Тадеуш Стриєнський (, 29 липня 1849, Каруж — 3 травня 1943, Краків) — польський архітектор, підприємець.
Біографія Тадеуш Стриєнський був одним із шести дітей у сім'ї інженера Олександра Стриєнського, учасника повстання 1831 року, який проживав на еміграції в Женеві. Мати — Пауліна де Лесток (Paulina de Lestocq), громадянка Швейцарії.Orłowski B. Stryjeński Aleksander // Polskie Towarzystwo Historii Techniki: Inżynierowie polscy w XIX i XX wieku / pod red. J. Piłatowicza. — T. VII : 100 najwybitniejszych polskich twórców techniki. — Warszawa : Retro-Art, 2001. — S. 235—237. — ISBN 83-87992-15-1. Закінчив польську школу в Батіньйолі. У 1868—1872 роках навчався на відділі архітектури політехніки Цюриха, 1873 року — у Відні. Працював на державній службі в Лімі (Перу), певний час перебував у Пешті. У 1877—1878 роках навчався в École des Beaux-Arts у Парижі. Від 1878 року жив і працював у Кракові. Заснував будівельну фірму. Першим спільником був архітектор Томаш Прилінський. Спільно виконали перебудову дому страхового товариства «Флоріанка», збудували поруч прибутковий будинок. Стриєнський був ймовірно автором фасадів. У наступні роки спільниками у підприємстві Стриєнського по черзі були Владислав Рауш, Алекси Ковальський, Юзеф Покутинський, Владислав Екельський, Франциск Мончинський. Останній пропрацював у спілці найдовше. У проєктах Стриєнський виступав переважно як автор планів. Підприємство реалізовувало також проєкти інших архітекторів. Це зокрема новий будинок пошти та хірургічна клініка у Кракові, заклад психічно хворих у Кобежині, військові об'єкти. Спільно з братами Мураниі володів паровою столярною майстернею. Пізніше усунув братів від справи. Підприємство збанкрутувало. Певний час був також власником фабрики азбествої плитки. Заснував у Крешовицях ще одну — з виробництва фарби. Певний час був співвласником фірми, що займалась видобутком нафти. Усі перелічені підприємства збанкрутували. Придбав друкарню Фішера у Кракові.
Після Першої світової війни був одним з організаторів Товариства приятелів Франції. Відзначений хрестом Ордена Почесного легіону. Заснував нове будівельне підприємство, спільниками у якому були Франциск Мончинський, К. Керн, будівничий доктор Тауб. Спілка збудувала Польський базар у Кракові за проєктами Мончинського.
Стриєнський у 1892—1897 роках належав до Політехнічного товариства у Львові.Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 95. Був членом Спілки архітекторів Краківського воєводства.Spis członków z nowemi adresami // Architekt. — 1930. — № 3—4. — S. 61. Член Краківського технічного товариства. На початку грудня 1908 року від імені товариства брав участь у Першому з'їзді делегатів польських архітектурних кіл у Кракові. Там був обраний до тимчасового складу Сталої делегації польських архітекторів.Protokół I zjazdu Kół architektonicznych polskich w Krakowie // Czasopismo Techniczne. — 1909. — № 1. — S. 5—6; Z I-go Zjazdu Delegatów Kół Architektonicznych Polskich w Krakowie (1908) // Przegląd Techniczny. — 1908. — № 52. — S. 635.
