Борис Борисович Голіцин ( , Санкт-Петербург, — , там само) — російський фізик і геофізик, один із засновників сейсмології, академік Петербурзької АН (1908). Представник російського княжого роду.
Біографія Закінчив Морську академію в Петербурзі (1886) і Страсбурзький університет (1890).
Викладав в Московському університеті (1891—1893), Морській академії (1894—1914), в Петербурзькому жіночому медичному інституті (1897—1908) і Вищих жіночих Бестужевських курсах (1909—1916).
Творчий доробок Основні праці — з теорії теплового випромінювання, теорії критичного стану речовини, сейсмології, оптики, рентгенівського випромінювання. Найважливіший внесок Б. Б. Голіцин зробив у теорію теплового випромінювання. Він полягає у введенні уявлення про температуру випромінювання абсолютно чорного тіла (1893). Дисертація Б. Б. Голіцина, яка містила ці ідеї, була відкинута рядом вчених, однак згодом ці ідеї отримали повне визнання. У галузі сейсмології Голіцину належить розробка теорії і конструкції електродинамічних сейсмографів і введення їх у практику, а також вирішення низки завдань теоретичної сейсмології. Зокрема, він знайшов розв'язок задачі про визначення вогнища землетрусу за даними однієї сейсмічної станції (1902).
Поклав початок систематичному вивченню сейсмічності та застосуванню сейсмічних досліджень до вивчення внутрішньої будови Землі. У галузі теорії критичного стану речовини Голіцину належать теоретичні дослідження флуктуацій густини поблизу критичної точки і розробка експериментальних методів визначення критичної температури.
У 1911 Голіцина обрали президентом Міжнародної сейсмічної асоціації (нині — Міжнародна асоціація сейсмології і фізики надр Землі ). У 1913 році став директором Головної фізичної обсерваторії, під його керівництвом були розгорнуті великі дослідження з геофізики. Член Лондонського королівського товариства (1916).
Його іменем названо шар Голіцина. У 1916 році вчений встановив, що за різким зростанням кутів виходу сейсмічної радіації на епіцентральній відстані (приблизно 2000 км) існує аномалія в Мантії Землі.
У світовій науковій літературі для цього шару загальновживаною є назва «20 границя розділу».
Примітки
Джерела Саваренский Е. Ф., Б. Б. Голицын и некоторые задачи современной сейсмологии, «Изв. АН СССР, сер. Геофизическая», 1963, № 1, с. 3; 3юков П. И., Хргиан А. Х., Б. Б. Голицын как физик, в сборнике: История и методология естественных наук, в. 3, М., 1965, с. 242. Булюбаш Б. От сейсмометра к теории расширяющейся Вселенной // Наука и технологии РФ
Посилання Стаття в БСЭ Академик А. Н. Крылов ПАМЯТИ КНЯЗЯ Б. Б. ГОЛИЦЫНА