Це́рква Свято́го Духа — дерев'яна церква, яка знаходиться у селі Гукливий, Воловецького району, Закарпатської області, пам'ятка архітектури національного значення (№ 186).

Храм є найстарішим з дерев'яних церков Воловецького району і датується 1784 роком.

Опис пам'ятки Церква дерев'яна, збудована з ялинових брусів, тризрубна, з трьома зрубами різного розміру. Стіни над піддашшям і дахи покриті ґонтом, вежа — дубовим лемехом. Фундамент складний з річкового каменю на глиняному розчині. Над бабинцем височить квадратна башта з двоярусним бароковим завершенням. Піддашшя, спираючись на випуски зрубів, м'яко охоплює споруду з усіх боків і прикриває ґанок на західному фасаді, який декорований різьбленими стовпчиками. На полотнищах дверей нанесена різьба. Нава і східна частина мають коробовий звід, притвор — плоске перекриття. Завдяки спільній покрівлі над трьома зрубами пам'ятник виглядає компактним, зовні майже не відчувається його трискладова будова.Артемов А. А Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Иллюстрированный справочник-каталог. В 4-х т. Т.2. Винницкая, Волынская, Ворошиловградская, Днепропетровская, Донецкая, Житомирская, Закарпатская, запорожская, Ивано-Франковская, Кировоградская, Крымская области. — Киев.: Будівельник, 1984. — С.181 Майстерно складено з масивних колод зрубні стіни. Площини двосхилого, вкритого ґонтом даху, переливаються всіма відтінками смерекової деревини. Вежа з бароковим завершенням — одна з пропорційно надосконаліших серед подібних веж. Стовпчики ґанку профільовано, одвірок має різьблення. Наву та вівтарний зруб перекрито арковим склепінням, бабинець — плескатим.М. Сирохман. П'ятдесят п'ять дерев'яних храмів Закарпаття. — К.: Грані-Т, — 2008.

Церква орієнтована вівтарною частиною не на схід, як всі православні храми, а на південь, отже, вона з самого початку будувалась як греко-католицька.

Частиною бездоганного архітектурного ансамблю є чарівна струнка дзвіниця, квадратна в плані, побудована з того ж матеріалу, що і церква. Вона заввишки вісім метрів, нижній ярус якої зрубний, а верхній, значно видовжений — каркасний. Шатровий дах дзвіниці і стіни покриті ґонтом. У 1784 році Франц Пеер розмалював Святодухівську церкву. У церкві Святого Духа був написаний Гукливський літопис.

Подібна дзвіниця стояла і в Нижньому кінці, на старому цвинтарі, але її розібрали у 1940-хх роках. Біля церкви збереглися два давні кам'яні хрести. Дзвіниця, квадратна в плані, побудована з того ж матеріалу, що і церква, з рубаним першим ярусом опасанням і каркасним — другим. Шатровий дах дзвіниці і стіни покриті ґонтом.

Біля церкви збереглися два кам'яні хрести, на одному читається напис латинськими літерами і дата — 1812 рік. Перед церквою зберігся гарний чавунний хрест з написом, в якому оповідається, що хрест встановлений в 1907 році старанням отця Антонія Нижанківського з пожертвувань вірних Ціника, Ковчара і інших жителів села, в сумах від п'яти до однієї корони. Отець Нижанківський походив з Галичини, зі Стрийського повіту, з високоосвіченої і патріотичної родини Нижанківських.

Історія Гукливська церква — найдавніша дерев'яна церква Воловецького району, збудована у XVIII столітті з ялиці на фундаменті з річкового каміння, і належить вона до верховинських шедеврів. Церква дивовижно струнка і пропорційна. Кожен елемент органічно переходить в інший. Можливості дерева як матеріалу розкрито тут повністю і в доцільних лініях конструкції, і в стриманих художніх акцентах.

У 1784 році Франц Пеер розмалював Святодухівську церкву.Жолтовський П. М. Художнє життя на Україні в XVI—XVIII ст. — К.: 1983. — С.153

У церкві Святого Духа був написаний Гукливський літопис.Угроруські літописні записки // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — 1911. — Т.106. — Кн. 4. — С.73-82.

В радянські часи церква довго була закритою й називалася «музеєм атеїзму», що, дозволило зберегти недоторканим інтер'єр та іконостас 1784 року. Пам'ятку було відреставровано у 1970—1971 роках, але ремонт проводився без консервації деревини.

З 1998 до 2001 року церква страшенно занепала через байдужість до культурних цінностей місцевої влади. Шинґли (ґонти) прогнили і дощ лив всередину. Найбільше постраждали кутові з'єднання, випуски вінців зрубів, ґанок, опасання. Ціною великих зусиль громадськості наприкінці 2001 року вдалося вкрити новим ґонтом дахи і опасання, але деревина зрубів уражена грибком і в окремих місцях підгнила. Церква потребує додаткової реставрації із застосуванням сучасних ефективних консервантів, що оберігають деревину від гниття.

В радянські часи церква охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 186). В 2018 році церква визнана об'єктом культурної спадщини національного значення, який внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (№ 070025).

Саме з гукливської церкви розпочалася акція порятунку та привернення уваги до дерев'яних церков. Тоді ж виявилося, що залишилося дуже мало майстрів, здатних виготовити дранку чи ґонти для покриття дахів церков. Увесь ґонт для перекриття церков у Гукливому, Уклині, Ясінях та нової церкви у Великому Бичкові виготовив Іван Молдован з села Щербовець Воловецького району.

Відображення у картинах Неповторну красу гукливської церкви увічнив у своїй картині відомий закарпатський художник Степан Шолтес. Інший відомий закарпатський художник, Йосип Бокшай, відвідав Гукливий і створив прекрасну картину «Великий Верх», яка тепер знаходиться в Закарпатському Художньому музеї в Ужгороді.

Примітки

Посилання «Дерев'яні храми України» Прадідівська слава: база даних українських пам'яток і визначних місць

Джерела Пам'ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. — К.: Держбудвидав. — 1956. Артемов А. А Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Иллюстрированный справочник-каталог. В 4-х т. Т.2. Винницкая, Волынская, Ворошиловградская, Днепропетровская, Донецкая, Житомирская, Закарпатская, Запорожская, Ивано-Франковская, Кировоградская, Крымская области. — Киев.: Будівельник, 1984. — 336с. Сирохман М. П'ятдесят п'ять дерев'яних храмів Закарпаття. — К.: Грані-Т, — 2008. — 88с.