«Муза історії Кліо»  — картина на античний сюжет іспано-італійського художника Хосе де Рібери (1591–1652).

В Іспанії 17 ст Ще в 19 столітті дослідник іспанської літератури зі США Джордж Тікнор назвав і розцінив іспанське 17 століття як «Золоте століття». Цю назву підхопили і зробили майже штампом.

«Золоте століття» іспанської культури, однак, ніяк не збігається з календарними межами 17 століття, хоча саме тоді відбувся пік розвитку і іспанської літератури, і іспанського образотворчого мистецтва. А їх мистецькі здобутки отримали світове визнання. Але в політиці і економіці це були вже не найкращі часи для імперії.

Крізь руки іспанських можновладців текла річка золота та срібла, вивезеного з американських колоній. Цими коштами сплачували постійні війни в Америці та в Європі, але й підживлювали національну культуру. В Іспанії розгорнулося масове будівництво палаців, монастирів і соборів, замовлялись картини відомим художникам, національним та іноземним. Але консерватизм управління та відсутність далекоглядності в політиці значно загальмували економічний та промисловий розвиток країни майже на 200 років. Коштовна річка золота та срібла осідала не в Іспанії, а в розвинених державах Європи, де розпочав свій шлях первісний капіталізм — в Голландії та Фландрії, в Британії, Франції. Культурний пік іспанського мистецтва не збігався з економічним розвитком країни, яка слабшала і невпинно сповзала в політичну та економічну кризу. В країні почалися пошуки винних, лютувала інквізиція, посилювався тиск цензури. В країні було зроблено декілька спроб заборонити навіть твори Сервантеса та Лопе де Вега, слава яких перетнула кордони самої Іспанії і стала вже надбаням культури європейської. Могутність Франції зросла настільки, що наприкінці 17 століття Іспанією почав керувати французькі політики-ляльководи. На початку 18 століття Франція виграє війну за Іспанський спадок і віддають іспанський трон французу з родини Бурбонів.

Покажчиками кризи 17 століття стануть і військові поразки Іспанії — * на моріі — проти Британії, на континенті — проти Голландії, на Піренейському півострові проти Португалії. У 1640 від Іспанії відокремилася Португалія, що відновила свою незалежність і державність.

Золоте століття Іспанії завершилося без жодної значної фігури в політиці, літературі, мистецтві. Тільки наприкінці 18 століття іспанське мистецтво частково реабілітував лише Франсіско Гойя.

В іспанському живописі 16 століття практично не створювали картин з античними сюжетамиЛ. Кагане, «Испанская живопись» (16-18 веков в Эрмитаже), Л. Аврора, 1977, с. 55 . Адже не вітались зображення із оголеною натурою. Розробляти подібні сюжети почали поодинокі смиливці 17 століття, серед яких Франсіско де Сурбаран та Хосе де Рібера.

В життєпису Рібери є темний, невизначений період, що припадає на його молодість і таємниче зникнення з Іспанії та переселення до Італії. Вільний дух Італії, пошана до здобутків давньоримської історії і ренесансний культ пластичної краси людського тіла підкорили і Ріберу. Тоді і він звернувся до створення картин з персонажами античності. Серед перших була (або могла бути) картина «Муза історії Кліо»Государственный Эрмитаж. «Западноевропейская живопись», каталог 1, Л. «Искусство», 1976, с. 175.

Опис картини Музу Кліо зазвичай зображували у вигляді молодої жінки з лавровим вінцем на голові та трубою, котрою муза сповіщала славу видатних осіб минулого. Все це використав і Хосе де Рібера. Але для музи обрав реальну жінку з досить індивідуальним обличчям, далеким від холодних канонів академічних красунь. Досить індивідуальним був і її одяг, що нагадував одяг італійок-неополітанок. Ніщо в обличчі чи одязі Кліо Рібери — не нагадувало давньогрецьких Кліо. Муза історії у художника водночас реальна жінка з дещо розпатланим волоссям і сукнею, котра сміливо сповзла з плеча. Але автор підсилив алегоричність образу лавровим вінцем, томом з написом «Thucudides» (Фукідід) і червоним плащем. В живопису активно використані художні знахідки Караваджо — темне тло і сильне бічне освітлення, що вигідно висвітило яскраві сині, білі, коричневі та червоні фарбиЛ. Кагане, «Испанская живопись» (16-18 веков в Эрмитаже), Л. Аврора, 1977, с. 56. Підпис створено монограмою праворуч, як він підписував і власні офорти.

Джерела Государственный Эрмитаж. «Западноевропейская живопись», каталог 1, Л. «Искусство», 1976 Л. Кагане, «Испанская живопись» (16-18 веков в Эрмитаже), Л. Аврора, 1977 Знамеровская Т. П. "Творчество Хусепе Риберы и проблемы народности испанского реалистического искусства ", Л. 1955

Примітки

Посилання

Див. також

Мистецтво Іспанії Неаполітанська школа Хосе де Рібера Алегорія Франсіско де Сурбаран Дієго Веласкес Сервантес Лопе де Вега Кульгавчик Дуель двох неаполітанок Портрет папи Іннокентія Х Свята Ірина рятує Святого Себастьяна Сліпий жебрак з хлопчиком поводирем