21 — другий студійний альбом британської співачки Адель, представлений 24 січня 2011 року під лейблом XL у Європі та 22 лютого 2011 року у Північній Америці під лейблом Columbia Records. Назва альбому (як і попередня платівка) символізує вік співачки під час запису. «21» наслідує соул звучання попереднього альбому, а також додає звучання у стилі американського кантрі та південного блюзу, які Адель почала слухати під час північноамериканської частини її туру «An Evening with Adele». Альбом, створений після розставання співачки із її тодішнім партнером, досліджує теми розлуки, зцілення, самоаналізу та прощення.
Адель почала працювати над «21» у квітні 2009 року, коли все ще була у стосунках, які, власне, і надихнули її на цю роботу. Прагнучи відійти від задумливого звучання свого першого альбому, вона мала намір написати більш оптимістичний і сучасніший наступний альбом. Проте студійні сесії закінчилися передчасно через брак натхнення. Адель відновила запис альбому відразу після розриву стосунків, спрямувавши свою біль розбитого серця та депресію у пісні. Адель співпрацювала з різними авторами пісень і продюсерами, включно із співпрезидентом Columbia Records Ріком Рубіном, а також із Полом Епвортом, Раяном Теддером, Джимом Аббіссом та Деном Вілсоном.
«21» очолив хіт-паради у більш ніж 30 країнах і став найбільш продаваним альбомом року у світі як у 2011, так і в 2012 роках, допомагаючи відновити тривале зниження продажів у світовій музичній індустрії. У Великій Британії це найбільш продаваний альбом 21 століття, четвертий найбільш продаваний альбом всіх часів, та найбільш продаваний альбом соло виконавця всіх часів. Альбом очолював британський чарт протягом 23 тижнів, що є рекордом для соло співачок. У Сполучених Штатах це комерційно найкращий альбом Billboard 200 усіх часів, який утримував перше місце в чарті протягом 24 тижнів — триваліше, ніж будь-який інший альбом з 1985 року, і найтриваліше для соло співачок в історії Billboard 200. Альбом отримав діамантову сертифікацію від RIAA, що означає продажі понад 10 мільйонів копій у США. Окрім цього, 3 із 5 синглів — «Rolling in the Deep», «Someone like You» та «Set Fire to the Rain» — стала міжнародними піснями номер один, а сингл «Rumour Has It» очолив чарти у 20 країнах Європи та Північної Америки. Із загальними продажами понад 31 мільйон копій, «21» є комерційно найбільш успішним альбомом 21 століття, та один із найспішніших за всю історію.
«21» визнано найкращим альбомом 2011 року за версіями двох провідних журналів: Billboard і Rolling Stone. 12 лютого 2012 року у Лос-Анджелесі на 54-ій церемонії вручення музичної премії «Греммі» платівку було визнано найкращим альбомом року.
Запис альбому
Ранні студійні сесії У квітні 2009 року двадцятирічна Адель, яка тільки що зав'язала свої перші серйозні стосунки із чоловіком, старшим за неї на 10 років, почала писати нові пісні для свого другого альбому після успішного дебюту із платівкою «19» На противагу ЗМІ, котрі через вінтажне звучання і сентиментальність пісень повісили на її музику ярлик «старий соул», Адель вирішила створити більш танцювальний і сучасний альбом.
Однак перші студійні сесії виявились, в переважній більшості, не такими вдалими, як їй хотілось і через два тижні була записана лише одна пісня, якою Адель була задоволена — спродюсована Джимом Аббіссі «Take It All», любовна балада у супроводі фортепіано, котра сильно відрізнялась від матеріалу альбому «19». Розчарувавшись у перших результатах роботи і не знаходячи натхнення для продовження, співачка відмінила наступні заплановані студійні сесії.
Адель написала «Take It All» під час загострення в своїх стосунках. Після того, як вона зіграла пісню своєму хлопцю, між ними відбулась сварка, яка стала причиною їхнього розставання після 18 місяців взаємин. Співачка відчувала, що її серце розбите, але водночас із цим повернулось натхнення. Вона виплеснула свої емоції за допомогою музики, пишучи пісні, присвячені її невдалим стосункам (як із позиції коханки та жертви, якій розбили серце, так і з позиції людини, яка переживає ностальгічні почуття за минулим коханням).
