Sacrifice (; ) — відеогра жанру стратегії в реальному часі, випущена 2000 року компанією Interplay Entertainment для платформи Windows 98. Розробники з Shiny Entertainment включили в своє творіння елементи одразу декількох ігрових жанрів. Гравці управляли магами, які б'ються один з одним за допомогою заклинань та істот, які призиваються. Гра була портована на Mac OS 9.2 а 2001 році.
На відміну від інших стратегій в реальному часі, в Sacrifice збиранню та управлінню ресурсами приділено мало уваги. У грі немає працівників; для виклику істот чаклуни самі збирають душі, а енергія для заклинань (мана) постійно відновлюється. Гравці можуть вибирати заклинання та істот п'яти різних богів. Для перемоги над супротивником маг гравця повинен пожертвувати дружнім створенням біля вівтаря свого ворога, після осквернення якого той буде вигнаний. Разом з одиночною кампанією, гра має і мультиплеєр, де четверо гравців можуть битися один з одним через інтернет.
Sacrifice була створена невеликою командою розробників; більшу частину роботи виконували четверо ключових співробітників. Графічний рушій гри використовував технологію тесселяції: тисячі полігонів використовувалися для відображення об'єктів, вимагаючи меншою деталізації та кількості полігонів від ігрового комп'ютера. За допомогою регулювання необхідного рівня деталізації гра могла запускатися на різних пристроях з максимальною якістю графіки. У роботі над грою взяли участь професійні актори, наприклад Тім Каррі, а автором саундтрека виступив Кевін Мантей. Жертвоприношення отримало високі оцінки від ігрової преси за зовнішній вигляд та оформлення ігрових істот, а також за гумористичний сюжет. До недоліків відносили високу швидкість та складність боїв, що вимагають від гравців постійної уваги. Незважаючи на одержання декількох нагород, гра не змогла стати комерційно успішною.
Ігровий процес
Sacrifice, яка вийшла в 2000 році для платформи Windows 98 (а через рік для Mac OS 9.2), являє собою стратегію в реальному часі з елементами action. Гравці керують чарівниками та здатні спостерігати за грою з виглядом від третьої особи. Гравець починає битву біля власного вівтаря і за допомогою клавіатури та комп'ютерної миші керує чаклуном, створюючи армії та використовуючи заклинання для знищення своїх ворогів. Для перемоги над ворожим магом потрібно за допомогою спеціального заклинання осквернити його вівтар, принісши в жертву дружнє створіння. Заклинання можуть відкинути супротивників, завдати шкоди чарівникові або його істотам. Більш складні заклинання завдають більшої шкоди на більшій відстані, приймаючи вид торнадо та вулканів. Заклинання витрачають енергію, що має форму мани. Відновлюється вона достатньо повільно, але цей процес можна прискорити поблизу свого вівтаря. На ігровій карті є кілька джерел мани і зведення на них маналітів підсилює відновлення магічної енергії. Таким чином, мана є нескінченним ресурсом . Іншим типом ресурсів є душі, які використовуються разом з маною для виклику створінь. Гравець починає з декількома душами і може збільшити їх запас присвоєнням нічийних душ, а також захопленням душ вбитих ворожих істот.
Істоти можна розділити на три класи: піхота, стрільці та літуни. Базуючись на принципі камінь-ножиці-папір, кожний вид військ має переваги та недоліки. Піхотинці завдають серйозного збитку стрільцям, але терплять сильної шкоди від літунів, які не захищені від стрільців. Кілька створінь володіють спеціальними здібностями, наприклад створення захисних магічних щитів , невидимість, або уповільнення супротивників . Двоє юнітів — манахор та сак-доктор мають особливе призначення . Перші збільшують регенерацію мани, перенаправляючи її від маналітів до чарівника. Сак-доктори, що викликаються спеціальним заклинанням, захоплюють душі повержених істот супротивника та проводять ритуал в дружньому вівтарі, після якого нові душі переходять до гравця. Крім цього, ці істоти беруть участь в оскверненні вівтарів.
