Кунівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Острозького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — містечко Кунів.
Історія Кунівська волость існувала у XIX — до 1923 року XX століття. До кінця 1920 року волость входила до складу Острозького повіту.
18 березня 1921 року, після підписання мирної угоди («Ризький мир») між РРФСР і УСРР, з одного боку, та Польщею — з другого, був прокладений новий державний кордон, який поділив Волинську губернію на дві частини — до Польщі відійшли 6 повітів губернії, а також 5 волостей Острозького повіту, інші дев'ять волостей, у тому числі частина Кунівської (села Антонівка, Долоччя, Загребля, Закриничне, Заріччя, Кам'янка, Карпилівка, Кунів), відійшли до Заславського повіту УСРР.
З тієї частини волості, що відійшла до Польщі, була утворена ґміна Новомалин.
7 березня 1923 року замість повітів і волостей був запроваджений поділ губерній на округи та райони. Волость увійшла до складу Плужнянського району, Шепетівської округи.Постанова ВУЦВК від 7.03.1923 року «Про адміністраційно-територіяльний поділ Волині» (Збірник узаконень України за 1923 р., № 18-19, ст. 306)
Зараз територія колишньої волості знаходиться в межах Ізяславського району, Хмельницької області і Острозького району, Рівненської області.
Адміністративний устрій
Дані на 1885 рік Станом на 1885 рік волость складалася з 14 поселень: в тому числі 1 містечка, і 9 сільських громад. Населення — 6020 осіб (3062 чоловічої статі та 2958 — жіночої), 344 дворових господарств.
+Земля волостіПлоща, десятинУ тому числі орної, дес. Сільських громад 2904 1435 Приватної власності 4751 1072 Казенної власності — — Іншої власності 160 87 Загалом 10636 2653+
Основні поселення волості: Кунів — колишнє державне поселення за 15 верст від повітового міста Острог, 787 осіб, 69 дворів, православна церква, костел, синагога, школа, 5 постоялих дворів, шинок, 30 крамниць (лавок), водяний млин, кам'яний кар'єр, 3 шкіряних і 1 пивоварний заводи, поштове відділення. Вілія — колишнє власницьке село, 1180 осіб, 97 дворів, православна церква, постоялий двір, 2 водяних млини. Довге — колишнє власницьке село, 180 осіб, 14 дворів, постоялий двір, смоляний завод. Ляхів — колишнє власницьке село, 292 осіб, 28 дворів, православна церква, постоялий двір, водяний млин. Новородчиці — колишнє державне поселення, 222 осіб, 22 дворів, православна церква, постоялий двір. Теремне — колишнє державне поселення, 390 осіб, 49 дворів, православна церква, постоялий двір.
Посилання
Джерела