Костянти́н Матезо́нський (1794, Наддніпрянська Україна, Російська імперія — , Ужгород, Королівство Угорщина, Австрійська імперія) — український музичний діяч, співак, диригент на Закарпатті родом з Наддніпрянщини.
1833 року заснував в Ужгороді чотириголосий хор «Гармонія», з яким виконував як церковні, так і світські твори. Зробив великий внесок у поширення хорового співу на Закарпатті. Керував хором до 1858 року.
Помер в Ужгороді, похований на кладовищі біля замку.
Життєпис Народився, ймовірно, 1794 року у Наддніпрянській Україні, що перебувала у складі Російської імперії.
Деталі біографії діяча до переїзду з Росії в Австрійську імперію невідомі. Імовірно, був причетний до діяльності декабристських організацій у Росії. Після поразки повстання декабристів у грудні 1825 року, щоб уникнути покарання, був змушений емігрувати до Австрійської імперії. Надалі проживав там під вигаданими псевдонімами. За деякими гіпотезами, належав до української родини Драгоманових. Існувало непідтверджене припущення, спростоване істориком Олегом Мазурком, згідно з яким Матезонський — це Яків Якимович Драгоманов, рідний дядько Михайла Драгоманова, що був декабристом і служив у Бобруйській фортеці.
Після переїзду до Австрії спершу проживав у Перемишлі, що в Галичині, під псевдонімом Костянтин Білорусин. За одними даними, уже в 1826—1827 роках Матезонський був співаком Перемишльського кафедрального хору. За іншими даними, він з'явився в місті лише 1832 року і пробув там 8-10 місяців. За одним із припущень, мав намір очолити хор замість Алоїза Нанке, однак через неуспіх був змушений покинути Перемишль.
Уперше в Ужгороді Матезонський з'явився у квітні 1833 року. Керівникам Мукачівської греко-католицької єпархії він запропонував організувати церковний хор. Перший концерт Матезонського пройшов вдало, єпархія погодилася взяти його, однак вимагала надати паспорт для підтвердження особи. Матезонський вдавано виїхав до Перемишля за документами і заявив, що його не пропустили через кордон з Галичиною. Протягом деякого часу Матезонський проживав у Мукачеві у будинку священника, письменника і філософа Василя Довговича, який посприяв тому, щоб Матезонського взяли для організації єпархіального хору без документів.
В організації хору з Матезонським тісно співпрацював єпархіальний канонік Іван Чургович. Зусиллями Матезонського 1834 року сформовано хор «Гармонія». Перший виступ хору відбувся на Великдень того ж року у Хрестовоздвиженському кафедральному соборі в Ужгороді. У подальшому хор здобув широку відомість у суспільстві і підтримку від керівництва єпархії. Сам Матезонський обійняв посаду диригента із платнею від єпархії, а також дістав від неї безкоштовне житло і харчування. У кафедральному соборі в Ужгороді хор «Гармонія» співав літургії, проте також співав і на публічних концертах у місті. 1845 року при хорі заснували музичний гурток.
Хор «Гармонія» став першим професійним хором на Закарпатті. Заснування хору стало вагомим проривом у розвитку музичного мистецтва краю й ознаменувало перехід у церковному співі від одноголосного до багатоголосного виконання. Виконання хором музичних творів здобули схвальні відгуки від слухачів і відрізнялися від інших хорів краю високохудожнім звучанням завдяки професійній музичній підготовці хористів, якою займався Матезонський. Хор у різні часи нараховував 37-47 учасників, серед них були й учні молодших класів Ужгородської гімназії. У репертуарі хору часів Матезонського в основному були твори українських і російських композиторів Дмитра Бортнянського, Олексія Верстовського. Сучасники згадували, що Матезонський обожнював поезії Олександра Пушкіна, його улюбленим музичним твором був романс Олексія Верстовського «Чорна шаль» на слова Пушкіна. Сам Матезонський написав «Літургію Преждеосвячених Даров» і «Панахиду». Остання вважається втраченою.
Вагомий внесок Матезонський зробив у збереження усної народної творчості: із учнями співав українські народні пісні, зокрема «Ой на горі жита много», «На війну іду», «Мир вам, браття», «Руська земле, наша мати», «Дай нам, Боже, добрий час», «Думи мої, думи», «Я русин был», збирав пісні серед закарпатських селян, нотував їх. Українські і російські народні пісні за часів Матезонського були у репертуарі хору «Гармонія». При Ужгородському кафедральному соборі Матезонський заснував першу на Закарпатті музичну бібліотеку, що була втрачена в роки Другої світової війни.
Серед учнів Матезонського — відомі закарпатські діячі Микола Нодь, Іван Сільвай, Михайло Лихварчик .
Товаришував і підтримував зв'язки із закарпатським «будителем» Олександром Духновичем.
Костянтин Матезонський помер в Ужгороді 28 грудня 1858 року і був похований на цвинтарі на замковій горі.
Примітки
Література