Михайло Максимович Че́пик (21 листопада 1920, Київ — 9 грудня 1972, Київ) — український радянський живописець. Член Спілки художників УРСР. Батько художника Сергія Чепика.
Біографія Народився 21 листопада 1920 року в Києві. Українець. В 1940 році закінчив Київську державну художню середню школу імені Тараса Шевченка. 1941 року призваний до Червоної армії. Після закінчення Харківського бронетанкового училища брав участь у Другій світовій війні. В 1951 році закінчив Київський художній інститут), де вчився у О. Шовкуненка, Т. Яблонської, К. Єлеви. Жив і працював в Києві.
З 1949 року брав участь в республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставках. Персональні виставки пройшли в 1970 році в Києві і Белграді, в 1971 році — в Москві, в 1973 році посмертна — в Києві.
Помер в Києві 9 грудня 1972 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Творчість Працював у галузі тематичної картини і пейзажу. Найбільш відомі його тематичні роботи 1950—1960-х років, серед яких: «У забої» (1957); «Висотники» (1960); «Велика скорбота» (1964); диптих «Хлібороби» (1970); «Ранок» (1970); «Доменщики»; «Шахтарі»; «Хокеїсти». Створив серію пастелей з видами Москви (кінець 1960-х), а після декількох творчих відряджень відомі серії з видами Франції та Чехословаччини.
Роботи художника зберігаються в збірках Київської національної картинної галереї, у багатьох художніх музеях України та Росії, а також в приватних збірках України, Росії, Великої Британії, США.
Література «Михайло Чепик». Каталог (1973);