Пйотр Тадеуш Богомолець (); * 1727–1729 — † після 1792) — представник «вітебської» гілки литовсько-руського роду Богомольців гербу «Богорія». Стольник вітебський, депутат і підскарбій Головного Литовського Трибуналу і депутат сейму Речі Посполитої від Вітебського воєводства.
Молодший брат видатного діяча Просвітництва Францішка Богомольця (1720—1784).
Біографія Про його ранні роки відомо мало.
1768 — обраний комісаром для підписання трактату з Російською імперією про встановлення кордонів.
В депеші посла Росії в Речі Посполитій, графа Миколи Паніна, Пйотр Тадеуш Богомолець характеризувався як «дурний» — тобто такий, який наполегливо чинив опір російському втручанню в справи Речі Посполитої.
Проте вже після 1-го поділу Речі Посполитої склав присягу на вірність російській імператриці Катерині ІІ і пішов служити в державний апарат Російської імперії.
З 1783 очолював Вітебську палату громадянського суду. Дослужився до дійсного статського радника.
1792 — за рік до 2-го розділу Речі Посполитої подав прохання про визнання роду Богомольців у російським дворянському достоїнстві. Прохання розглянули депутатські збори Полоцького намісництва 22 жовтня 1792 і задовільнили його. Дворянство було визнано за його дітьми, братами Павлом-Юзефом і Йоахимом, а також їхніми нащадками. У справі про визнання дворянства зберігається перший відомий на сьогодні розпис роду Богомольців.
За російську службу Пйотр Тадеуш Богомолець був нагороджений орденом св. Володимира III ступеня та орденом св. Станіслава (ступінь у наявних архівних документах не вказується).
Був одним із найбагатших людей Вітебщини. Після смерті Пйотра Тадеуша Богомольця його вдова, Елеонора Вишинська-Богомолець, успадкувала великі земельні володіння в Невельському повіті з 2 тисячами душ кріпаків.
Його сини, Станіслав, Павло, Ромуальд і Михайло, починали свою кар'єру в російській армії. Коли Вітебськ був під контролем військ Наполеона I, Ромуальд Богомолець був бургомістром цього міста (1812).
Читайте також Богомольці
Джерела АВПРИ, ф. 79, оп. 6, д. 912, л. 59 «Акты, издаваемые Виленской комиссиею для разбора древних актов». Т. XXXV. — Вильна, 1910. — С. 298—306 ИЮМ, вып. 18. — Витебск, 1888. — С. 456—459; вып. 21. — Витебск, 1891. — С. 355—358 Boniecki A. — Herbarz polski. — T. I. — Warszawa, 1899. — S. 360 Niesiecki K. Herbarz Polski. — Lipsk, 1839. — T. II. — S. 207 Аніщенка Я. К. Ураднікі беларускіх земляў ВКЛ пры Станіславе Панятоўскім. — Мінск, 2008. — С. 47