Великоритська волость — адміністративно-територіальна одиниця Берестейського повіту Гродненської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Великорита.
Станом на 1885 рік складалася з 21 поселення, 7 сільських громад. Населення — 4348 особи (2170 чоловічої статі та 2178 — жіночої), 257 дворових господарств.
+Земля волостіПлоща, десятинУ тому числі орної, десятин Сільських громад 4769 2397 Приватної власності 19383 2206 Казенної власності 11124 232 Іншої власності 623 160 Загалом 35899 4995+
Основні поселення волості: Великорита — колишнє власницьке село за 32 версти від повітового міста, 1022 особи, 68 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок. За версту — садиба Руда. За 8 верст — залізнична станція Александія Берестсько-Гродненської залізниці. Заболоття — колишнє власницьке село при озері Луковському, 297 осіб, 18 дворів, православна церква. Луково — колишнє власницьке село при озері Луковське, 394 особи, 26 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок. Поржежино — колишнє власницьке село, 699 особа, 60 дворів, православна церква, школа, 2 постоялих будинки, вітряний млин. Чередні — колишнє власницьке село, 351 особа, 24 двори, православна церква, кузня, постоялий будинок.
У складі Польщі
Після окупації поляками Полісся волость називали ґміна Вєлькорита і включили до Берестейського повіту Поліського воєводства Польської республіки. Центром ґміни було село Великорита.
Розпорядженням Ради Міністрів 19 березня 1928 р.Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 19 marca 1928 r. o zmianie granic powiatów na obszarze województwa poleskiego. Dz.U. 1928 nr 45 poz. 427 Dz.U. 1928 nr 45 poz. 427: територія ліквідованої ґміни Мокрани Кобринського повіту (за винятком сіл Осова і Ляховці) включена до ґміни Вєлькорита Берестейського повіту, натомість вилучені з ґміни Вєлькорита поселення — села: Черняни, Гута Шкляна і Малинівка та колонії Черняни, Новий Двір і Старий Двір і включено їх до ґміни Новосюлкі Кобринського повіту.
15 січня 1940 р. ґміни ліквідовані через утворення районів.
Джерела
Посилання