Від 1892 року був одним організаторів Галицької крайової виставки у Львові. Входив до статутної виставкової комісії.Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893–1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 106. — ISBN 83-88372-29-7. Входив до журі конкурсів проєктів будинку Товариства приятелів красних мистецтв у Кракові (1898)Konkursa // Czasopismo Towarzystwa Technicznego Krakowskiego. — 1898. — № 5. — S. 50; Z dziejów budowy domu Tow. Przyj. Sztuk pięknych // Architekt. — 1901. — № 2. — S. 24., вівтаря для костелу в Закопаному (1902)Protokół z posiedzenia sądu konkursowego // Architekt. — 1902. — № 6. — S. 61—64., польської вілли для виставки в Римі (1910)Konkursy // Architekt. — 1910. — № 4. — S. 69; Rozstrzygnięcie konkursu na dworek // Nowa Reforma. — 1910. — 18 kwietnia. — № 173. — S. 5., фасадів Національного музею на Вавелі (1912)Konkurs na fasady Museum Narodowego na Wawelu // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 58., будівлі Ощадної каси в Сяноку (1912)Konkurs na szkice gmachu Kasy Oszczędności w Sanoku // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 58; Konkursy // Przegląd Techniczny. — 1912. — № 20. — S. 274., двору родини Влодків у Неговичі (1913)Konkursy // Architekt. — 1914. — № 1—2. — S. 30.. Працював при організації архітектурної виставки 1912 року у Кракові. Входив до її виконавчого комітету.Katalog wystawy architektury i wnętrz w otoczeniu ogrodowem pod parkiem dra Jordana w Krakowie: czerwiec-październik 1912 r. — Kraków : Drukarnia Uniwersytetu Jagiell., 1912. — S. 17; Wystawa architektury w 1912 r. w Krakowie // Nowa Reforma. — 1911. — 23 września. — № 434. — S. 1; Posiedzenie Delegacyi Architektów Polskich w Krakowie // Architekt. — 1912. — № 9. — S. 87. На підготовчому етапі 1911 року виїздив із Єжи Вархаловським до Варшави, де з метою промоції 27 жовтня прочитав доповідь на тему майбутньої виставки на засіданні варшавського Товариства техніків. Було створено варшавський комітет виставки.Wystawa architektury w 1912 r. w Krakowie // Nowa Reforma. — 1911. — 9 lisopada. — № 512. — S. 2.
Належав до редакційних комітетів часописів «Architektura», «Rzeczy Piękne», «Architektura i Budownictwo». Автор статей на тему житлового будівництва, реставрації пам'яток та історії архітектури Польщі.
1926 року відзначений Кавалерським хрестом Ордену Відродження Польщі.Co dzień niesie // Gazeta Lwowska. — 1926. — 6 maja — № 101. — S. 2. Почесний доктор Львівської політехніки (1939). Помер 3 травня 1943 у Кракові. Син Тадеуша Стриєнського, Кароль — також архітектор.
Роботи Будинок Товариства взаємного кредитування «Флоріанка» на вулиці Баштовій, 6-8 у Кракові. Збудований 1879 року у стилі неоренесансу. Співавтор Томаш Прилінський. Пізніше розбудований Прилінським.Purchla J. Jak powstał nowoczesny Kraków. — Wyd. drugie, przejrzane i uzupełnione. — Kraków: Wydawnictwo literackie, 1990. — S. 24, 130. — ISBN 83-08-02087-9. Притулок для хлопців фундації князя Александра Любомирського, вулиця Раковицька, 27 (1880-ті співавтор Владислав Екельський). Збудований за конкурсним проєктом. Керівництво реставрацією Мар'яцького костелу у Кракові. Обстеження внутрішнього оздоблення презбітерія провів у грудні 1888 року. Обраний керівником робіт, майже відразу розпочав роботи з очистки презбітерія від барокових оздоб. При цьому відкрито велику кількість автентичних елементів кам'яної різьби. Для відновлювальних робіт Стриєнський запросив скульпторів Адама Трембецького та Владислава Хросьнікевича. Кількість робітників у певний момент сягала 44 чоловік. Згодом виконано нову поліхромію проєкту Яна Матейка. Над реалізацією працювали до 28 ремісників та живописців, під керівництвом Антонія Туха, Томаша Лісевича, Юзефа Домагальського, а згодом також Юзефа Мегоффера та Станіслава Виспянського. Роботи у презбітерії завершено в березні 1890 року. У травні того ж року розпочато реставрацію нав, яка в основному була завершена до кінця року. До 1891 виконувались розписи та монтаж вітражів. Протягом цього періоду Стриєнський неодноразово виступав фінансовим поручителем у позичках, які був змушений брати комітет реставрації. Роботи оцінюються як загалом позитивні. Суперечливі оцінки в подальшому отримала реставрація склепінь презбітерія.Lameński L. Restauracja kościoła Mariackiego w Krakowie (1889—1891) // Rocznik Krakowski. — 1988. — T. LIV. — S. 179—199. Реставрація вавельської катедри (1889—1891). Проєкт реставрації костелу в Підгайцях. Виготовлений наприкінці 1892 року. Наступного року реалізований тернопільським будівничим Юзефом Пйонтковським. Було доповнено псевдомашикулями вежу, змінено конструкцію даху вежі. Перебудовано дах над навами, доповнено люкарнами. Проєкт перебудови даху каплиці не реалізовано.Ostrowski J. