у голосуванні; за підсумками голосування утрималися тільки чотири особи. Західна, і навіть британська комуністична преса була в захопленні від судна та досягнень Німеччини. Хоча плебісцит і був фарсом з огляду на його непотрібність і одноосібне розв'язання питання з боку Гітлера шляхом аншлюсу, участь такого досконалого судна в плебісциті символізувала те нове, що нацистський режим запроваджував у Німеччині.
Круїзи та перевезення військ
Як флагман круїзного флоту «Вільгельм Густлофф» провів у морі лише півтора року і здійснив 50 круїзів у рамках програми «Сила через радість» (KdF). На його борту побували близько 65 000 відпочивальників. Зазвичай у теплий сезон судно пропонувало подорожі Північним морем, узбережжям Німеччини, норвезькими фіордами. Взимку судно ходило в круїзи Середземним морем, узбережжям Італії, Іспанії та Португалії. Для багатьох, незважаючи на такі незначні незручності, як заборону виходити на берег у країнах, не прихильних до нацистського режиму, ці круїзи залишилися незабутніми і найкращими за роки нацистського панування в Німеччині. Багато пересічних німців скористалися послугами програми «Сила через радість» і були щиро вдячними новому режимові за надання можливостей відпочинку, незрівнянних з іншими країнами Європи.
Попри ці досягнення, «Вільгельм Густлофф» залишався судном у державній власності, і як такий брав участь у всіх заходах і діяльності уряду Німеччини. Так, 20 травня 1939 року, «Вільгельм Густлофф» вперше перевозив війська — цього разу — німецьких добровольців та вояків легіону «Кондор», які брали участь у громадянській війні в Іспанії на боці генералісимуса Франко. Прибуття судна в Гамбург з «героями війни» на борту отримало великий розголос по всій Німеччині, тож у порту влаштували спеціальну церемонію зустрічі за участі лідерів нацистського режиму.
Військова служба
Останній круїз судна відбувся 25 серпня 1939 року. Несподівано, під час запланованого рейсу посеред Північного моря, капітан отримав закодований наказ терміново повернутися в порт. Час круїзів скінчився — менш ніж через тиждень Німеччина напала на Польщу і почалася Друга світова Війна.
Військове госпітальне судно
З початком війни майже всі судна KdF опинилися на військовій службі. «Вільгельм Густлофф» переобладнали на госпіталь і приписали до ВМС Німеччини, де він офіційно отримав статус госпітального судна (). Судно було перефарбовано на білий колір і позначено червоними хрестами, що мало захистити його від нападу згідно з Гаазькою конвенцією. Перші пацієнти почали прибувати на борт вже під час війни проти Польщі в жовтні 1939 року. Навіть за таких умов режим Німеччини використовував судно як засіб пропаганди — щоб показати «гуманність» нацистського керівництва, більшість перших пацієнтів на борту судна були пораненими полоненими поляками. З часом, коли німецькі втрати стали теж відчутними, судно відрядили в порт Ґотенгафен (Гдиня), де воно брало на борт ще більше поранених, а також евакуйованих німців (фольксдойче) зі східної Польщі, яку віддали СРСР.
З поширенням війни на більшу частину Європи «Вільгельм Густлофф» спочатку приймав поранених під час захоплення Норвегії влітку 1940 року, а потім готувався до транспортування військ у разі вторгнення до Великої Британії. Однак, через провал німецьких спроб її підкорити, разом із переорієнтацією німецької уваги на схід, судно відправили в Данциг, де останні 414 поранених доліковувалися, а «Вільгельм Густлофф» чекав на подальшу службу. Однак служба судна як військового шпиталю закінчилася: за рішенням керівництва ВМС його приписали до школи підводників у м. Ґотенгафен (Гдиня). Судно знову перефарбували в сірий камуфляжний колір і воно втратило захист Гаазької конвенції, який мало раніше.
Плавуча казарма ВМС