Фока́ Фе́дорович Бурлачу́к ( 22 липня 1914, Сніжна — 25 вересня 1997, Київ) — російський радянський письменник. Член Спілки письменників України від 1982 року. Генерал-майор. Батько психолога Леоніда Бурлачука.
Біографія Народився року в селі Сніжна (нині Погребищенського району Вінницької області). Учасник Другої світової війни. 1943 року став членом ВКП(б). 1951 року закінчив Військову академію Генерального штабу. Понад 30 років служив у лавах Радянської армії.
1 листопада 1988 року на звітно-виборних зборах Київської організації Спілки письменників України у своєму виступі зазначив, що в Україні гальмуються процеси перебудови, ініційованої Михайлом Горбачовим, і запропонував створити Народний фронт на її підтримку. Збори ухвалили організувати ініціативну групу, доручили їй підготувати установчі документи майбутньої організації, якою став Народний Рух України Осадчук Петро. Коли і як починався Рух… .
Помер в Києві 25 вересня 1997 року.
Творчість
Друкувався під час війни у фронтових газетах. Писав російською мовою, переважно на історичні теми, беручи за основу архівні документи.
Темі декабристів присвятив повісті: «Черниговского полка поручик» (Київ, 1979) — про Івана Сухінова (українською мовою переклав В. Кузьменко); «Сожженные мосты» (Київ, 1981); «Владимир Раевский» (Москва, 1987; серія «Жизнь замечательных людей»); «Белый лебедь» (Київ, 1987).
Інші книги: повість «Возвращайтесь, аисты» (Київ, 1978) — про тяжкі випробування, що лягли на плечі народу в роки війни з нацистами; збірка оповідань «Нержавеющий клинок» (Київ, 1983), до якої увійшла також повість «Талисман», «Любви последний свет» (Київ, 1993).
Відзнаки Нагороджений: двома орденами Червоної Зірки (15 травня 1944; 30 квітня 1954); орденами Вітчизняної війни І ступеня (6 квітня 1985) і ІІ ступеня (9 червня 1945); орденом Трудового Червоного Прапора (22 лютого 1968); медаллю «За бойові заслуги» (24 червня 1948)Память народа. Премія імені Володимира Короленка за 1997 рік.
Примітки
Література Гаєвська Н. М. Бурлачук Фока Федорович // — С. 250—251. Подолинний А. М. Бурлачук Фока Федорович // — С. 622. Дмитренко О. «Я вірю в долю…» // Дмитренко О. Політ без приземлення. — К., 1986. Райгородецкий Е. Этот своенравный генерал // Радуга. — 1989. — № 10. Качкан В. Соната людських доль // Краси нев'януче пелюстя. — К., 1991. Дмитренко О. Чи ж добре бути генералом? // Літературна Україна. — 1994. — 4 серпня.