Mechanical Animals () — третій студійний альбом рок-гурту Marilyn Manson. Реліз запису відбувся 14 вересня 1998 року. На батьківщині гурту, в США, альбом надійшов у продаж на день пізніше — 15 вересня 1998 року та одразу дебютував на першому місці в чартах Billboard.
Альбом досяг найвищих позицій в американському, канадському і австралійському чартах. В Сполучених Штатах було продано більше мільйона копій, він сертифікований як платиновий . Журнал Spin присудив Mechanical Animals сьоме місце в списку «20 найкращих альбомів 1998 року».
Запис 1997 року Менсон переїхав з Флориди в Лос-Анджелес для запису нового альбому Mechanical Animals. Запис проходив у голлівудській студії Westlake and Conway Studios. Основними композиторами платівки є бас-гітарист Твіггі Рамірез, клавішник Мадонна Вейн Ґейсі та гітарист Зім Зам. Всі тексти пісень написані Мериліном Менсоном. Продюсували запис Шон Біван та Майкл Бейнгорн, що працював раніше .
Консультантом запису альбому виступив Біллі Корган — лідер гурту The Smashing Pumpkins. Він також взяв участь у записі пісні «The Speed of Pain». Бек-вокал на треку «Posthuman» належить подрузі Менсона — акторці Роуз МакГавен. У композиції «New Model No. 15» звучать голоси порноакторок Діанни Лаурен і Кобе Тай. Діанна також брала участь у записі треку «User Friendly». До створення "I Don't Like the Drugs (But the Drugs Like Me)" були залучені Денні Сейбер та гітарист Дейв Наварро, один із засновників Jane's Addiction, який грав також у складі групи Red Hot Chili Peppers. Як бек-вокалісти у композиціях «The Speed of Pain» та "I Don't Like the Drugs (But the Drugs Like Me) " виступили Джон Вест, Олександра Браун, Лінн Девіс та Ніккі Харріс.
Сенс назви Назва «Mechanical Animals» виникла під час перебування Менсона в Голлівуді, де на одній зі студій проходив запис нового альбому.
Існує також більш езотеричне трактування, за яким «Mechanical Animals» є анаграмою фрази «is an Alchemical Man». І якщо так прочитати текст обкладинки, вийде «Marilyn Manson is an Alchemical Man» (в перекладі з ) .
Концепція Mechanical Animals записаний в дусі глем-року, контрастуючи з ранніми роботами групи, і особливо з попереднім альбомом Antichrist Superstar .Сам Менсон в одному з інтерв'ю журналу «Kerrang!» говорив, що Mechanical Animals був його спробою врятувати рок-н-рол.
«Mechanical Animals» є концептуальним альбомом. Головний герой альбому — інопланетний андрогін, що зветься Omēga (вимовляється о-ми-га) — лідер спеціально вигаданої групи Omega and the Mechanical Animals, авторству якої приписані сім пісень. Інші сім пісень альбому, більш ліричні та проникливі, позначені в буклеті, як «Alpha Songs».
Alpha Songs «Great Big White World» «Mechanical Animals» «Disassociative» «The Speed of Pain» «Posthuman» «The Last Day on Earth» «Coma White»
Omēga Songs «The Dope Show» «Rock Is Dead» «I Want to Disappear» «I Don't Like the Drugs (But the Drugs Like Me)» «New Model No. 15» «User Friendly» «Fundamentally Loathsome» </div>
Альфа та омега — перша та остання букви грецького алфавіту. Їх вибір створює контраст та додає альбому «Mechanical Animals» настільки властивий творчості Менсона дуалізм. Також є думка, що «альфа та омега» є ремінісценцією на біблійні мотиви про Спасителя.
Оформлення
На обкладинці розміщене зображення Менсона в образі безстатевого андрогіна. Для зйомок у лютому 1998 року була орендована голлівудська студія Quixote Studios в Лос-Анджелесі, в якій Мерілін Менсон та фотограф Джозеф Калтіс працювали протягом чотирьох днів. Спеціально для фотосесії був виготовлений комбінезон з сірого латексу, створений голлівудським майстром зі спецефектів Screaming Mad George, який також працював над фільмом Кошмар на вулиці В'язів, і в минулому сам був вокалістом хоррор-панк групи The Mad.
Для цього комбінезона їм довелося зробити гіпсовий зліпок з усього тіла Менсона, — говорить Калтіс. — Вісім годин зайняло тільки одягання його в костюм.
Далі, в процесі ретуші фотографії, стегна Менсона були замінені стегнами супермоделі Ел Макферсон.
Він хотів жіночі стегна, — говорить фотограф. — У комп'ютері у нас був знімок Ел Макферсон, тому ми просто взяли його і наклали зверху. Так що на фотографії у Менсона стегна Ел Макферсон.
Після нетривалих пошуків груди було взято із зображення моделі з журналу .
В результаті ми використовували фотографію дівчини з Perfect 10, — говорить Калтіс. — Спочатку на грудях були світло-коричневі соски. В компанії звукозапису були цим розлютовані. Вони зажадали, щоб ми прибрали їх.
Безстатева промежина в оформленні обкладинки викликала кілька інцидентів, пов'язаних з дистрибуцією та рекламою альбому. Редакція журналу Нью-Йорк Таймс відмовилася публікувати рекламу альбому, поки фотографія не була відповідним чином обрізана. Мережа магазинів Target Records відмовилася поширювати альбом з оригінальним варіантом оформлення, тому була створена альтернативна цензурна версія обкладинки, на якій використана фотографія повністю одягненого Менсона.
Видання
Альбом «Mechanical Animals» був випущений на компакт-дисках, аудіокасетах та дванадцятидюймових грамплатівках. Треклист компакт-дисків та аудіокасет збігається. Окремі видання, в залежності від країни, в якій проходила їх дистрибуція, мають деякі особливості. Японське видання альбому йшло з додатковим чорно-білим буклетом з перекладеними на японську текстами пісень та традиційною OBI-стрічкою, що оперізує конверт японських видань та носить інформацію про виконавця, номер в каталозі та лейбл японською мовою. До британської, корейської та австралійської версій додавався бонусний відеодиск з трьома кліпами: «The Dope Show», «Sweet Dreams» та «The Beautiful People».
Подвійна дванадцятидюймова грамофонна платівка була випущена в Великій Британії 1998 року. Пісні на двох платівках розділені відповідно до концепції альбому на Alpha Songs і Omēga Songs. Один з дисків був білого кольору з треками заявленими як Alpha Songs і виконаними Мериліном Менсоном. Другий диск — синього кольору, — містив композиції з категорії Omēga Songs, виконані вигаданою рок-групою Omega and The Mechanical Animals. Альбом також було видано у Великій Британії на звичайній здвоєній грамплатівці (30 см).
1999 року у Німеччині альбом вийшов з додатком — двадцятисторінковою книгою коміксів Маркуса Вільда на теми кліпу "I Don't Like The Drugs (But the Drugs Like Me) ". Це видання було приурочене до промо-турне Mechanical Animals і обмежене 1000 копіями.
2003 року альбом був перевиданий в Японії з новою OBI-стрічкою.
Список композицій
Компакт-диск-версія
Аудіокасета
Вінілова версія
Посилання