Порхов знаходиться в північно-східній частині Псковської області.
Розташований на річці Шелонь в 70 кілометрів на схід від Пскова. Адміністративний центр Порховського району, одне з найдавніших міст області.
Зрозуміти
Порхов заснований в 1239 році Олександром Невським. Протягом XIV-XV століть Порховской фортеці неодноразово витримувала облогу литовських військ, після приєднання до Московського князівства Порхов вважався однією з 12 головних фортець держави.
Місто цікаве фортецею XV століття і двома церквами того ж періоду, одна з яких для Росії унікальна. Незважаючи на погану збереженість рядової забудови, Порхов є дуже приємним місцем зі справжньою атмосферою старовини і рідкісними пам'ятками.
Як дістатися
На поїзді Порхов стоїть на лінії Бологоє — Псков. Тут зупиняються далекі поїзда з Москви, а також приміські Псков — Дно, що курсують двічі в день. Від Пскова 2 години приміським поїздом. Дальні потяги йдуть в два рази швидше, однак і коштують значно дорожче приміського: втім, в щоденному поїзді Псков-Москва є прийнятний за ціною сидячий вагон. З Санкт-Петербурга поїздами вітебського напрямку до станції Дно, далі приміським поїздом або автобусом, але швидше за все доведеться їхати на таксі, так як всі петербурзькі поїзди проходять через Дно пізно ввечері.
На автобусі З Пскова в основному проходять автобуси і маршрутки на Дно і Дідовичі, відправлення кожні 1-2 год, в дорозі від 1 год 20 хв до 2 год: намагайтеся вибирати ті рейси, які не заїжджають в дрібні населені пункти по дорозі. Один раз в день ходить прямий автобус в Великий Новгород (4 год), 3-4 рази на день — в Санкт-Петербург (5-6 год): в тому числі проходять автобуси на Великі Луки.
На автомобілі Порхов стоїть на трасі , яка, втім, більше схожа на дорогу місцевого значення: асфальт на ній зустрічається не скрізь, а там, де він все-таки є, якість покриття залишає бажати кращого. Цією дорогою можна приїхати в Порхов з Новгорода (ділянка по Новгородській області знаходиться в кращому стані, так як це частина траси Новгород-Псков), 150 км, або виїхати в Острів (90 км). Більш традиційний шлях — звивиста, але повністю асфальтована і за російськими мірками не найгірша дорога на Псков (85 км).
Транспорт В Порхові два автобусні маршрути: з півночі на південь (№ 1) і зі сходу на захід (№ 2). Мандрівникам може знадобитися останній, який проходить від зал. вокзалу (в одній зупинці від кінцевої, «ХПП») до меморіалу Дулаг-100 (напрямок на Полонне) через автостанцію. Інтервал руху: 1-2 год, всього 8 автобусів в день. Розклад висить над дверима автостанції.
Визначні місця
Їжа
Де зупинитися
Зв'язок
Чим зайнятися
Околиці Порхов знаходиться майже на кордоні Псковської області. Швидше за все, звідси ви направитеся у Псков або виїдете кудись поїздом. У напрямку Новгорода найближчий великий населений пункт — Сольци, типове і нуднувате повітове місто, далі приблизно такий же Шимськ і, нарешті, сам Новгород. За наявності машини можна поїхати в Острів, де річка незрівнянно більша і величніша за Шелонь, стара фортеця зруйнована, зате є чудові ланцюгові мости та інші штучні архітектурні пам'ятники.
В бік Дідовичей
Між Порховом і Дідовичами ціла розсип садиб, більшість з яких пов'язана з ім'ям Строганових — представників знаменитого дворянського роду, що в XVII столітті будував чудові храми, а в XIX столітті мав великі володіння в нинішній Псковської області і залишив після себе кілька не менш розкішних садиб. За наявності машини ці садиби можна оглянути одну за одною. Без машини найпростіше потрапити в Волишево, яке стоїть прямо на дорозі з Порхова в Дідовичі, де автобуси ходять досить часто.
Дідовичі — безликий райцентр, селище міського типу, що виникло в 1901 році як станція Петербургско-Вітебської залізниці. В околицях глуха і болотиста місцевість, тому Дідовичі відомі на Псковщині як центр партизанського краю. Втім, основні меморіали знаходяться за межами селища, і навіть музею в Дідовичах немає. Музейною справою завідує відділ місцевої бібліотеки (тел. ), який може організувати екскурсію по району (без надання транспорту). У 5 км на південь від селища знаходиться Псковська ГРЕС. При ній працює готель «Русь» (вул. Енергетиків, 13; тел. , ), пропонує небезнадійні номери з вигодами і має непоганий ресторан. У самому селищі є кафе «Шелонь» (вул. Піонерська, 8; ). Єдина пам'ятка - переобладнана з радянського кінотеатру Покровська церква (вул. Комсомольська, 22), яка виглядає напрочуд природно і навіть симпатично.
В бік Дно
Дно — невелике місто, що виросло на початку XX століття з вузлової станції на перетині Петербургско-Вітебської і Бологоє-Псковської залізниць. Назва походить від сіл Дно Велике і Донце Меншоє, відомих мало не з XVI століття, однак невідомо, до чого ж це дно відносилося. По суті, Дно — це мініатюрне Бологоє, але без електрифікації і з набагато меншою кількістю поїздів. Зі зникненням приміського сполучення (в 2014 році приміські поїзди ходять 1-2 рази на день і повністю скасовані в напрямку Старої Руси) Дно в значній мірі втратила свою транзитну функцію, так що більшість мандрівників побачить місто з вікна поїзда, а пересадка тут якщо і можлива, то лише на Порхов.
Якщо вже ви опинилися в місті, варто оглянути залізничний вокзал (1949) — прекрасний зразок сталінського стилю, цікавий також своїм «острівним» розташуванням посеред залізничних шляхів. Поруч з вокзалом встановлений хрест в пам'ять про зречення імператора Миколи II, хоча насправді зречення сталося в Пскові, а в Дно імператорський потяг всього лише звернув на захід, коли стало ясно, що проїхати в Петербург не можна. Церква Михаїла Архангела (1821) є чи не єдиним історичним будинком міста, майже все інше побудовано після війни. У міському парку великий і неабиякий військовий меморіал .
Інфраструктура представлена готелем (вул. Радянська, 12) з дешевими номерами без зручностей і двома кафе-їдальнями на центральній площі. При спілкуванні з місцевими жителями пам'ятайте, що назва Дно схиляти не прийнято, хоча дуже хочеться, звичайно, так як вигляд міста цілком відповідає його назві.