Перерославська волость, (Перерослівська) — історична адміністративно-територіальна одиниця Острозького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Переросле.
Історія Перерославська волость існувала у XIX — до 1923 року XX століття. До кінця 1920 року волость входила до складу Острозького повіту.
18 березня 1921 року, після підписання мирної угоди («Ризький мир») між РРФСР і УСРР, з одного боку, та Польщею — з другого, був прокладений новий державний кордон, який поділив Волинську губернію на дві частини — до Польщі відійшли 6 повітів губернії, а також 5 волостей Острозького повіту, інші дев'ять волостей, у тому числі Перерославська, відійшли до Заславського повіту УСРР.С. Єсюнін. Адміністративно-територіяльний поділ Заславщини наприкінці XVIII — початку ХХІ ст.
7 березня 1923 року замість повітів і волостей був запроваджений поділ губерній на округи та райони. Волость увійшла до складу Плужнянського району, Шепетівської округи.Постанова ВУЦВК від 7.03.1923 року «Про адміністраційно-територіяльний поділ Волині» (Збірник узаконень України за 1923 р., № 18-19, ст. 306)
Зараз територія колишньої волості знаходиться в межах Білогірського і частково Ізяславського районів, Хмельницької області.
Адміністративний устрій
Дані на 1885 рік Станом на 1885 рік волость складалася з 19 поселень: в тому числі 16 сільських громад. Населення — 6777 осіб (3368 чоловічої статі та 3409 — жіночої), 663 дворових господарств.
+Земля волостіПлоща, десятинУ тому числі орної, дес. Сільських громад 7190 5813 Приватної власності 8459 4671 Казенної власності — — Іншої власності 381 261 Загалом 16030 10745+
Основні поселення волості: Переросле — колишнє державне поселення за 30 верст від повітового міста Острог, 477 осіб, 64 дворів, православна церква, школа, постоялий двір, вітряний млин. Велика Боровиця — колишнє власницьке село, 567 осіб, 66 дворів, православна церква, школа, постоялий двір, винокурний завод. Велика Радогощ — колишнє власницьке село, 461 особа, 47 дворів, православна церква, водяний млин. Гурщина — колишнє власницьке село, 144 особи, 13 дворів, водяний млин, шкіряний завод. Дзвінки — колишнє державне поселення, 198 осіб, 34 дворів, православна церква. Загірці — колишнє власницьке село, 240 осіб, 30 дворів, православна церква, водяний млин. Залужжя — колишнє власницьке село, 610 осіб, 93 дворів, католицька каплиця, школа, 2 постоялих двори. Коритне — колишнє власницьке село, 320 осіб, 36 дворів, православна церква, постоялий двір. Кур'янки — колишнє власницьке село, 163 осіб, 28 дворів, православна церква. Мала Боровиця (Боровичка) — колишнє власницьке село, 257 осіб, 24 дворів, каплиця, постоялий двір. Окніни — колишнє власницьке село, 265 осіб, 33 дворів, православна церква. Секержинці (Сокулинці) — колишнє власницьке село, 790 осіб, 70 дворів, православна церква, водяний млин, винокурний завод. Шимківці — колишнє власницьке село, 371 осіб, 44 дворів, православна церква, школа, постоялий двір. Юськівці — колишнє власницьке село, 312 осіб, 32 дворів, православна церква, постоялий двір.
Посилання
Джерела [стор. 190–191, 232]