Чиказькі хлопці (; ) — група чилійських економістів, які в 1956–1970 роки навчались переважно в Чиказькому університеті де на них вплинули ідеї Фрідріха фон Хайєка і Мілтона Фрідмана. Вони брали участь в розробці та втіленні економічних та соціально-політичних перетворень в Чилі під час правління Августо Піночета. Ці економісти були прибічниками вільного ринку, який вони намагались створити шляхом приватизації та дерегуляції.
Через особливості політичних умов диктатури, докорінні перетворення вдавалось втілювати, спочатку, без особливого спротиву. Багато як критиків, так і прихильників реформ вважали їх важливим випробуванням в реальних умовах політики монетаризму та економічного лібералізму. Також економістів чиказької школи в інших країнах Латинської Америки, які мали деякий вплив, часто називають «чиказькими хлопчиками».
Освіта та організація
Група економістів отримала назву «чиказькі хлопці» через відомі зв'язки з економічним факультетом Чиказького університету, попри те, що не всі вони там навчались. Четверо з 26 названих Патрісіо Сільва впливових чиказьких хлопців навчались в інших американських університетах. Група визначила для себе спільну мету: замінити домінуючу в Чилі структуралістську економічну політику вченнями Чиказької школи економіки. Економічний структуралізм в країнах Латинської Америки був тісно пов'язаний з CEPAL (Comisión Económica para América Latina y el Caribe) під керівництвом Рауля Пребіша та зі штаб-квартирою в Сантьяго.Joseph L. Love: Зліт і падіння економічного структуралізму в Латинській Америці: нові виміри, В: латиноамериканських досліджень Review, Vol 40, № 3 (2005), стор 100–125, 100f. Ця парадигма щільно пов'язана з теорією залежності, яка має досить помітну марксистську орієнтаціюJoseph L. Love: The Rise and Decline of Economic Structuralism in Latin America: New Dimensions, In: Latin American Research Review, Bd. 40, Nr. 3 (2005), S. 100–125, 119 див. також Valerie Brender: Economic Transformations in Chile: The Formation of the Chicago Boys. In: American Economist, 1 April 2010. На відміну від монетаризму Чиказької школи були латиноамериканських структуралістів (структуралістів економічної політики) вважають, що відкриті ринки і міжнародний поділ праці через очікуване погіршення умов торгівлі в довгостроковій перспективі матиме згубні наслідки для країн, що розвиваються на периферії світової економіки, і що тільки один активний Індустріалізація політика може знизити залежність від центруStephanie Blankenburg, José Gabriel Palma und Fiona Tregenna: structuralism. In: Steven N. Durlauf und Lawrence E. Blume (Hrsg.), The New Palgrave Dictionary of Economics, Second Edition, 2008.. Ця стратегія називається імпортозамінною індустріалізацією.
Завдяки спільному досвіду та особистим стосункам чиказькі хлопці були щільно згуртовані. Тому під час правління Піночета їм вдалось діяти разом, що також було однією з причин їхнього успіху. Однак, як група економістів зі спільними політичними поглядам, Чиказькі хлопці утворились тільки після повернення до Чилі. Серед випускників програм обміну студентів з Чикаго були і такі, як, наприклад, Рікардо Френч-Девіс і Карлос Массад, політичні погляди яких відрізнялись від поглядів Чиказьких хлопців, і тому до цієї групи економістів їх не зараховують.порівнянь про Huneeus Карлос: технократів і політиків, по крайней авторитарних режимів. «ODEPLAN Boys» і «Gremialists» в Чилі за Піночета. В: Журнал досліджень Латинської Америки (2000), т. 32, стор 461–501, 479
Чилійські економісти отримували освіту в Чиказькому університеті завдяки програмі обміну студентами, яка діяла на основі домовленості між чилійським Католицьким університетом (Universidad Católica de Chile), Чиказьким університетом, та американським державним агентством з міжнародного співробітництва (нині USAID). Фонд Форда надавав фінансову підтримку наступним програмам. Домовленості були досягнуті завдяки ініціативі політика Альбіона Паттерсона та чиказького економіста Теодора У. Шульца.Валері Brender: Економічна трансформація в Чилі: Формування Chicago Boys. В: американський економіст, з 1 Квітень 2010 року. Шульц, переконаний у вірності розробленої ним теорії людського капіталу, вважав, що розвиток країн Латинської Америки можливий лише за рахунок поліпшення рівня освіти. Паттерсон і Шульц спочатку звернулись з пропозицією до Універсідад де Чилі, але через структуралістський ухил університету, та перетворення в 1950-х роках економічного факультету в Чикаго на окрему школу економіки, ексклюзивна співпраця між ними була неможлива. Натомість, декан факультету економіки та соціології в Католицькому університеті прагнув модернізувати та підвищити рівень свого факультету, і з цією метою погодився співпрацювати з Чиказьким університетом.
