Крижицький Костянтин Якович ( — ) — український художник, майстер реалістичного пейзажу. Педагог, громадський діяч, довголітній експонент пересувних виставок, учасник весняних академічних виставок і виставок акварелістів в Товаристві заохочення мистецтв. Залишив після себе велику художню спадщину.
Біографія Навчався у Київському реальному училищі. Перші уроки живопису отримав у Київській художній школі М. Мурашка — пейзажиста і відмінного педагога. У 1877 році був прийнятий до Петербурзької академії мистецтв до класу М. Клодта. Протягом 1879—1880 років за роботи з живопису і малюнку був нагороджений чотирма срібними медалями, пізніше малою золотою. У 1884 році, виконавши програму на велику золоту медаль, закінчив Академію зі званням класного художника першого ступеня.
1885 року, по закінченню академії, Крижицький одружується. Поселяється у Петербурзі, не пориваючи зв'язків із рідним Києвом, з Україною, куди постійно приїздить. Уже перші картини зробили його ім'я відомим у столиці. Виставлятися Крижицький почав ще з 1879 року, з часів навчання в академії. Пізніше його твори експонуються на «Весняних виставках», виставках Товариства російських акварелістів, на окремих виставках Товариства пересувних художніх виставок, а також на європейських художніх виставках (Мюнхен, Лондон та ін.).
1900 року Крижцького обирають дійсним членом Академії мистецтв. Він стає одним з організаторів Товариства художників імені А. І. Куїнджі і залишається його беззмінним головою від дня організації (1909) і до своєї трагічної кончини.
Життя художника трагічно обірвалося в 1911 році — він був несправедливо звинувачений в плагіаті, це звинувачення підхопила бульварна преса. Внаслідок цькування Крижицький покінчив життя самогубством (повісився) у своїй майстерні в Петербурзі. Художник залишив передсмертну записку, в якій пояснив мотиви свого вчинку.
Похований на Смоленському православному кладовищі Санкт-Петербурга.Художник Крыжицкий Константин Яковлевич Адреса могили: Камська вулиця, 24, Смоленське православне кладовище, Петрівська доріжка, Північна сторона, ділянка № 23.
Зі спогадів його сина Георгія Крижицького відомо, що ховали Костянтина Яковича 6 квітня 1911 року на цьому кладовищі, не дивлячись на те, що в ті часи самовбивць не дозволялось хоронити за церковним звичаєм — «суспільне обурення було настільки велике, що ніхто не наважився навіть згадати про ці заборони».Судьба художника: воспоминания о К. Я. Крыжицком / Георгий Константинович Крыжицкий. — К.: Мистецтво, 1966. — С. 67
На посмертній виставці художника 1911 року експонувалося до 700 його полотен.Наталя Касьяненко. Майстер пейзажів. До 150-річчя від дня народження Костянтина Крижицького // Наддніпрянська правда, 28 травня 2008
Твори У художній спадщині Костянтина Крижицького домінують твори з українськими пейзажами.
Основні твори: «Перед дощем» (1880), «Дуби» (1884), «Гроза починається», «Болото» (1885), «Перед полуднем», «Травневий вечір» (1886), «Зелена вулиця» (1887), «Хутір у Малоросії» (1888), «Спека минула, повіяло прохолодою» (1889), «Лісова далечінь» (1889), «Озеро» (1896), «Дорога» (1899), «Вечір на Україні» (1901), «Ліс узимку» (1906), «Похмурий день» (1907), «Повіяло весною» (1910) та ін.Українці в світі. Костянтин Крижицький
Ігор Шаров зазначає, що Крижицький вивчав природу у всій її різноманітності, а особливо ніжною і зворушливою була його любов до природи України, до Дніпра і Києва. Мандруючи рідним краєм, художник написав краєвиди «Вид у Подільській губернії», Обрив", «Ріка Буг», «Зелена вулиця». Серед творів, присвячених Києву і рідному Дніпру, слід назвати картини «В околицях Києва», «Дніпро», «Розлив Дніпра» та багато інших, у яких він талановито передав захоплення красою рідних місць, широкими просторами задніпровських далей, що манили його з дитинства. Крижицький невтомно бродив берегами Дніпра, відкриваючи для себе все нові красоти. Саме тоді виник у нього задум картини «Перед грозою» (1885), виконаної в рік закінчення академії, — єдиної картини митця у Третьяковській галереї. У 1889 році Російський музей придбав полотно Крижицького «Перед полуднем», де зображено берег Дніпра у спекотний літній день.
У творах Костянтина Крижицького проявилось прагнення живописця до передачі ефектів освітлення, певної декоративності. Від його картин віє то романтичною схвильованістю, то епічним спокоєм, то ліричною споглядальністю.
Роботи Крижицького зберігаються в Національному художньому музеї України, Запорізькому, Дніпропетровському, Одеському, Херсонському та інших художніх музеях України, Зібранні (колекції) образотворчого мистецтва Градобанку; також — в , Російському та інших музеях Росії.
Галерея
Примітки
Література Н. И. Мурашко. Воспоминания старого учителя. Киевская рисовальная школа 1875—1901. — Киев, 1907.
Посилання
Костянтин Крижицький . Ігор Шаров. Анатолій Толстоухов. Художники України: 100 видатних імен. — К.: АртЕк, 2007 ISBN 966-505-134-2