Ілошваї

Ілошва́ї (, )  — угорський дворянський рід волоського походження.

Історія роду Перший відомий предок родини Ілошваї — князь Максим де Ілошва (Максим Ілошваї, ), волоський воєвода, який близько 1330 року разом зі своїми братами Сенеслау І де Долга (), Білкей Карачоні (), та Комлоші Мігай () поселились на території Закарпаття. Максим де Ілошва був сином легендарного воєводи Валахії — Татомира, а також рідним братом Басараба I — першого господаря Валахії та засновника династії БасарабівThocomerus-Negru Vodă. Un voievod de origine cumană la începuturile Țării Românești ed. II, Humanitas, București, 2007.

Максим Ілошваї згадується в документі за 1341 рік як «Makszem Olachy filii Thamery» («Максим волоський, син Татомира»). В цьому ж документі йде мова про маєток, яким володів Максим — (букв. «дім Максима», нині м. Іршава)Fekete Nagy, Antonius – Makkai, Ladislaus: Documenta historiam Valachorum in Hungaria illustrantia, usque ad annum 1400 p. Christum. Budapest, 1941. 90-93 old.. Вже у 1342 році Максим Ілошваї згадується в письмових джерелах, як «Makszem filius Thattamery Olachy de Ilosva», тобто поселення Ілошва стає основною резиденцією Максима, так званим «possesiones capitalis», від якого рід Ілошваї надалі виводить своє ім'я та предикт — de Ilosva.

Сини Максима де Ілошва: Іштван де Ілошва (); Дьєрдь де Ілошва () та Янош де Кішфалу () — засновник роду Кішфалуші.

