Цитаде́ль, цитаде́ля ( — «маленьке місто») — «споруда фортечного типу всередині давніх міст; найбільш укріплена частина фортеці, пристосована для самостійної оборони». «Найукріпленіша центральна частина фортеці або міста (у Стародавній Греції — акрополь, у Стародавньому Римі — капітолій, на Русі — дитинець)». (стор.: 209) Термін дитинець вживають у давньоруських текстах XII століття на позначення цитаделей у фортецях Палестини (Хождєніє ігумена Даниїла, переклад «Юдейської війни» Йосифа Флавія)Вортман Д. Я. ДИТИНЕЦЬ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2004. — 688 с.: іл.. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dytynec.
Розташування У багатьох випадках цитадель містилася всередині населеного пункту, але інколи на лінії оборонної межі або поруч із селищем. Спочатку вміщувала палаци правителів (світські тереми), культові (монастирі) й адміністративні будівлі, згодом використовувалась для воїнського гарнізону.
На броньованих кораблях цитадель — захищений бронею простір, де були заховані механізми та артилерійські льохи.
Див. також Дитинець Донжон Редюїт Ретраншемент
Примітки
Література для подальшого читання Світлини цитаделі у Львові
Джерела