Ана́фора (від — виділення), або єдинопоча́ток, — стилістична фігура, що являє собою повтор звуків або слів на початку речень, віршових рядків, строф тощо. Повтор може траплятися один раз у суміжних реченнях (або рядках віршу тощо) або пронизувати увесь текст. Анафора часто вживається у поезії особливо в алітераційному вірші, хоча також може зустрічатися і у прозових текстах. Анафора може виконувати різні функції: підкреслювати певну ідею, додавати більшого драматизму та виразності; створювати ритм, підкреслювати композицію тексту.
Стилістична фігура протилежна анафорі за своєю формою, тобто коли повтор трапляється наприкінці речень або рядків — епіфора.
Приклади Анафора у вірші Олександра Олеся «Любов»:
Анафора у вірші Павла Тичини «Одчиняйте двері»:
У відомій публічній промові Мартіна Лютера Кінга «Я маю мрію» () фраза "я маю мрію" повторюється вісім раз.
Див. також Епіфора Симплока Підхват (поезія)
Примітки
Література
Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007
Посилання