Спільні сесії з Епвортом, Смітом і Теддером Створення нових пісень розпочалось одразу після розставання Адель з її хлопцем. Буквально наступного дня вона зв'язалась із продюсером Полом Епвортом із наміром передати свої емоції у пісні: «У нас була спекотна сварка минулої ночі… І я вся кипіла. Потім прийшла в студію і просто кричала» . опри те, що спочатку вона хотіла дописати баладу, яку вони з Епвортом почали писати за рік до цього, продюсер вирішив, що вона налаштована на більш агресивне звучання . Удвох вони переробили пісню та переписали слова таким чином, щоб відобразити недавній досвід Адель та зупинилися на назві «Rolling in the Deep». Музичний супровід було зроблено досить спонтанно: після того, як було випробувано декілька джазових рифів, Адель заспівала «а капела», надихнувши Епворта зімпровізувати мелодію на акустичній гітарі. На ударних було зімітовано прискорене серцебиття співачки. Протягом двох днів було зроблено демо-запис, який надали для прослуховування та подальшого просування співпрезиденту Columbia Records Ріку Рубіну. Через декілька місяців Адель знову зв'язалась із Епвортом для того, щоб він завершив продюсування пісень.
Цей запис став основою для кінцевої версії. Епворт дописав всі інструменти для демо-запису вокалу, який Адель записала з першого разу і який вважали найбільш емоційним. У кінцевій версії пісні, яка звучить в альбомі, можна почути як Епворт відраховує час перед початком запису.
Із британським продюсером Фрейзером Смітом фактично повторилась та ж історія, коли він приєднався до Адель для того, щоб записати майбутній третій сингл «Set Fire to the Rain» у його лондонській студії «MyAudiotonic Studios». Після того, як вони створили демо, Адель знову відвідала співавтора, щоб записати фінальну версію пісні разом із ним, а не із Ріком Рубіном. Сміт вирішив, що початковий запис вокалу «неможливо буде перевершити». Він використав цей запис для фінальної версії пісні, добавивши «живі» ударні і партію струнних (аранжовану британським музикантом Розі Денверс).
Закінчивши демо-записи, Адель звернулась до американського музиканта, фронтмена гурту OneRepublic Раяна Теддера, який в той час перебував у Лондоні, для участі в радіо-шоу. Теддер проявив інтерес до співпраці із співачкою, ще коли вони познайомились на церемонії Греммі у лютому 2009 року. Він приїхав до студії на чотири години раніше заплановаго часу, щоб краще ознайомитись із її попередніми роботами. Хоч він не знав про проблеми Адель в її особистому житті, за цей час він встиг написати фортепіанну інтерлюдію та два перших рядки майбутньої балади «Turning Tables». Так збіглося, що запис ідеально відобразив стан співачки, котра приїхала в студію якраз після чергової сварки із її колишнім хлопцем. Переживаючи злість і сум'яття, вона осуджувала бажання її колишнього «перемогти» (англ. «turn the tables») її у словесній перепалці. Теддер запропонував використати цей вираз, додавши його в текст композиції. Адель записала демо пісні на наступний день (разом із Джимом Аббіссом).
Адель і Теддер погодились на другий запис і продовжили роботу у студії «Serenity West Studios» (Лос-Анджелес) через декілька тижнів, записавши композицію «Rumour Has It». В одном із інтерв'ю Теддер розповів, щоб був здивований музичним і вокальним талантом Адель після того, як вона змогла записати основну вокальну партію за 10 хвилин: "Вона заспівала все одразу, абсолютно ідеально, не пропустивши жодної ноти. Тоді я подивився на звукоінженера, опісля — на неї і сказав: «Адель, я не знаю, що сказати, але за десять років я не зустрічав нікого, хто міг би це зробити».
