Ба́рнум Бра́ун (; 12 січня 1873, Карбондейл, Канзас — 5 січня 1963, Нью-Йорк) — американський палеонтолог. Його вважають одним з найвідоміших «мисливців за динозаврами» XX століття.
Найзначиміші відкриття Барнума Брауна пов'язані з Американським музеєм природознавства, де у відділі палеонтології хребетних він працював впродовж понад 45 років. З 1897 по 1910 рік Браун обіймав посаду асистента куратора (), з 1910 по 1926 рік — посаду молодшого куратора () і з 1926 по 1942 рік — посаду куратора () відділу. Він був змушений полишити роботу і ще протягом 20 років підтримував тісний зв'язок з музеєм, зберігаючи почесне звання куратора у відставці ().
Основні області розкопок Брауна розташовувалися в малонаселених штатах Дикого Заходу: Вайомінгу, Монтані, Колорадо, Південній Дакоті, Аризоні і Техасі, а також в канадській провінції Альберта. Він також зробив палеонтологічні експедиції на Кубу, в Патагонію, Абісинію, Південну Азію, на середземноморський острів Самос і в Гватемалу.
Найвідоміші знахідки Брауна — останки трьох неповних скелетів до того часу невідомого тиранозавра, виявлені ним у 1900, 1902 і в 1908 роках у Вайомінгу і Монтані (формація Гелл-Крік, пізня крейда). Екземпляр 1902 року, знайдений в пустельній місцевості в Монтані, через три роки був використаний при науковому описі виду. Величезне значення для науки мало дослідження багатого у палеонтологічному відношенні району в долині річки Ред-Дір в Альберті, де була видобута велика кількість скам'янілих останків, в тому числі нових видів. Розкопки на півночі Вайомінгу в 1932 році в кар'єрі, відомому як Howe Quarry, призвели до відкриття великого кладовища динозаврів юрського періоду, загиблих одномоментно або за дуже короткий проміжок часу.
Палеонтологічні дослідження Брауна не обмежувалися лише динозаврами. Він також займався пошуками останків вимерлих ссавців, у тому числі предків людини. У горах Шивалік на півночі Індії та Пакистану йому вдалося знайти три фрагменти щелепи викопного примату, відомого як сивапітек. У США Брауну першому з сучасних учених вдалося виявити сліди археологічної культури Фолсом, що довела присутність сучасної людини на американському континенті понад 11 тис. років тому.
На відміну від багатьох своїх сучасників, Браун віддавав перевагу роботі «в полі» і часто приділяв мало уваги публікації своїх відкриттів, надаючи це право своїм колегам. Однак, за роки активних пошуків світ побачило близько сотні робіт, частина з яких була присвячена опису нових видів. На сьогодні, Брауну належить авторство як мінімум восьми динозаврів — анкілозавра, критозавра, зауролофа, гіпакрозавра, анхіцератопса, корітозавра, лептоцератопса і прозауролофа. Він також є автором опису мезозойської крокодилоподібної рептилії протозухії.
Біографія Дитинство і юність Барнум Браун народився у 1873 році на околиці новоутвореного містечка Карбондейл у штаті Канзас. За кілька років до народження хлопчика його батьки — Вільям Браун (William Brown, 1833—1907) і Клара Сілвер (Clara Silver, 1840—1902) — застовпили на незаселеній території ділянку землі, побудували на ній хатину і заснували ферму. Барнум був четвертою і наймолодшою дитиною у родині. Для того, щоб при поширеному прізвищі його ім'я все ж виділялося, хлопчика назвали на честь знаменитого в той час шоумена і антрепренера Фінеаса Барнума. Схильність до майбутньої професії проявилася у Брауна ще в дитинстві: він збирав і колекціонував мушлі молюсків та інші незвичайні предмети, що опинилися на поверхні землі після орання.
У 1893 році Барнум вступає до Канзаського університету, де знайомиться з викладачем професором геології Семюелем Віллістоном, відомим за пошуками динозаврів на користь Отниїла Марша. Під керівництвом професора Барнум бере участь у двох палеонтологічних експедиціях у Південній Дакоті і Вайомінгу; при цьому в другій з них студентам, які супроводжують Віллістона, вдається розшукати череп трицератопса — поширеного травоїдного динозавра кінця крейдяного періоду.
