Мигалина Юрій Вікентійович (нар.19 квітня 1939,Ужгород, Україна, тоді в складі Угорщини — пом. 21 травня 2017) — український науковець, доктор хімічних наук, професор. Ректор Мукачівського державного університету. Заслужений діяч науки і техніки України (1999).
Біографія
Народився 19 квітня 1939 року у місті Ужгород (нині — Закарпатська область).
Середню освіту здобув в Ужгородській СШ № 1.
У 1956–1961 роках навчався на хімічному факультеті Ужгородського державного університету, вступив до аспірантури цього ж університету. У 1968 році — захистив кандидатську дисертацію, 1983 року — доктор хімічних наук (тема дисертації — «Реакції галогенідів чотиривалентного селена і телура з ненасиченими сполуками та малими циклами»).
У рідному університеті розпочав кар'єру науковця. З вересня 1968 — обіймав посаду доцента, у червні 1974 року — перейшов на посаду завідувача кафедри, з лютого 1981 року — с. н. п.Мигалина Юрій Вікентійович — civicua.org. З 1984 року — професор. З січня 1983 по серпень 1988 року — завідувач кафедри органічної хімії. З жовтня 1986 року по березень 1988 — декан хімічного факультету.
З лютого 1989 року — професор Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування (того ж року перейменованого у Хмельницький технологічний інститут, 1994 року — у Технологічний університет Поділля), з вересня 1989 року — завідувач кафедри хімії цього ж інституту.
1995 року Юрій Мигалина став ініціатором створення та директором Мукачівського філіалу Технологічного університету Поділля. Філіал було створено постановою Кабінету Міністрів України № 518 від 14 липня 1995 року. На базі цього закладу 1997 року постав Мукачівський технологічний інститут. У 2008 шляхом його злиття з Мукачівським гуманітарно-педагогічним інститутом було створено Мукачівський державний університет.Взірець професіоналізму, громадської активності — Газета «Мукачево», 04.03.2011. Незмінним керівником закладу із 1995 року є Юрій Мигалина (спочатку директором, з 1997 року — ректором).Особисто у мене немає бажання до кар'єрного росту — Панорама Мукачева, 26.07.2011.
Викладає студентам курси органічної хімії, систем технологій, концепцій сучасного природознавства та сучасних технологій у галузі легкої промисловості.
Депутат Закарпатської обласної ради з липня 2000 року.
Володіє словацькою мовою.
Наукова діяльність Юрій Мигалина поєднує педагогічну та наукову діяльність. Його основний науковий напрям — хімія органічних похідних селену та телуру. Він також керує науковим напрямком по розробці оптичних інфрачервоних сенсорів газів нового покоління на базі напівпровідникових матеріалів. Прикладний аспект його досліджень — розробка та вдосконалення фарбування волокнистих матеріалів.
Юрій Мигалина — автор понад 140 наукових праць, що публікувалися у фахових виданнях України та світу. Науковець брав участь у численних міжнародних наукових конференціях.Мигалина Юрій Вікентійович // Ювіляри України. Події та особистості XXI століття 2009.
Практичне надбання Юрія Мигалини захищене 30 авторськими свідоцтвами та патентами України. Він винайшов понад 300 речовин, що знайшли застосування у хімічній, медичній та інших галузях.
Підготував шість кандидатів наук.Мигалина Юрій Вікентійович — Мукачівський державний університет
Сім'я Дружина Надія Андріївна (1939) — лікар. Двоє дітей: син Юрій (1966) — підприємець; дочка Надія (1972) — лікар.
Відзнаки Юрія Мигалину відзначено такими нагородами і званнями:Ю. В. Мигалина — патріот України та свого народу — Мукачівський державний університет. Знак «За відмінні успіхи в роботі» (Міносвіти СРСР) Нагрудний знак «Винахідник СРСР» Нагрудний знак «Відмінник освіти України» (1998) Заслужений діяч науки і техніки України (1999) Орден «За заслуги» III та II ступенів Почесний громадянин міста Мукачеве (2011) Почесний член наукової ради Американського інституту біографістики Диплом «Почесний доктор Ужгородського національного університету» Академік Української технологічної академії Академік Міжнародної кадрової академії.
Примітки
Література Ректор Юрій Мигалина: літопис творчих пошуків / Василь Кабацій (упоряд.). — Ужгород : Карпати, 2009. — 240с. : іл. — ISBN 978-966-671-188-8.