За 1956–1964 роки зі 100 студентів, які взяли участь в програмі, 26 були з Чилі.Juan Gabriel Valdés: Pinochet’s Economists: The Chicago School of Economics in Chile. Cambridge University Press, Cambridge 1995, ISBN 0-521-45146-9, S. 127.Yves Dezalay, Bryant G. Гарт: інтернаціоналізація палацу війни: юристів, економістів, і конкурс для перетворення Латинської Америки. Університет Чикаго Пресс, 2002, ISBN 0-226-14426-7, с.114 Деякі студенти з цієї, першої, хвилі, пізніше стали професорами в Католицькому університеті, один з перших студентів, Сергіо де Кастро, став деканом факультету економіки. Під керівництвом професорів Чиказького університету факультет був повністю реформований. За підтримки Фонду Рокфеллера Кастро, та інші чиказькі хлопці стали викладати економіку в Аргентині та Колумбії.Джон Марков і Вероніка Montecinos: Економісти в Америці. Едуард Елгар Publishing, 2009, ISBN 1-84542-043-8, стор 151 Ключову роль у втіленні програми обміну студентами відіграв Арнольд Харбергер, якому довелось починаючи з 1955 р часто бувати у відрядженні в Чилі. Мілтон Фрідман, однак, не мав на стільки щільного контакту з чиказькими хлопцями, навіть попри те, що багато з них слухали його лекції, а деякі навіть відвідували семінар «гроші та банки»Клаудіа Розетт, якого цитує Мілтона Фрідмана і Роуз Д. Фрідман, дві щасливі люди: Мемуари. Університет Чикаго Пресс, 1999, ISBN 0-226-26415-7, стор чотириста третій. Економічний факультет Чиказького університету стали вважати окремою економічною школою з кінця 1950-х років, за словами Джорджа Стіґлера, характерними для нової школи були монетаризм, неокласична теорія цін, та скептичне ставлення до державного регулювання. Джордж П. Шульц описав клімат на факультеті як наповнений суперечками та відкритими дебатами між студентами та викладачами.
Чиказькі хлопці, як політично вагома група з'явились в середині 1960-х років через опозицію студентським протестам в Католицькому університеті. Згодом чиказькі хлопці налагодили контакти з Християнсько-демократичною партією та Незалежним демократичним рухом Хайме Гусмана. Так звані Gremialistas (Незалежний демократичний рух) мали досить консервативні, католицькі та корпоративістські погляди. Цей рух мав сильне представництво в Католицькому університеті та добрі зв'язки з чиказькими хлопцями та разом з ними здобув політичний вплив в часи режиму Піночета. Найбільшу суспільну підтримку чиказькі хлопці мали серед підприємців, орієнтованих на міжнародні ринки. Банкір та власник консервативної газети El Mercurio Агустін Едварді Істман створив в 1968 році «Центр соціальних та економічних досліджень» (CESEC), в якому працювало багато чиказьких хлопців. Крім того, в El Mercurio з'явився економічний блок, для якого писали статті також чиказькі хлопці.Джеймс Cypher: Політична економія чилійської держави в неоліберальну еру. 1973–2005 роки в: Канадський журнал досліджень в області розвитку, Том 26, № 4, 2005, стор 763, 768 За спогадами Рольфа Людерса, в дискусіях 1960-х років чиказькі хлопці повністю уникали політичних дискусій, оскільки вважали, що економічна політика не може бути предметом домовленостей, так само як наука не може бути предметом домовленостей.
