Бозор Собір — таджицький поет
Біографія Бозор Собір (بازار صابر) народився у 1938 році у Файзабадському районі Таджикистану. Після закінчення у 1962 році філологічного факультету Таджицького державного університету багато років був на журналістській роботі, консультант з поезії у Спілці письменників Таджикистану.
Друкується з 1960 року. Першу збірку видав у 1972 році. Потім вийшла збірка «Вія ночі» (1981), «Золотий дощ» (1982), «Всіма чуттями» (1985) та ін.
У 1979 році видавництво «Советский писатель» (Москва) випустило його вибране «Камінна кладка», що привернула увагу новими формами, філософським мисленням, ліричністю, високою духовністю, напруженим пошуком істини і краси.
Багато віршів перекладено на мови народів СРСР та англійську, німецьку, французьку, іспанську та ін. мови, вийшли окремими книгами в Ірані та Афганістані.
Член Правління Спілки письменників Таджикистану.
Лауреат Державної премії імені Рудакі 1988 року.
Ніч, як волосся розвіяне, З темені проливається. Наче волосся мами, Що при колисці схиляється.
Понад розсіяні хмари Місяць виходить в путь, Наче виймає небо З пазухи повну грудь.
Кахикає у байраці, Мов чоловік совою Читає зловісну книгу З даху старого сараю.
Ночі цієї знову Омию старі печалі, Мов зі знайомим колишнім Давню розмову почав я.
Від болю з людьми говорю, Наче обвіяний порохом З кочів'ям своїм на плечах Бреду я осіннім мороком.
Біль від людей приймаю З пагорбом наодинці. Зривається з вії зірка, Мов золота сльозинка.
Порох зіб'є отара, Над стежечкою старою Випасе з мого болю Печаль із сухою травою,
А я похитаю стежками, Мов тут полишаючи брата. Дороги дадуть молока, Бо небо над ними, як мати… «Вічні камені» Киев, издательство ЦК ЛКСМУ «Молодь» 1989.
Примітки
Посилання Бозор Собір