Влаштування на роботу Навчання Брауна припало на період так званої «динозаврової золотої лихоманки» (), каталізатором якої стало скандальне суперництво Отниїла Марша і Едварда Копа. Взаємні звинувачення двох іменитих і ексцентричних палеонтологів у пресі призвели до сплеску інтересу широкої публіки до майже незнайомих до цього динозаврів; бажаючи залучити відвідувачів, численні музеї узялися здобувати вже зібрані колекції вимерлих рептилій.
Серед інститутів не став винятком Американський музей природознавства, його президент Морріс Джесуп бачив свою діяльність у поєднанні передових наукових досягнень і комерційного зиску. У пошуках амбіційної людини, яка погодилася б зайнятися пошуками скам'янілостей, музей звернувся за допомогою до Віллістона. Професор без вагань запропонував розглянути кандидатуру Брауна, якого вважав своїм найкращим учнем. У рекомендаційному листі, який Віллістон адресував співробітнику музею Джекобу Вортману (Jacob Wortman), він дав Брауну таку характеристику:
Браун супроводжував мене в двох експедиціях, і я вважаю його найкращим з польових дослідників у цій галузі, яких я коли-небудь зустрічав. Він енергійний, витривалий, без втоми проходить пішки 30 миль на день. Він дуже скрупульозний у всіх своїх звичках, дуже чесний і сумлінний. Він був одним із моїх найкращих студентів з предметів анатомія, геологія і палеонтологія, і практично звільнив мене від усіх турбот у моїй останній експедиції.
Співпраця Брауна з Американським музеєм природознавства не тільки зіграла величезну роль у його особистій долі, але й зробила організацію однією з передових у галузі палеонтології. Якщо в 1897 році, коли після отримання Брауном ступеня магістра, його прийняли на позицію асистента куратора відділу палеонтології хребетних, музей не мав жодного відповідного експоната, то на момент смерті ученого в 1963 році він володів найбільш представницькою колекцією викопних ящерів у світі.
Комо-Блафф, 1897 У перший рік роботи Брауна відправляють в експедицію до Вайомінгу у район хребта Комо-Блафф (), де він повинен оглянути старий кар'єр Отниїла Марша з відкладеннями верхньої юри (формація Моррісона). Перша спроба виявилася невдалою: зробивши розкопки, шукач прийшов до висновку, що попередні власники кар'єра ґрунтовно його почистили. У другій половині літнього сезону до Брауна приєднується куратор відділу Генрі Осборн, що приїхав з інспекцією. Залишивши розробку кар'єру, вони разом оглядають околиці і натрапляють на кістки, що стирчать із землі. Знайдені частини скелета диплодока стали першими останками динозаврів, представленими в експозиції музеюКаталог AMNH 17808.. Незабаром до Брауна і Осборна приєднується група палеонтологів, присланих до них на підмогу: Джекоб Вортман, Альберт Томсон (Albert Thomson), Волтер Грейнджер () і Вільям Метью (William Matthew). Слідом за ще одним скелетом, цього разу бронтозавра, експедиторам вдається виявити великий пагорб, всипаний останками динозаврів. Як зізнався Дуглас Престон () в присвяченій музею книзі «Dinosaurs in the Attic», кісток в окрузі було більше, ніж каменів, що їх оточувалиВ оригіналі: «It reveals a hillside strewn with hundreds of dinosaur bones — more common, than the surrounding rocks.».
Відкритий кар'єр отримав назву на честь хатини місцевого пастуха, повністю побудованої з кісток. З 1898 по 1901 рік, вже без участі Брауна, в ньому було видобуто понад 65 тонн скам'янілостей, в тому числі скелети камптозавра, камаразавра, стегозавра та дріозавра.
Патагонія, 1898—1900 Наступною значущою експедицією Брауна стає поїздка в 1898—1900 роках в південну Патагонію, організована професором Принстонського університету . Метою експедиції став пошук ранньої еволюції ссавців, гіпотезу про зародження яких в країнах Південної Америки висунув аргентинський натураліст Флорентіно Амегіно. Експедицію очолив досвідчений палеонтолог Джон Хетчер, який починав свою кар'єру з пошуку динозаврів на користь Отниела Марша. Учасники експедиції висадилися на узбережжі в місті Пунта-Аренас на півдні Чилі і потім бездоріжжям у візку на конях досягли озера Пуейредон в Андах, де роком раніше Хетчер відкрив відкладення раннього міоцену (формація Санта-Крус). Результат поїздки виявився більш ніж скромним, проте вже на зворотному шляху в районі приморського міста Брауну вдається виявити череп, щелепу і хребець викопного дельфіна Argyrocetus. Шукач приймає рішення затриматися в Патагонії, щоб продовжити пошуки організмів, в той час як інші учасники експедиції повертаються у Нью-Йорк.
