Ду́пниця () — місто в Кюстендильській області Болгарії. Адміністративний центр общини Дупниця. Місто лежить за 40 км на схід від міста Кюстендил і друге за величиною після нього. За даними перепису населення у 2011 році в Дупниці налічувалося 38 519 жителів, на даний час за адресою постійного проживання зареєстровані 42 104 особи.
Населення За даними перепису населення 2011 року в місті проживали осіб.
Національний склад населення міста: Національність Кількість осіб Відсоток болгари 29099 92,0 % цигани 2333 7,4 % турки 14 < 0,1 % інша 88 0,3 % не визначились 106 0,3 % Всього відповіли 31640
Розподіл населення за віком у 2011 році:
Динаміка населення:
Назви
Найперша відома згадка про місто є фрагмент докладного муфасальського регістра каз і вотчин Софії від 1451 року, у якому згадуються місцеві жителі, один з них Радой із села Дупниджѐ.NBCM-CF, OO-OAC 85/20, 10a-11bДжерела для болгарської історії, т. 13, Софія, БАН, 1966, с. 71—73; текст оновленого османського арабану на сторінці 72 У дорожній книзі німецького лицаря Арнольда фон Харфа, що слідував через місто Тобіницю в 1499 році, знов згадується це село. У різних джерелах знайдені варіанти Дупла, Дипница, Дупница.
Назва міста в 1565 р. згадується знову як Дупниця, а лондонське євангеліє 1578 р. описує назву як Дупениця. У 1634 році назву міста було зареєстровано як Дупнеца.Офіцер зі служінням і життям Івана Рильського. Гошев 1935—1936: 45 Очевидно, що це різні варіанти написання, які близькі до середньої варіації, а заяви Арнольда фон Харфа можуть давати неточні транслітерації. За словами академіка Йордана Іванова, назва походить від старого болгарського слова «дпьнъ» — «дуплистий, видовбаний»
У 1948 році нова комуністична влада перейменувала місто на Станке Димитров, на честь місцевого комуністичного функціонера підпілля Станке Димитрова. Місто знову перейменували на Марек в 1949 році. Ця назва збереглася до 1950 року, потім місту знову повернули назву Станке Димитров, яка залишалася 40 років. Давню назву Дупниця повернули в 1990 році.
Географія Відстані від Дупниці до деяких великих міст (дорога першого класуНапрямки Карт Google) Будапешт ~ 800 км Белград ~ 435 км Ниш ~ 205 км Перник 35 км Видин ~ 250 км Враца ~ 170 км Монтана ~ 160 км Софія ~ 50 км Одеса ~ 1015 км Варна ~ 510 км Бухарест ~ 450 км Русе ~ 370 км Кюстендил 35 км Куманово ~ 135 км Скоп'є ~ 170 км Приштина ~ 260 км Самоков 35 км Пловдив ~ 170 км Ямбол ~ 330 км Бургас ~ 415 км Битола ~ 290 км Охрид ~ 355 км Тирана ~ 490 км Вльора ~ 560 км Благоєвград 27 км Санданський ~ 90 км Салоніки ~ 235 км Афіни ~ 730 км Смолян ~ 265 км Едірне ~ 340 км Стамбул ~ 540 км Баку ~ 2800 км Місто Дупниця розташоване в північно-західних передгір'ях гір Рила, на схід від Конявської гори і на південь від Верили. Адміністративний центр знаходиться в муніципалітеті Дупниця. У 1990-х рр. общини Сапарева-Баня, Рила, Кочериново, Бобошево і Бобов-Дол відділилися від общини Дупниця стали новими муніципалітетами. До них належать Рильський монастир, Паничиште, Сім Рильських озер. «Гейзера» (Сапарева Баня) — найтепліша в Європі, і там багато курганів. У місті протікають річки Джерман, Бистриця, Отовиця — річка Саморанська і Джубрена, а місто розташоване в долині річки Джерман.
Тут проходить лінія транспортного коридору 4, європейської дороги E79, дорога другого класу 62 і залізнична лінія, що з'єднує у і Стамбул з Софією і Бухарестом, Тираном і Скоп'є, а також з різними болгарськими і світовими напрямками. Дупница лежить поблизу кордону з Македонією — за 50 км, Сербія — 65 км, Греція — 115 км, Косово — 150 км, Румунія — 260 км (через міст Нова Європа) і до Туреччини — 325 км. Дупница лежить приблизно за 50 км від столиці Болгарії Софії, за 28 км від Благоєвграда, 35 км від Кюстендила, Самокова і Перника, приблизно за 170 км від другого за величиною болгарського міста — Пловдива, приблизно на такій же відстані від столиці Північної Македонії — Скоп'є і приблизно в 235 км від другого за величиною грецького міста Салоніки. Поруч розташовані зимові курорти Паничиште (20 км), Боровець (45 км) і Бансько (90 км).