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Podhajcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Drukarnia Narodowa, 1996. — Т. 4. — S. 146, 161. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-34-3. Реставрація костелу Святого Хреста у Кракові (1896, спільно із Зигмунтом Генделем).Objaśnienie tablic // Architekt. — 1902. — № 3. — S. 24. — Tabl. — 14. Повітова ощадна каса на вулиці Піарській, 1 у Кракові (1896).Powiatowa Kasa Oszczędności w Krakowie // Architekt. — 1901. — № 3. — S. 35—37. Повітова рада в Ряшеві. Будівництвом керував Казимир Голубович.Architekt. — 1902. — № 11. — S. 151—152. Перебудова одноповерхової резиденції маєтку Толлочків у Вердомичах. Стосувалась переважно інтер'єрів. 1905 рік. Поширеною є хибна версія про авторство Стриєнського у місцевій каплиці-усипальниці Толлочків.Piramidowicz D. Kaplica grobowa rodziny Tołłoczków w Wierdomiczach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa nowogródzkiego. — Kraków: Antykwa, 2006. — Т. 2. — S. 329, 331. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 2). — ISBN 83-89273-43-8. Перебудова Старого театру у Кракові (1904—1906, співавтор Франциск Мончинський). Добудова гуртожитку Вищої рільничої школи в Дублянах, проведена у 1896 році. Також двоповерховий сецесійний «хімічний корпус», збудований 1906 року. Пізніше перепланований для потреб медичного закладу. Перебудова сходової клітки Технічно-промислового музею у Кракові (1908, співавтор Юзеф Чайковський). Вілла на вулиці Коновальця, 90 у Львові (1908).Березовецька І. Стан збереження та цінність садибного житла Львова першої третини ХХ ст. // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2002. — № 439. — С. 372. Дім Генрика Махера у місті Ясло. Зведений на головній вулиці, що веде до вокзалу. Двоповерховий, у вигляді окремої вілли, стилістично відноситься до необароко з елементами французького різновиду сецесії.Dom Henryka Machera w Jaśle // Architekt. — 1902. — № 10. — S. 134—135. Дім на вулиці Липневого маніфесту, 14 (співавтор Владислав Екельський). Магазини на краківській Виставці архітектури та інтер'єрів у садовому оточенні 1912 року.R. P. Wystawa architektury i wnętrz w otoczeniu ogrodowem w Krakowie w r. 1912 // Architekt. — 1912. — № 6—7. — S. 65; Posiedzenie Delegacyi Architektów Polskich w Krakowie // Architekt. — 1912. — № 9. — S. 88. Проєкт регуляції Кракова (генерального плану). Здобув перше місце на конкурсі 1910 року. Співавтори Владислав Екельський, Юзеф Чайковський, Казімеж Вичинський і Людвік Войтичко.Konkursy // Architekt. — 1910. — № 4. — S. 69; Program i warunki konkursu na plan regulacyi Wielkiego Krakowa // Architekt. — 1910. — № 6—7—8. — S. 90, Tabl. 16—17; Nagrody za plany regulacyi Krakowa // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 8. — S. 116. У проєкті задумано кілька віллових дільниць, великих міських площ, замість великої кількості малих — тогочасної європейської тенденції. Кілька великих ділянок із зеленими насадженнями. Передбачено добре сполучення з вокзалом. Проєкт отримав велику кількість відгуків у пресі. Переважно позитивних. Серед критичних були зауваження щодо коштовності, щодо малої ширини зеленої смуги на місці колишніх колій, планування бічних вулиць у дільницях Чарна Вєсь і Вєсь Народова, забудови віллами узбережжя Вісли на Дембніках, необідності знесення низки будинків (не було відповідного законодавства для примусового їх викупу магістратом). На думку членів редакції часопису «Architekt» більшість критичних відгуків була неслушна. Надмірна вартість деяких рішень на їхню думку не повинна була стати на перешкоді реалізації проєкту. Особливістю ситуації було однак і те, більшість авторів проєкту були одночасно членами редакції часопису.Z powodu konkursu na plan regulacyi Wielkiego Krakowa // Architekt. — 1910. — № 6—7—8. — S. 121—123. Новий 4-поверховий будинок Технічно-промислового музею на вулиці Смоленськ, 9 у Кракові. Збудований у 1908—1914 роках. Автор фасаду від вулиці Смоленськ — Юзеф Чайковський.Purchla J. Jak powstał… — S. 130; Kronika // Architekt. — 1914. — № 1—2. — S. 18.