Олексій Михайлович Артамо́нов (18 лютого 1918, Введенка — 18 грудня 2011) — український живописець, член Спілки радянських художників України з 1945 року.

Біографія Народився 18 лютого 1918 року в селі Введенці (нині Пічаєвський район Тамбовської області, Росія). Працював декоратором у Московському театрі оперети. Протягом 1934—1938 років навчався у Московському художньому училищі імені 1905 року, був учнем Миколи Кримова.

У 1938 році, після закінчення училища, призваний до лав Червоної армії. Служив в танкових військах в Старокостянтинові. Брав участь в радянсько-фінській війні, Польському поході РСЧА, Бессарабсько-буковинському поході. Німецько-радянська війна застала його в Перемишлі. Був важко поранений і опинився в тилу ворога. Відразу після одужання організував підпільну групу з оточенців, яка в січні 1942 року влилася в партизанський загін Антона ОдухиАртамонов Алексей Михайлович / Память народа. , пізніше названий ім'ям Федора Михайлова. Став командиром диверсійної групи, а потім заступником командира партизанського загону імені Кармалюка. Протягом 1943 року особисто підірвав 12 ешелонів противника з живою силою і технікою. В Українському штабі партизанського руху, яким командував Тимофій Строкач, оформили документи на звання Героя Радянського Союзу, але тодішній секретар ЦК КП(б)У Микита Хрущов, розглянувши документи, відмовив у нагороді.

У 1944 році переїхав до Києва. Протягом 1945—1949 років працював головним художником Виставки партизанської слави в Києві. Член ВКП(б) з 1947 року.

Мешкав у Києві в будинку на бульварі Лихачова, № 2 квартира № 38 та у будинку на вулиці Курганівській, № 3, квартира № 14Артамонов Олексій Михайлович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 6.. Помер на 94-му році життя 18 грудня 2011 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Творчість Художник працював у галузях станкового і монументального живопису, плаката. Автор тематичних картин, композиційних портретів, пейзажів. Серед робіт:

«Нафтова вишка. Борислав» (1947); «Оранка» (1957); «Портрет Р. Карусенка» (1961); «Шевченко в Москві» (1961, співавтори Микола Базилєв, Георгій Бахмутов); «Командир партизанського загогу імені Тараса Шевченка В. Томашевський» (1963—1964); «Теплий вечір» (1963, Донецький художній музей); «Партизанка» (1966); «Народні месники» (1967); «Сільська хата» (1967); «Партизанські вожді» (1968; Сидір Ковпак та Семен Руднєв); «Суворовці» (1968); «За Батьківщину» (1971); «У тилу ворога» (1972); «Слава героям» (1972); «Після бою» (1974); «Йде війна народна» (1975); «Підривники» (1977); «У загін до Сидора Ковпака» (1979); «Це — наша молодість» (1981); «На бойове завдання» (1983); «Портрет партизана» (1984); «Інтернаціоналісти» (1984; Ян Налепка і генерал Олександр Сабуров); «На визволеній землі» (1985); «Велика дружба. Зустріч Тараса Шевченка з Михайлом Щепкіним» (1988); «На сонячній полонині» (1991); «Дніпро. Букрин» (1995); «Чорне море» (2001). </div> З 1950-х років працював над суто пейзажними творами, спочатку в техніці олійного живопису й темпери, а згодом акварелі:

«Щучинка ввечері» (1971); «Водопілля на Дніпрі» (1976); «Похмуро в горах» (1979); «Сніг тане» (1981); «Гроза насувається» (1982); «Буряний вечір» (1983). </div> Автор серії краєвидів Закарпаття, Криму і Середньої Азії, акварелей, рисунків із пейзажами Греції, Іспанії, Нідерландів, Польщі, Угорщини, Югославії.

Співавтор декоративного панно філії Центрального музею Володимира Леніна у Києві на тему з історії КПРС (1965—1966; разом з І. Грачовим).

З 1947 року брав участь у республіканських, а з 1968 року у всесоюзних виставках художніх робіт.

Крім згаданого музею, роботи художника зберігаються у Національному художньому музеї України та Національному музеї історії України у Другій світовій війні у Києві.

Відзнаки почесні звання заслужений діяч мистецтв УРСР з 1974 року; народний художник УРСР з 1985 року; нагороди радянські ордени Леніна (1945), Вітчизняної війни І ступеня (1985), Дружби народів (1989); українські ордени Богдана Хмельницького III та II ступеня (1999; 2001); срібна медаль імені Митрофана Грекова (1987); почесні грамоти Президії Верховної Ради Української РСР (1968) та Кабінету Міністрів України (2007).

У мистецтві У 1982 році скульптурний портрет митця виконав український радянський скульптор Олександр Скобликов.

Примітки

Література Артамонов, Алексей Михайлович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6 томах / ответственный редактор Т. Н. Горина, главный составитель и библиограф О. Э. Вольценбург и другие — Москва: Издательство «Искусство», 1970. — Том 1 (Аавик—Бойко). С. 199. ; Артамонов Олексій Михайлович // Артамонов Олексій Михайлович //; Артамонов Олексій Михайлович // ; Артамонов Олексій Михайлович // ; Артамонов Олексій Михайлович // ; Артамонов Олексій Михайлович // ; ; $ О. Ламонова. Артамонов Олексій Михайлович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / (головний редактор Г. Скрипник); НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. С. 70.