Рельєф
Місто розташоване в перехідній частині між Верхньою Дупницькою долиною та Нижньою Дупницькою долиною. Середня висота близько 530—540 м над рівнем моря (946,3 м від загальної висоти). Рельєф є від котловинного до низькогористого. Котловинні грабени оточені схилами середньовисоких гір, з відкритістю на південь вздовж розширення ріки Джерман по Нижній Дупницькій долині.
В тектонічному відношенні Дупницька область — це грабен, заповнена палеогеновими, пліоценовими і четвертинними відкладами. Скельна основа гірських порід міста характеризується високо кристалічними гнейсами та амфіболітами палеозойського віку. Обвали і зсуви відбуваються в основному на схилах долини річки Джерман. Територія розташована в сейсмічних зонах VII, VIII і IX ступенів (відповідно до сейсмічного поділу Болгарії з 1997 р.)
Клімат Клімат Дупниці помірно-континентальний з деяким середземноморським впливом через відкритість з півдня долин річок Джерман і Струма. За даними метеостанції в місті за період 1931—1970 рр. середньорічна температура становить 10,6 °С. Найбільш холодний місяць — січень, в середньому близько −1 °C, а найтепліший липень — 21,0 °C.
Взимку відносно холодно. Опади взимку найменші за обсягом та інтенсивністю — 134 л/м 2, але найбільш часто трапляються. Сніг зазвичай триває з кінця листопада по середину або кінець березня, з можливою середньою тривалістю близько 100 днів. Середня фактична кількість днів зі сніговим покривом становить 35—40 днів на рік. Сніговий покрив рідко перевищує пів метра. Холодний північно-східний вітер характерний для зими, проявляється при певному типі погодних умов. При нагріванні поверхні фен виникає в відповідних умовах. Тумани є найбільш поширеними і найбільш тривалими в грудні. Утворюються типові теплові інверсії. У порівнянні з Кюстендильською долиною, тумани слабші та з меншою тривалістю. Останнє пояснюється більшою відкритістю з півдня і постійним виснажливим вітром. Абсолютний мінімум в Дупниці вимірюється в стані високотемпературної інверсії і становить −30,0 °С, один з найнижчих у Кюстендильській області.
Весна прохолодна, з частими грозами, що супроводжуються громом. Середня сума опадів навесні становить 167 л/м 2. Річки повноводні через танення снігу. Сукупна сонячна радіація зростає, тумани зменшуються, інверсії слабкі. Останній сніг випадає у березні або квітні, а у квітні сніговий покрив утворюється рідше й не відбувається щороку.
Літо відносно тепле, спека невелика. Зазвичай на початку дощове, з сильними грозовими штормами. Іноді літо дуже дощове, а кількість опадів досягає великих обсягів. Гради в самому місті відносно рідкісні (спостереження, пов'язані з кліматом в минулому), але в останні десятиліття це явище часто спостерігається. Літо є найбільш вологим сезоном, при загальній кількості опадів 171 л/м2. Найвища температура, виміряна в Дупниці за період 1921—1970, становить 39,3 °С. У 1916 р. до зазначеного періоду зареєстровано 40,0 °С. Передбачається, що в найспекотніший 2007 рік (температура була в межах 40,0—41,0 °С) для метеорологічних вимірювань трапився вперше з початку 21 століття.
Осінь тепліша, ніж весна. Характеризується першими заморозками у вересні-жовтні. Опади тривалі, іноді літнього характеру і бурхливі. Часто вересень виглядає як майже літній місяць, а жовтень або листопад — майже зимними. Майже щороку в листопаді падає перший сніг. Загальна кількість опадів становить 155 л /м 2.
Цілком обґрунтовано можна стверджувати, що теперішнє розташування міста на узбережжі річки Джерман не було таким завжди. Наявність фортеці та вежі в місцевості «Кулата» (тепер називається «Хрест») підказує шукати старе місце навколо цієї фортеці.