У кожного з п'яти богів є власні унікальні заклинання та здібності. Персефона, богиня життя та природи, дарувала своїм послідовникам здатності до регенерації. Богу смерті Карнелю служать мерці, і його магія спрямована на висмоктування життя у ворогів. Решта три бога: Джеймс (в російській версії Яків), Стратос і Піро велять природними стихіями (землею, повітрям та вогнем) .
На відміну від попередніх стратегій в реальному часі, ігровий процес Sacrifice не зав'язаний на управлінні збором ресурсів та будівництві баз. Упор зроблений на мікроменеджмент юнітів, яких можна об'єднувати в загони, а перемога в чому гарантується їх правильним використанням . Війська можуть використовувати різні тактичні формації .
Одиночна кампанія
Одиночна кампанія починається із зустрічі головного героя Елдреда та сліпого провидця Мітраса в спустошеному війною світі. За допомогою діалогів та внутрішньоігрового відео герой розповідає Мітрасу про події, що спричинили такий сумний підсумок. Елдред був деспотичним імператором, який правив світом Джером. Але правління тривало недовго, оскільки його піддані повстали, а ворожі війська не забули організувати вторгнення. За допомогою магії герой викликав демона Мардука, щоб той розправився з його опонентами . Але той виявився некерованим та розорив Джером, а Елдреду довелося бігти в новий світ. Той у минулому пережив катаклізм та через це розділився на п'ять островів. Кожним з них править власний бог, що бажає захопити весь світ. Протиріччя між ними підсилює пророцтво Мітраса, згідно з яким один з небожителів — зрадник. Бажаючи почати нове життя, Елдред пропонує свої послуги божествам.
Кампанія триває десять місій, в кожній з яких Елдред може вибрати одного з п'яти богів, що дарують в обмін свої заклинання та істот. Таким чином, протягом гри можна створити власну унікальну армію, яку можна використовувати в більш пізніх місіях або в мультиплеєрі. З розвитком гри героєві доведеться остаточно вибрати одного бога. У місіях є і другорядні завдання, виконавши які Елдред отримує бонуси до своїх показниками (опір магічному та фізичній втратам, збільшення кількості здоров'я та мани, і т. д.) .
До середини кампанії Елдред знову зустрічає Мардука. Демон оголошує про те, що і цей світ спіткає доля Джери. Протагоніст попереджає про це богів, які вважають, що один з них підтримує демона. Через це світ починають стрясати війни між ними. До кінця кампанії Елдред допомагає своєму богові розібратися з супротивниками, попутно з'ясувавши, що зрадником є Стратос. Але в цей момент Мітрас зізнається в тому, що він — втілення Мардука. Мардук насміхається над наївністю Елдреда та починає останній бій, під час якого герой знищує демона.
Мультиплеєр Sacrifice надає гравцеві можливість битися по мережі одразу з чотирма супротивниками (людьми або комп'ютерами). Доступно чотири види ігор: Панування, М'ясорубка, Збір Душ і Сутичка. У першому виді гри потрібно захопити встановлене число монолітів. У другому режимі вимагається якнайшвидше знищити задану кількість істот, а в третьому — скоріше захопити вказане число душ. Ігровий процес останнього режиму схожий з одиночною кампанією; переможець повинен осквернити ворожі вівтарі.
Спочатку багатокористувацька гра була доступна через локальну мережу або за допомогою інтернету за допомогою комплексного обслуговування матчів. Подальші патчі додали онлайн рейтинги та можливість комп'ютерного з'єднання через TCP/IP. Комплексне обслуговування матчів для Macintosh, здійснюване GameRanger , може бути додано за допомогою установки патча . Мультиплеєрна гра неможлива для гравців з різними комп'ютерними платформами .