Спільні сесії із Рубіном, Веллсом та Вілсоном Після записів із Епвортом, Смітом і Теддером Адель вирушила до США, щоб продовжити роботу над альбомом. За пропозицією президента Columbia Records Ешлі Ньютона, вона зустрілась із американським автором піснь Ґреґом Веллсом у його студії, розташованій у Калвер-Сіті поблизу Лос-Анджелеса, де вони записали госпел-баладу «One and Only». Текст пісні, на який співачку надихнули нові любовні стосунки співачки, був написаний дуже швидко і закінчений у співпраці із Деном Вілсоном, із яким пізніше написали композицію «Someone Like You».
У 2008 році поява Адель у американському комедійному скетч-шоу Saturday Night Live привернула увагу знаменитого продюсера Ріка Рубіна, котрий пізніше, після її успіху на церемонії «Греммі» 2009 року, побажав виступити виконавчим продюсером нового альбому. Співачка із самого початку планувала співпрацю із різними музикантами (включно із Епвортом, Сміттом і Теддером) для запису піснь, котрі повинні були пізніше записані спільно із Рубіном. Однак вдалий запис перших демо змусив її змінити плани і зробити запис багатьох пісень, в тому числі і «Rolling in the Deep» та «Set Fire to the Rain», в Лондоні. У квітні 2010 року вона вирушив до студії Рубіна Shangri-La Studio у Малібу, штат Каліфорнія, щоб записати решту матеріалу для альбому.
Відомий через свій неортодоксальний стиль продюсування, Рубін витягнув співачку із її зони комфорту, і, як наслідок його нетрадиційних методів, Адель описала роботу з ним як «дуже важку». Рубін відвідав багато її виступів протягом 2008—2009 років і після її виступу на Голлівуд-боул запропонував стерти межу між її живими виступами і студійними записами. Коли вони зустрілись в Малібу, він старався «зберегти настрій її шоу в записах», запросивши команду музикантів (барабанщика Кріса Дейва, гітариста Мета Суїні, піаніста Джеймса Пойсера і басиста Піно Палладіно). Музиканти записали багато акустичних партій для альбому. Рубін також виступив проти використання семплів та електронних інструментів . Як захисник більш вільного стилю запису музики, Рубін покладався на настрій та відчуття, котрі музика залишає сама по собі, намагаючись відобразити це в аранжуванні пісень. Він ізолював співачку в студії і запропонував їй, як і музикантам, підійти до процесу запису із більшою спонтанністю і меншими обмеженнями. В одному із інтерв'ю він розповідав:
Адель записала із Рубіном 5 пісень: «Don't You Remember», «He Won't Go», «One and Only» і бонус-трек для США «I Found a Boy». Кавер на пісню «Never Tear Us Apart» гурту INXS було замінено на кавер композиції «Lovesong» гурту The Cure, записаний в стилі «босанова», котрий змусив музикантів розплакатись.
Після завершення роботи із Рубіном Адель дізналась від свого знайомого, що її колишній хлопець оголосив про заручини із іншою дівчиною. За десять хвилин співачка написала текст фінальної пісні альбому «Someone Like You», котру вона згодом дописала із Деном Вілсоном. Лейбл Аделі спочатку був незадоволений композицією і пропонував перезаписати її з гуртом, але співачка відмовилась. Запис пісні став моментом очищення для Адель, котра зазначала, що написала її для того, щоб «звільнити себе» .
Назва Першим бажання Адель було назвати альбом Rolling in the Deep, її адаптивним виразом сленгової фрази «roll deep» (укр. «іти куди-небудь великим гуртом людей»), який означав ті відчуття, котрі вона переживала через свої минулі стосунки; в її особистій інтерпретації фраза означала когось, «хто поділяє твоє минуле» і завжди підтримає тебе. Тим не менше, пізніше співачка вирішила, що така назва буде надто складною для сприйняття аудиторією. Не дивлячись на те, що вона хотіла уникнути порівняння із назвою її дебютної роботи, Адель все ж вирішила, що назва «21» є найбільш вдалою, оскільки відображає її вік на момент створення платівки, позначає її автобіографічну суть і символізує артистичну еволюцію із моменту запису першої роботи .
Музика та тексти пісень
Вплив та звучання