З квітня 1899 по лютий 1900 року Браун наодинці проводить пошуки на узбережжі аргентинської провінції Санта-Крус. Він оглядає пересохлі русла річок, берегові скелі і ділянки моря, що оголюються під час відпливу. Наприклад, на мілководді під час відпливу був знайдений і витягнутий на берег череп астрапотерія — дуже рідкісного великого ссавця, порівнянного за розмірами з сучасним бегемотом. Результатом поїздки стали 4,5 тони відправленого в музей палеонтологічного матеріалу, який складався, головним чином, з останків міоценових ссавців: неповнозубих, літоптернів і нотоунгулятів.
Список експонатів музею, зібраних Барнумом Брауном в Патагонії Група Вид Зала КаталогФороракосиPsilopterus australisЯщеротазові динозавриAMNH 9157ГліптодонтиPropalaehoplophorus minorСсавці та вимерлі родинні форми «Воллес»AMNH 9197Megatheriidae (Неповнозубі)Hapalops ruetimeyeriСсавці та вимерлі родинні форми «Воллес»AMNH 9250Діадіафорус (Південноамериканське копитне)Diadiaphorus majusculusВисокорозвинені ссавці «Мільштейн»AMNH 9291Тоатерій (Південноамериканське копитне)Thoatherium minisculumВисокорозвинені ссавці «Мільштейн»AMNH 9167Несодон (Південноамериканське копитн)Nesodon imbricatusВисокорозвинені ссавці «Мільштейн»AMNH 9234
Вайомінг, Аризона, Колорадо, 1900—1901 Великі знахідки у відкладеннях формації Моррісон дозволили Американському музею природознавства до початку XX століття створити пристойну колекцію динозаврів, що жили за доби юри. З іншого боку, фауна наступного за ним крейдяного періоду була представлена досить слабко, попри численні відкриття в цій області. Одним з найбажаніших експонатів, за яким одночасно полювали одразу декілька інститутів, були останки трицератопса — рогатого травоїдного динозавра (серед крупних бізнесменів, які прагнули його придбати, виділялися Ендрю Карнегі і засновник Філдовського музею природознавства . Ідучи по стопах Джона Хетчера, який відкрив цього ящера в 1888 році, Браун вирушає на північ Великих Рівнин в округ Вестон (Вайомінг) неподалік від кордону з Південною Дакотою, де займається пошуками у відкладеннях формації Ланц.
Основна мета експедиції — виявлення черепа трицератопса в задовільному стані — не була досягнута, проте Браун попутно знаходить майже повний скелет качкодзьобого динозавра . Крім того, в ході цієї поїздки Браун вперше виявляє фрагменти скелета тиранозавра, які помилково приймає за невідомого науці предка цератозавраКаталог AMNH 5866.. Безпосередній начальник Брауна Генрі Осборн, вивчивши відправлений у музей матеріал, описує новий вид і присвоює йому назву Dynamosaurus imperiosus. Через кілька років він же при порівнянні з пізнішою знахідкою (але раннім описом) тиранозавра залишає йому оригінальну назву Tyrannosaurus rex.
У 1901 році Осборн приймає рішення відкласти пошуки трицератопса і відправляє Брауна спочатку в палеоботанічну експедицію в долину річки Літл-Колорадо (Аризона) з тріасовими відкладеннями, організовану Смітсонівським інститутом, а потім у штат Колорадо з міоценовою формацією в околицях міста Стерлінг. У першому випадку Браун добуває частковий скелет крокодилоподібного фітозавра з роду , у другому — виявляє череп і частину скелета предка сучасного коня протогіппуса, а також фрагменти скелетів викопної антилопи , стародавнього верблюда, гризуна і ореодонта.
Монтана, 1902, 1904—1908