Створення гри
Розробка Жертвоприношення стартувала в серпні 1997 року. Головний програміст Марті Браунлоу був натхненний грою , що вийшла в 1985 році для комп'ютерів марки ZX Spectrum. У старій грі гравці керували чарівниками, які викликали істот та чаклували для знищення своїх конкурентів. Індустрія не одразу впізнала про розробку нової гри через небажання Shiny повторити невдалий маркетинговий досвід попередньої гри . Вийшовши в березні 2000 року, ця гра просувалася вельми екстравагантними способами і через скептичні відносини ігрових видань команда відчувала серйозний стрес. Таким чином, за кілька місяців розробки інформація про нову гру не вийшла за межі компанії. Згідно з Браунлоу, його команда змогла сконцентруватися на роботі над грою, не відволікаючись на журналістів та «фанатів, що піддавали сумніву кожне прийняте рішення».
Велика частина роботи була виконана невеликою командою розробників. Ігровий дизайнер Ерік Фланнум, який раніше працював в Blizzard Entertainment, згадав трьох ключових людей: двох програмістів та одного аніматора. Під час створення гри, до роботи над нею підключилися четверо дизайнерів рівнів , а Джон Джвін запросив Джобі Отеро до арт-команди. Після закінчення роботи над основними аспектами Жертвоприношення для створення сценарію однокористувацької кампанії був запрошений колишній дизайнер та продюсер гри StarCraft Джеймс Фінні. Його перший варіант був використаний для запису закадрового озвучування, за допомогою якого розробники змогли оцінити ігрову атмосферу . Після цього студія найняла професійних акторів та акторів озвучування для запису голосів ігрових персонажів. Завдяки фільтрації звуку голосам богів додали надприродну грань. Для роботи над саундтреком Shiny найняла композитора Кевіна Мантея, який до цього працював над музичним оформленням фільму Крик 3 (в роботі над яким використовувався оркестр з 25 музичних інструментів) та телесеріалу Баффі — переможниця вампірів. Засновник Shiny Entertainment Девід Перрі був настільки зайнятий роботою над Sacrifice, що відмовився від пропозиції створити гру за мотивами фільму Матриця.
Графіка Графічний рушій Sacrifice був створений на базі рушія, використаного в грі Messiah. В тій грі персонажі створювалися на базі тесселяції, яка використовувала тисячі полігонів для створення їхніх моделей та зменшує їх кількість, коли була потрібна менша деталізація . Стандартний об'єкт в Жертвоприношені займав від 200 до 2 500 полігонів. Розробники розширили використання цієї технології в новій грі. Замість прикраси світу горами, травою та квітами за допомогою накладання двомірних зображень, були використані малі об'єкти ландшафту. Об'єкти у грі складаються з рівнобедрених прямокутних трикутників. Масив цих трикутників зберігається в бінарному трикутному дереві структури даних, простота поділу та керування алгоритмами даних дозволяє графічному процесору збільшити деталізацію. Ефекти від заклинань у Sacrifice засновані на параметричних поверхнях, які можна розбити на трикутники для сприяння тесселяції.
На початку 2000 року були випущені перші відеокарти, здатні обробляти T&L. За допомогою відповідного програмного забезпечення вони змогли забезпечити деталізацію графіки та плавну анімацію. Дізнавшись про це, співробітники Shiny кілька тижнів переписували програмне забезпечення нової гри. Вони змогли поліпшити графіку, збільшивши кількість полігонів у моделях, а також встановили програму для сканування сцен, щоб визначити відображення об'єктів. Sacrifice стала першою грою, яка використала нові графічні карти (GeForce 2 та Radeon). Завдяки цьому вдалося досягти плавної анімації.
Для моделей персонажів Отеро та його команда відмовилися від образів, створених книгами в жанрі фентезі (наприклад, Володар перснів). Ідеалом розробників стало твердження, що «форма слідує за призначенням», згідно з яким здібності та призначення створіння можна визначити за зовнішнім виглядом. На їхню думку, створіння, яке підриває ворогів, повинно виглядати як «мультяшна бомба з ногами». Гвін деталізував наробітки Отеро, і також працював над створенням моделі Елдреда . Гумористичне ставлення розробників до своєї роботи не вислизнуло від ігрових журналістів; багато відзначили схожість бога землі Джеймса з , героєм попередніх ігор Shiny.
Випуск