Чжу Чжанцзі (), храмове ім'я Сюаньцзун (; 16 березня 1399 —31 січня 1435) — п'ятий імператор династії Мін. Девіз правління — Сюань-де (Поширення Чесноти).

Життєпис

Народився 16 березня 1399 року у місті Пекін в родині імператора Чжу Гаочі. Отримав, як й батько, конфуціанську освіту. Про молоді роки мало відомостей. З приходом до влади спочатку стикнувся із заколотом у 1426 році дядька Чжу Гаосу, князя Хань. Втім, його вдалося швидко придушити — свого дядька імператор спочатку розжалував у простолюдини, але згодом за образливі слова останнього було спалено. Також були страчені діти Чжу Гаосу разом з 600 чиновниками наділу Хань, а ще 2200 осіб було вислано у прикордонні райони.

У зовнішній політиці новий імператор намагався розбудовувати країну, не прагнучи особливо до військових походів. У 1427 році наказав вивести війська з Дайв'єту (В'єтнам), визнавши його незалежність. У 1428 році вів оборонні бої проти монголів. У 1431 та 1434 роках з перемінним успіхом воював проти ойратів. Зрештою й тут вдалося встановити мир. Разом з тим намагався розвивати економічні відносини. За наказом Чжу Чжанцзі відновлено морські походи. У 1432 році Чжен Хе здійснив чергову подорож, дійшовши до північно-східної Африки та Аравійського півострова. Тоді ж поліпшилися відносини з Японією та Кореєю.

У внутрішній політиці сприяв подальшій централізації влади. Водночас все більший вплив отримували євнухи. На противагу цьому Чжу Чжанцзі сформував уряд з членів академії Ханлінь. Це дало змогу ефективно боротися із корупцією, у 1430 році знизити податки, поліпшити економічний стан сільських районів, сприяти розбудові міст. Імператор звільняв від податкового тягаря райони, що потерпали через стихійні лиха. У 1428 році під час великої посухи уряд продавав за низькими цінами хліб.

Було поліпшено правосуддя. Ще у 1425 році ініціював перегляд карних справ за правління попередніх імператорів — у підсумку декілька тисяч осіб було виправдано. Такі дії призвели до поліпшення соціального, економічного та політичного стану імперії. Помер Чжу Чжанцзі 31 січня 1435 у Пекіні.

Творчість

Імператор був відомий також як поціновувач літератури та мистецтва. За його ініціативи було створено Академію живопису. Він сам був гарним художником. Здебільшого імператор малював тварин і рослин, зокрема, гібонів, салуків (порода мисливських собак), мишей, а також бамбук.

Сім'я

Дружини №ПортретРідІм'яРоки життяВ шлюбіХрамове ім'я 1 Ху胡Hú Шаньсян善祥Shànxiáng ? — 1443 1417–1428 Гунжанченшуньканмуцзінцичжан恭讓誠順康穆静慈章Gōngràngchéngshùnkāngmùjìngcízhāng 2 Сунь孙Sūn ? 1399–1462 1428–1435 Сяогунїсяньциженьчжуанцітяньпейшенчжан孝恭懿宪慈仁庄烈齐天配圣章Xiàogōngyìxiàncírénzhuāngqítiānpèishèngzhāng

Наложниці №РідІм'яРоки життяХрамове ім'я 1 У吴Wú 1397 — 16 січня 1462 Сюаньмяосянь宣廟賢Xuānmiàoxián 2 Го郭Guō Ай爱Аi XV ст. — 1435 Шаньлі善理Shànlǐ

Діти Сини №портретім'яРоки життяМатір 1 Цічжень祁鎮Qízhèn 29 листопада 1427 — 23 лютого 1464 Сунь Сяогунїсяньциженьчжуанцітяньпейшенчжан 2 Ціюй祁鈺Qíyù 21 вересня 1428 — 14 березня 1457 У Сюаньмяосянь

Доньки №ім'яРоки життяМатір 1 Шуньде順德Shùndé 1420 — 1443 Ху Шаньсян 2 Юнцін永清Yǒngqīng 1420/1424 — після 1433 Ху Шаньсян 3 Чанде常德Chángdé 1424 — 1470 Сунь Сяогунїсяньциженьчжуанцітяньпейшенчжан

Примітки

Джерела Denis Twitchett, Frederick W. Mote: The Cambridge History of China. Bd 7. The Ming Dynasty 1368–1644. Teil 1. University Press, Cambridge 1988, ISBN 0-521-24332-7