Генеалогія A1. Максим де Ілошва (Maxim de Ilosva. 1341, 1342); B1. Келемен (Kelemen. 1366—1383); B2. Янош де Кішфалу (János de Kisfalu. 1366—1419); C1. дочка, одруж. з Давидхазі Гаспаром (Dávidházy Gáspár) у 1406; C2. Дьєрдь де Кішфалу (György de Kisfalu. 1410—1457), одруж. з Ілона Комлоші (Komlósy Ilona. 1458, 1460); B3. Іштван де Ілошва (István (Nán) de Ilosva. 1370—1417); C1. Міклош (Miklós (Mik). 1412—1460); D1. Деметер (Demeter. 1454); D1. Якоб (Jakab. 1454—1460); B4. Дьєрдь I де Ілошва (I. György de Ilosva. 1408); C1. Карачонь де Ілошва (Karácson de Ilosva. 1412—1433); D1. Андраш I, назв. Карачонь, засновник роду Кішфалуші (I András, dictus Karácson. 1447—1464); D2. Дьєрдь II (II. György. 1447—1464); D3. Маргіт (Margit), одруж. з Яношем Леордінай Орда (Leordinay Orda János). 1470; D4. Ласло I де Кішфалу де Ілошва, назв. Карачонь, назв. Надь (I. László dictus Karácson, dictus Nagy, de Kisfalu de Ilosva), одруж. з Анна Білкеї (Bilkey Anna. 1460—1469). 1451 † 1476); E1. Янош I (I. János). 1470—1476; E2. Міклош I де Ілошва (I. Miklós de Ilosva), одруж. з Софія Віткаї (Vitkay Zsófia. 1500, 1503). 1471—1493; F1. Мате I (I. Máté) 1496—1510; F2. Дьєрдь III Віткаї Ілошваї (III. György Vitkai Ilosvay) 1500; F3. Томаш I Віткаї Ілошваї (I. Tamás Vitkai Ilosvay) 1500—1518 ; E3. Ілона (Ilona), одруж. з Мігаї Комлоші (Komlósy Mihály); E4. Ласло II де Ілошва, назв. Карачонь, назв. Кіш (II. László dictus Karácson, dictus Kis, de Ilosva). 1458—1489; F4. Іштван I (I. István), одруж. з Ядвіга Долгаї (Dolhay Hedvig). 1470—1530; G1. Петер I (I. Péter). 1505—1518; G2. Якоб I (I. Jakab). 1505—1528; G3. Ференц I Ілошваї Карачонь (I. Ferencz Ilosvay Karácson), одруж. з Агнеш Нодьмігаї Тібаї (Nagymihályi Tibai Ágnes). 1523—1551; G4. Іштван II (II. István). 1528–1547; G5. Анна (Anna), одруж. з Міклошем Орошаї (Arachay Miklós). 1550; G6. Андраш (András), алішпан комітату Береґ, одруж. з Дора Бейгані (Bégányi Dóra. 1551). 1505—1552 ; F1. Міклош II (II. Miklós), одруж. з Доротія Коморовці (Komoróczy Dorottya. 1550). 1493—1535; G1. Орбан Доброкаї Ілошваї (Orbán Dobrókai Ilosvay), одруж. з Анна Липчеї (Lipcsey Anna). 1538—1551; G2. Ґабор I (I. Gábor). 1548—1559; G3. Каталін (Katalin), одруж. з Лазарем Тарновці (Tarnóczy Lázár. 1548) та Н. Корчваї (Korcsvay N. † 1550). 1548–1550; G4. Едь'єд (Egyed). 1548—1550; G5. Мартон I (I. Márton). 1548—1550; G6. Міклош IV (IV. Miklós), одруж. з Фрузіною Шурань'ї Черноводої (Surányi Csernavoday Fruzina). 1546—1570; H1. Барбара (Borbála), одруж. з Мігаї Ратоті Дюлаффі (Ráthóthy Gyulaffy Mihály); H2. Янош IV Нодь Ілошваї Ілошваї (IV. János Nagy Ilosvai Ilosvay), одруж. з Анною Ракоці Морваї (Rákóczy Morvay Anna. 1602—1634). 1588—†1634; I1. Петер II (II. Péter), одруж. з Ержебет Келемеші Мельцер (Kellemesi Melczer Erzsébet). 1625—1640 ; I2. Анна (Anna), одруж. з. Ласло Ратоті Дюлаффі(Ráthóthi Gyulaffy László. 1652); I3. Ференц III (III. Ferencz), алішпан 1649—1651, одруж. з Анною Долгаї (Dolhay Anna), Фрузіною Вої (Vay Fruzina), Амбрушне Гулачі (Gulácsy Ambrusné). 1626—†1652; I4. Янош VI (VI. János), одруж. з. Анною Тібаї (Tibay Anna) та Фрузіною Шокодаті (Szakadáthy Fruzina). 1616—†1652; J1. Ференц VI (VI. Ferencz), заступник каштеляна Мукачівського замку — 1684, заступник алішпана комітату Береґ — 1695; J2. Ержебет (Erzsébet), одруж. з Ференцом Липчеї (Lipcsey Ferencz); J3. Ґабор (Gábor), одруж. з Анною Білкеї (Bilkey Anna. 1660) 1660—1666; K1. Абрахам I (I. Ábrahám) 1689 † 1713 előtt máramarosi alispán, palotás kapitány 1704, a czigányok fővajdája 1704 (Várady Mária 1702); K2. Марія (Mária) (Vincze N.); K3. Балінт I (I. Bálint), полковник — 1703, заступник алішпана — 1718—1720, одруж. з Крістіною Іґнеці Нодь (Ignéczy Nagy Krisztina. 1707—1747). 1691—1747; K4. Фрузіна (Fruzina), одруж. з Ґабором Дарваї (Darvay Gábor). 1722; K5. Імре I (I. Imre), полковник — 1703—1711, одруж. з Ержебет Дарваї (Darvay Erzsébet. 1706—1710). 1703—1711; L1. Клара (Klára), одруж. з Жиґмонд Гетені Сінтаї (Hetényi Szintay Zsigmond). 1738; L2. Імре III (III. Imre), одруж. з Ержебет Кенде (Kende Erzsébet). 1736—1780; L3. Балінт II (II. Bálint), одруж. з Кларою Жердогелї(Zerdahelyi Klára). 1731, 1738; L4. Жужанна (Zsuzsanna), одруж. з Ференцом Жолтаї (Zolthay Ferencz). 1738, 1756; L5. Каталін (Katalin). 1738; K6. Барбара (Borbála), одруж. з Палом Ґалочі (Galgóczy Pál) та Ференцом Мото (Motó Ferencz); K7. Ґабор IV (IV. Gábor), одруж. з баронессою Ержебет Перені (Báró Perényi Erzsébet). 1709—1736; L1. Ґабор V (V. Gábor) M1. Фрузіна (Fruzina), одруж. з Ференцом Тренчені (Trencsényi Ferencz); M2. Петер VI (VI. Péter) †1768; M3. Йозеф II (II. József) †1768; M4. Ґабор VII (VII. Gábor), одруж. з Ержебет Сіґеті Товт (Szigethy Tóth Erzsébet). 1777—1832 ; M5. дочка; M6. Адам IV (IV. Ádám), одруж. з Терезією Віґ (Vigh Terézia). 1768—1779; N1. Каролі I (I. Károly), одруж. з Анною Медьєрі (Megyery Anna) та Кларою Гонкуш (Hankus Klára. 1827). 1800—†1852; N2. Менігерт (Menyhért), голова дворянського суду комітату Береґ, суддя військового трибуналу, одруж. з Анною Еордог ( Eördögh Anna). 1796—1833;