Історія
Поряд було фракійське місто Болбабрія, згідно з написом, знайденим у місцевості Царичина (Dιὶ Ζβελσουρδῳ τῷ κυρίῳ Βολβαβριηνοι κωμῆται ανεθηκαν, «Господарем Звелсурдом болбабрити посвячені»), і, можливо, село Секіне, згідно з написом в околиці «секіненос».https://www.academia.edu/5268711 Тут були розташовані середньовічні церкви, сліди фракійської культури, некрополі (кургани), стара башта з годинником, залишки римської гробниці і середньовічна фортеця.
Поселення на території Дупниці належать до пізнього кам'яного віку та античності. В околицях міста знаходиться фракійське місто Германея. Македонці, а пізніше і римляни, завойовували регіон, поблизу Германеї проходить важлива торговельно-військова стародавня Римська дорога Via Militaris.
Археологічні дослідження показують, що ранньовізантійська фортеця V—VI століття була побудована навколо сучасного положення міського саду і годинникової вежі, і вона існувала до 12-го століття, згідно з переказами, пізніше збудували Дупницьку фортецю, зруйновану турецьким генералом Лалою Шахіним. У минулому був міст, який починався від фортеці Дракон (в місцевості «Хрест») і закінчувався на іншій стороні річки Джерман в горах (біля мисливського будинку). Місцевість «Разметаниця» знаходиться поблизу Дупниці, де, за словами Івана Скіліці і сучасних дослідників, цар Самуїл вбив свого брата Арона.
У середні століття Дупница входила до складу першого і другого болгарського царства, Візантії і до сербського царства Душанів. Після падіння деспотії Велбижда Дупниця приєдналася до Османської імперії. Вона була важливою зупинкою по дорозі з Константинополя в Західну Європу й тому багато мандрівників описують місто між 14 і 18 століттями. Поруч знаходиться духовний монастир Рильського монастиря, який стає тоді великим культурним центром південно-західних болгарських земель. За свідченнями американського місіонера, який відвідав місто в 1859 році, воно має 10 000 жителів, 6 000 болгар. Решта — турки з євреями.
Після Визволення Болгарії в 1878 р. і наступним Берлінським конгресом у 1879 р. Дупниця потрапила до кордонів Болгарського князівства. Багато македонських біженців зосередилися у місті, а Гоце-Делчев створює пункт пропуску ВМОРО. У 1902 році 600 жінок і дітей втікають до міста з Македонії після нападу турецької армії.
На початку 20-го століття місто було відоме своєю багаторічною підтримкою Прогресивною ліберальною партією.
У 1904 році в місті було створено штаб-квартиру Сьомої Рильської дивізії, побудовано одну з найстаріших військових госпіталів в Болгарії. На початку Балканської війни у 1912 році вісімдесят людей з міста були добровольцями в Македоно-одрінському корпусі«Македонсько-Адріанопольський корпус 1912—1913», Головне управління архівів, 2006 р., Стор 845., а Дупницька дивізія була названа Сьомою піхотною дивізією. Після закінчення Першої світової війни вибори на посаду мера Дупниці виграв Коста Петров. Створено Дупницьку комуну, яка існувала 842 дні, побудовано тимчасове житло для біженців з Македонії, було продано 150 земельних ділянок під житло для бідних сімей з муніципального фонду, пансіонат для годування дітей загиблих батьків на Балканах у Першу світову війну, були проведені електрифікаційні заходи для міста. 21 лютого 1923 року мера вбив Харалампій Златанов, член ВМРО. У міській владі відбулася криза, а до перевороту дев'ятнадцятого травня 1934 року місто переважно керується призначеною тимчасовою управлінською радою. Тоді Дупниця стала центром тютюнового виробництва та гірництва в регіоні. У 1935 році в Дупниці було відкрито перший вищий навчальний заклад — інститут вчителів молодших шкіл за всіма спеціальностями, ініційований генералом Тодором Радевим. Під час Другої світової війни понад 4 тис. євреїв з окупованих грецьких і югославських територій були відправлені в концтабір в Дупниці в березні 1943 р., який через 10 днів був перенесений в Лом. Дупниця стає ціллю бомбардування союзників. 4 січня 1944 року 108 американських В-17 повинні були бомбити Софію, але через густий туман вони були перенаправлені. 40 бомбардувальників скинули на Дупницю 150 бомб. Були зруйновані 40 будинків. У 1952 р. за ініціативою акад. Тодора Самодумова був відкритий сирітський притулок.
Політика