В 1970 році група приєдналась до «нових правих» та підтримала на виборах президента консервативного Хорхе Алесандрі проти Сальвадора Альєнде. Під час президентства Альєнде у видавництві El Mercurio щопонеділка відбувались регулярні зустрічі опозиційних підприємців та представників опозиційної преси. В очікуванні державного перевороту ця група розробила програму реформ у вигляді політичного маніфесту. Десять економістів, серед них восьмеро були випускниками Чиказького університету працювали над маніфестом, який отримав назву El Ladrillo (Цеглина, через його розмір). Цей маніфест потім був використаний чиказькими хлопцями при втіленні їхніх реформ.
Економічна політика
Початковий стан справ
В 1950-х та 1960-х роках в Чилі домінували погляди структуралізму та ECLAC в промисловій і економічній політиці. Заради зміцнення країни перед викликами світового ринку, уряд вдався до протекціонізму та індустріалізації.
Обрання в 1970 році Сальвадора Альєнде запустило соціалістичні перетворення в економіці. Розпочалась націоналізація підприємств, зокрема, в банківському секторі та видобутку міді, стрімко зросли державні видатки та регулювання цін. Націоналізація торкнулась багатьох іноземних, в тому числі, американських, підприємств. Представники промисловості вимагали від американського уряду запровадити економічні санкції проти Чилі, однак, офіційне ембарго не було оголошено. Натомість, спільно з американськими підприємствами в Чилі, вони намагались заморозити видачу іноземних кредитів та допомоги на розвиток.двадцять третього інституційних режимів в Чилі та Мексиці, 1970–2000 роки, JHU Press, 2008, ISBN 080188800X, р: Франсиско Енріке Гонсалес: Подвійний перехід від авторитарного правління Через спричинену, зокрема, цими санкціями кризу, відбувся страйк водіїв вантажівок. Це запустило в рух послідовність подій, які призвели до державного перевороту та скидання Альєнде. Однак, досі залишається суперечливим питання, чи саме політика так званої «невидимої блокади» послужила причиною падіння Альєнде. Так, американський політолог Пол Е. Зигмунд вважає, що вжиті президентом Ніксоном заходи у відповідь на націоналізацію американських підприємств були відносно м'якими. Основною причиною високих темпів інфляції та зростання напруженості в суспільстві була політична програма Альєнде. Критики тверджень Зигмунда вважають, що визнавши, в принципі, вплив санкцій, він в підсумку «за деревами не помітив лісу».Наприклад, Елізабет Професор: Чилі: Яка була роль США? (1) більше, ніж допускається. В: зовнішня політика, № 16 (осінь 1974), стор 127–141, 133 Навіть сам Зигмунд визнавав, що без зовнішнього впливу протести проти Альєнде не могли би так швидко розростись та тривати так довго.Gil Merom, демократія, залежностей, і дестабілізація: струс режиму Альєнде. В: Політична Щоквартальний Science, Vol 105, № 1 (Spring 1990), стор 75-95 85, Fn тридцять третій
В 1973 році інфляція досягла високих темпів. Хоча економічне зростання в перший рік правління Альєнде досягло 7.7 %, в 1973 році Чилі пережило рецесію.
Після перевороту у вересні 1973 року всі ключові міністерства були очолені військовими. Без чіткої економічної політики їм не вдалось приборкати інфляцію: темпи інфляції перевищували 100 %. Попри те, що військові виступали проти впровадження соціалізму урядом Альєнде, і тому схилялись до ліберальних поглядів в економіці, їм бракувало зв'язків з громадськістю для набору фахово підготовленого персоналу.
Тому Піночет запросив з колишнього міністра Християнсько-демократичного уряду Едуардо Фрей Монталва. Однак, оскільки він поставив політичні вимоги з відновлення та дотримання прав людини, ці переговори зазнали невдачі. Завдяки Ернану Кубілло, члена наглядової радиEl Mercurio і Роберто Келлі, режимові вдалось встановити контакт з чиказьким хлопцями. Таким чином настав час для втілення окресленого в El Ladrillo плану перетворень. Серхіо де Кастро вдалось переконати генерала Піночета в необхідності ринкових реформ, і до кінця 1974 року Піночет замінив керівництво ключових міністерств на чиказьких хлопців.