Міжнародне атомне право — сукупність правових норм, які регулюють міжнародні відносини у галузі використання атомної енергії.
Предмет Предметом цього права є відносини держав, що стосуються правового регулювання, використання атомної енергії, джерел йонізівного випромінювання, забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, поводження з радіоактивними відходами, їх транспортування, використання атомних джерел енергії у космічному просторі, фізичного захисту атомних об'єктів (установок), матеріалів і технологій, охорони довкілля від радіоактивного забруднення, відшкодування атомної шкоди тощо.
Завдання, цілі Завданням міжнародного атомного права є розробка механізму міжнародного співробітництва у сфері ядерної діяльності та різноманітних організаційно-правових форм її координації та кооперування.
Головна мета міжнародного атомного права: сприяти об'єднанню зусиль держав у розв'язанні проблем, пов'язаних з практичним використанням ядерної енергії, стимулювати розвиток науково-технічного та економічного співробітництва держав у цій галузі.
Дійовим засобом досягнення цієї мети є принципи та норми міжнародного атомного права: як ті, що вже склалися, так і ті, що перебувають у стадії становлення. Центральне місце серед них посідають: виключно мирне використання атомної енергії; забезпечення безпечного використання атомної енергії; недопущення радіоактивного забруднення планети.
Міжнародні відносини Міжнародним відносинам, що регулюють ядерну енергетику, притаманні внутрішня єдність і певна самостійність. Це відносини, що виникають між країнами у процесі їх різнобічного співробітництва у сфері ядерної діяльності, яка охоплює проведення спільних наукових досліджень і створення об'єднаних науково-дослідних колективів, органів та організацій, спільне спорудження об'єктів ядерної енергетики, створення міжнародних організацій і міжнародних адміністративних об'єднань ядерного профілю, організацію системи атомної інформації, забезпечення радіаційного захисту і безпеки в галузі охорони навколишнього природного середовища від забруднення радіоактивними відходами тощо.
Міжнародне співробітництво у сфері атомної діяльності — це спільна діяльність держав у політичній, економічній, науково-технічній, екологічній і правовій сферах, спрямована на забезпечення дослідження і використання ядерної енергії, досягнень науки й техніки в мирних цілях, в інтересах і на благо всіх країн і народів.
Міжнародні угоди Основну роль у процесі формування міжнародного атомного права належить міжнародним договорам: Паризька конвенція про відповідальність перед третьою стороною у сфері ядерної енергії 1960 року; Брюссельська конвенція про відповідальність операторів ядерних суден 1962 року; Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі й під водою 1963 року; Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1963 року; Договір про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 року; Договір про заборону розміщення на дні морів та океанів і в їх надрах ядерної зброї та інших видів масового знищення 1971 року; Брюссельська конвенція про цивільну відповідальність у галузі морських перевезень ядерних матеріалів 1971 року; Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу та ядерних установок 1979 року; Конвенція про оперативне оповіщення про ядерну аварію 1988 року; Конвенція про допомогу в разі ядерної аварії чи радіаційної аварійної ситуації 1986 року; Конвенція про ядерну безпеку 1994 року.
Міжнародні організації Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) Європейська спільнота з атомної енергії
Див. також Атомна енергія Ядерне право
Література Г. І. Балюк. Ядерне право // Конвенція про допомогу в разі ядерної аварії чи радіаційної аварійної ситуації 1986 // Пархитько В. П. Международное ядерное право. — М., 1972.
Посилання Міжнародне ядерне право //