Коппо ді Марковальдо (; бл. 1225, Флоренція — бл. 1275, Сієна) — італійський художник XIII століття, один із засновників Сієнської школи живопису. Життєпис Коппо ді Марковальдо є однією з центральних фігур в італійському мистецтві другої половини XIII століття, він відіграв важливу роль у становленні сієнської школи живопису.
Архівні документи повідомляють, що в 1260 році він взяв участь у битві при Монтаперті на стороні флорентійських прихильників папи — гвельфів. У тій битві флорентійці зазнали поразки від сієнських гібелінів, і Коппо ді Марковальдо потрапив в сієнський полон. У полоні він пробув недовго. Коппо був здатним художником, і свою свободу викупив тим, що в 1261 році написав образ Мадонни для сієнської церкви Сервія (так звана «Мадонна дель Бордоне»). Поки Коппо перебував у полоні, папа римський Олександр IV, щоб помститися за поразку, відлучив Сієну від церкви. Головною покровителькою свого міста сієнці вважали Мадонну, тому стали зображати її у вигляді цариці-володарки Сієни на противагу Папі і заради утвердження ідеї, що небесна влада — вища за папську.
Коппо ді Марковальдо став першим художником, який у своїй «Мадонні дель Бордоне» зобразив покровительку з царськими символами — орлами на мафорії (хустці). Так доля зробила несподіваний поворот, перетворивши художника з противника Сієни в її прихильника, що брав активну участь в становленні сієнського культу Мадонни. У наступному творі, «Мадонні з немовлям» (бл. 1265 р., церква Сан-Мартіно-дей-Сервія в Орв'єто), голову Мадонни прикрашає корона, а царські орли, що підкреслюють статус Мадонни як володарки, перемістилися на тканину, яка покриває спинку трону. Цей прийом слідом за Коппо стали використовувати й інші художники, наприклад, Гвідо да Сієна.
Після «Мадонни дель Бордоне» другим документально підтвердженим твором Коппо ді Марковальдо є розписний хрест, який в 1274 році він створив разом зі своїм сином, Салерно ді Коппо, для собору в Пістої.
У цьому творі Коппо, відштовхуючись від прототипу, створеного Джунта Пізано, далі розвиває пластику тіла, витонченість письма і драматизм події. У Джунта він запозичив і техніку передачі світлотіні. Це оживило вирази обличчя його мадонн, олюднило їх. Особливо це помітно в порівнянні з роботами Маргарітоне д'Ареццо, що розглядав обличчя богоматері виключно як атрибут християнського символу.
Крім перерахованих робіт Коппо ді Марковальдо приписують: вівтарний образ «Архангел Михаїл і сцени з його легенди», який сьогодні вважається найбільш раннім його твором (1250–1260 рр., Сан-Кашіано-ін-Валь-ді-Пеза, Музей релігійного мистецтва); ще один розписний хрест (після 1261 р., Сан-Джіміньяно, Пінакотека); вівтарний образ «Св. Франциск і сцени з його життя», який раніше приписувався майстрові Сан Франческо Барді (Флоренція, церква Санта-Кроче, капела Барді). До цієї групи творів традиційно додають відому мозаїку з флорентійського баптистерію з зображенням пекла. Припускають, що цей твір було створено під враженням від опису чистилища в «Божественній комедії» Данте.
У візантійський живопис, який в той час був домінуючим в мистецтві регіону Тоскани, і Сієни зокрема, Коппо вніс відчуття пластичної виразності. У той час як його сучасник Чімабуе апелював до ранньовізантійського мистецтва, Коппо ді Марковальдо, в свій зрілий період, створював варіації на теми пізньовізантійського живопису.
Його тривала присутність в Сієні позитивно вплинула на подальший розквіт сієнської школи живопису.
Примітки
Література Енциклопедичний словник живопису. М. 1997. F. Bologna. Early Italian Painting. Dresden. 1964.
Посилання
На artcyclopedia.com на wga.hu на fondazionecrpt.it на buzzle.com