Голембіє́вська Тетя́на Микола́ївна  — українська художниця, педагог. Професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (1997). Народний художник УРСР (1986). Член Національної спілки художників України (1962). Дійсний член Петровської академії наук і мистецтв (1997), член-кореспондент Російської академії мистецтв (Москва). Учасниця вітчизняних і міжнародних художніх виставок.

Біографія Народилася 7 листопада 1936 року у м. Києві, у родині художників Миколи Молоштанова та Ангеліни Голембієвської.

У 1962 році закінчила Київський державний художній інститут (педагоги з фаху — В. Костецький, К. Трохименко, С. Григор'єв).

У 1965 році завершила навчання у творчих майстернях Академії мистецтв СРСР.

У 1968 році почала викладати у Київському державному художньому інституті. У 1984 році отримала звання професора. У 1989–1991 роках керувала живописною майстернею Київського відділення творчих майстерень Академії мистецтв СРСР.

В журналі "Перець №20 за 1978р розміщено дружній шарж А.Арутюнянца, присвячений художниці.

З 1998 року — керівник групи аспірантів-стажистів станкового живопису Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.

Творчість

Тетяна Голембієвська працювала у галузі станкового живопису. Найбільш відомі роботи: «Безсмертя» (1974, відзначена Срібною медаллю ім. М. Б. Грекова), «Подруги» (1959), «Висока нагорода» (1962), «Врожай» (1967), «Безсмертя» (1978), «Свято урожаю» (1983); триптихи «Італія» (1990), «Бузок» (1990), «Спадщина» (1994); серії «Україна», «Болгарія», «Британія», «Італія», «Норвегія», «Франція», «Карпатські мотиви», «Крим»; серії портретів і натюрмортів. Роботи Т. Голембієвської зберігаються в музеях України та у зарубіжних зібраннях Росії, Японії, Італії, Греції, Франції, США, Норвегії, Німеччини, Англії, Шотландії.

Пейзажі Голембієвської, на перший погляд, дещо приглушені, неяскраві, але саме тому реальні і життєві. Пастельність фарб надає інтимності звучанню картинам «Болгарія. Старий Пловдив». Маленька вулиця Пловдива оточена старими будинками, ледь залита сонячними променями, тиша, спокій, непомітний плин життя — такими вулицями приємно ходити, думаючи про своє, такі вулички дають можливість осягнути суть життя, минуле, осмислити сучасність. Їх тиша, невибагливість, простота народжують думки і книги. Як зазначає Ігор Шаров, завдяки особливому чуттю, романтичній налаштованості самої авторки, прості сюжети пейзажів Голембієвської пробуджують у глядача прекрасні, хай трохи сумні, спогади, ліричний настрій.

Смерть

Померла 8 лютого 2018 року у Києві на 82 році життя.

Нагороди

Орден Святого Станіслава III ступеня Діамантовий орден Королеви Анни Срібна медаль ім. М. Б. Грекова (1974), Золота медаль Академії мистецтв України (2006) Лауреат Республіканської премії ЛКСМУ ім. М. Островського (1968) Золота медаль Міжнародного фонду «Культурне надбання»

Родина Чоловік — Зноба Валентин Іванович (1929—2006) — український скульптор, народний художник України. Син — Зноба Микола Валентинович — скульптор

Примітки

Джерела Біографія — Енциклопедія сучасної України Біографія на сайті Академії мистецтв України Сайт Міжнародного Ордену Святого Станіслава Біографія на сайті НСХУ Біографія на сайті НАОМА

Посилання Віче Голембієвська Тетяна, серія картин "Богослужіння" Її палітра — сонце. До 80-річчя від дня народження Т. Голембієвської (1936) // Дати і події , 2016, друге півріччя : календар знамен. дат № 2 (8) / Нац. парлам. б-ка України. — Київ, 2016. — С.107-110. Ігор Шаров, Анатолій Толстоухов. Художники України: 100 видатних імен. — К.: АртЕк, 2007. ISBN 966-505-134-2