Відомі представники

Максим Ілошваї () — волоський князь, воєвода комітату Береґ, засновник роду Ілошваїв.

Менігерт Ілошваї (; 1796—1939) — голова дворянського суду комітату Береґ, суддя військового кавалерійського трибуналу. З 1814 року — суддя Мукачівського округу комітату Береґ. З 1925 року — начальник жандармерії Верховинського округу Березького комітату. Похований на родинному цвинтарі Ілошваїв в центрі Іршави (нині — пам'ятний сквер Ілошваїв).

Льорінц Ілошваї (; 1821—1894) — землевласник, дворянський суддя комітату Береґ. В 1848 році служив у 10 гонведському батальйоні, брав участь у бойових діях. Похований на родинному цвинтарі Ілошваїв в Іршаві.

Герб Іспанський щит, розтятий і перетятий на червоне та синє поля. В першому полі на червоному полі зображена золота корона. У другому синьому полі — срібна рука в латах, зігнута в лікті, яка тримає срібну зігнуту шаблю, що направлена вістрям вверх. У третьому синьому — дві срібні риби, розташовані одна над одною, з яких верхня звернена ліворуч, а нижня — праворуч. У четвертому червоному — два листяні дерева з чорними стовбурами та зеленими кронами, розташовані на зеленій основі. Щит увінчує сталевий шолом з п'ятьма решетинами, вкритий золотою короною з наметом. Права частина намету — синя, підбита золотом. Ліва — червона, підбита сріблом. Клейнод: поясна фігура чоловіка в одязі червоного кольору, який на правому плечі тримає вудку з двома рибинами, а лівою рукою впирається в лівий бік.

Див. також Долгаї Іршава Примітки

Джерела та література Bélay Vilmos. Máramaros megye társadalma és nemzetiségei. Budapest, 194 Decreta Regni Hungariae 1458–1490. Francisci Döry collectionem manuscriptam additamentis auxerunt, commentariis notisque illustraverunt Georgius Bónis, Geisa Érszegi, Susanna Teke. Budapest, 1989 Filipașcu Alexandru. Istoria Maramureșului. București, 1940. pp. 42–46, 64-70 Filipașcu Alexandru, Piso-Filipașcu Livia, Pop Ioan Aurel. Patronime maramureșene: genealogia familiei de Dolha și Petrova : nobili maramureșeni urmași ai Dacilor Liberi. Albatros, 2003 Georgius Fejér. Codex Diplomaticus Hungariae ecclesiasticus ac civilis. I-XI. Budae, 1829-1844 Györffy György. Az Árpád-kori Magyarország történeti földrajza. I. Budapest, 1963 Mihályi János. Máramarosi diplomák a XIV. és XV. századból. Máramaros-Sziget, 1900 Petrovay György. Az Ilosvay család leszármazása I // Turul, 19. Budapest, 1896 Petrovay György. A Dolhay család eredete, leszármazása és története (1366-1708) // Turul, (XI). Budapest, 1893 Popa Radu. Ţara Maramureşului în veacul XIV-lea / Prefaţă de M. Berza. Ediţia a II-a, îngrijită de A. Ioniţă. Bucureşti, 1997 Teleki József gróf. Hunyadiak kora Magyarországon. Oklevéltár. X. Pest, 1853 Ласло Дєже. Очерки по истории закарпатских говоров. Будапешт, 1967 Поп Иоан-Аурел. Марамуреш в XIV в.: этническое и конфессиональное взаимодействие. Перевод с румынского Н. Г. Голант. / Петербургские славянские и балканские исследования. 2010. № 1 (7). Январь — Июнь. с.18-30