Султан-Галієв Мірсаїд Хайдаргалієвич — радянський партійний і державний діяч, найбільш високопоставлений керівник з більшовиків серед мусульманських народів СРСР сталінського часу.
Життєпис Народився 13 липня 1892 року в селі Єлімбетово, зараз — Стерлібашевський район, Башкортостан (в інших джерелах вказується село Кармаскали). Помер 28 січня 1940 в Москві.
У травні 1917 бере участь в роботі Всеросійського мусульманського з'їзду в Москві та вибраної ним Всеросійської мусульманської ради, бере участь у створенні Мусульманського соціалістичного комітету в Петрограді, секретар виконкому. З початку 1917 в Наркомнаці. Травнем 1918 бере діяльну участь до підготовки майбутньої Татаро-Башкирської Радянської Республіки. Листопадом 1917 вступає в партію більшовиків.
В 1918-20 — голова Центральної мусульманської військової колегії при народному комісаріаті справ національностей РРФСР. В часі громадянської війни в Росії при переході башкирської армії липнем 1919 підписав указ про неприпустимість агітації проти Башкирської республіки та репресій проти башкирського народу.
В 1919-21 — головуючий Центрального бюро комуністичних організацій народів Сходу при ЦК РКП(б). Працював в складі колегії Народного комісаріату по справах національностей РРФСР в 1920-23.
Засновник та керівник Російської мусульманської комуністичної партії. Викладав в Комуністичному університеті народів Сходу.
У Криму був один раз, але його приїзд мав далекосяжні наслідки. Незручний та різкий у судженнях (особливо з національного питання), він давно викликав роздратування у вищих колах більшовицького керівництва. Незважаючи на високі посади, з кінця 1918 знаходився під негласним наглядом ВЧК. У березні 1921 під зручним приводом «вивчити стан справ в Криму», напередодні Х з'їзду РКП(б) з мандатом ЦК та Наркомнацу був «висланий» з Москви. Дозвіл повернутися отримав після закінчення з'їзду, де розглядалося й національне питання. В Криму детально вивчив стан справ, налагодив роботу татарського бюро обкому партії і порушив питання про припинення червоного терору. У доповіді «Про становище в Криму» зазначав: «Дуже великою помилкою є надто широке використання в Криму червоного терору. За відгуками самих кримських працівників, кількість врангелівських офіцерів, яких розстріляли по всьому Криму, досягає 20-25 тисяч. Вказують, що лише в одному Сімферополі розстріляно до 12 тисяч. Народний поголос збільшує цю цифру для всього Криму до 70 тисяч…»
Був арештований 1923 року, виключений з ВКП(б). 1928 року Султан-Галієв арештований повторно, присуджений до розстрілу, який згодом замінено на десять років таборів. Звільняється 1934 року, жив на засланні в Саратові. 1937 року заарештований втретє, розстріляний 1940 року. Двоє молодших дітей (син і донька) збожеволіли і померли від катувань у в'язниці. Посмертно реабілітований.
Сім'я Був двічи одружений. Розлучився з першою дружиною 1917 р. через її зраду, наступного року вбив її коханця через ревність. У цьому шлюбі була одна дитина.
Потім одружився вдруге у 1920-ті роки, але шлюб не був щасливим. У цьому шлюбі народилося двоє дітей, які разом з ним та дружиною були репресовані та загинули.
Джерела Мирсаид Султан-Галиев. Избранные труды. — Казань: Гасыр, 1998. — 720 с. Alexandre Bennigsen et Chantal Lemercier-Quelquejay, Les mouvements nationaux chez les musulmans de Russie: Le «sultangaliévisme» au Tatarstan, Paris et La Haye: Mouton & Co., 1960. Alexandre Bennigsen et Chantal Lemercier-Quelquejay, Sultan-Galiev: Le pere de la revolution tiers-mondiale. Paris, 1986.
Посилання
Тексти Султан-Галієва Соціяльна революція та Схід (1919) Тези про основи соціяльно-політичного, економічного та культурного розвою тюркських народів Азії і Европи… (1924—1925)
Про нього Тетяна Бикова. Терор радянської влади в Криму. Ч. 1 (2007) Тетяна Бикова. Терор радянської влади в Криму. Ч. 2 (2007) Роберт Ланда. Мирсаид Султан-Галиев (1999) Антон Морван. Национал-уклонист из Облпотребсоюза Matthieu Renault, «The Idea of Muslim National Communism: On Mirsaid Sultan-Galiev» (2015) Maxime Rodinson, «Sultan Galiev — a forgotten precursor» (1961)