Міхай I (Михайло; ; , Сіная, Румунське королівство — 5 грудня 2017, Швейцарія) — король Румунії в 1927–1930 і 1940–1947 роках, з династії Гогенцоллернів-Зигмарингенів, Маршал Румунії (1941).
Життєпис
Обіймав престол двічі: у перший раз дитиною, а вдруге дуже молодою людиною (19–26 років) і впливу на політику, загалом, не чинив. Однак під час другого царювання здійснив один, але досить значний для своєї країни вчинок — вивів Румунське королівство з гітлерівської коаліції (1944). Наймолодший (і останній на 2017 рік) кавалер вищого радянського військового ордена «Перемога».
Єдина дитина кронпринца Кароля (майбутнього Кароля II) і принцеси Олени Грецької, онук Фердинанда I. Правнук великої княжни і королеви Греції Ольги Костянтинівни і правнук великої княжни Марії Олександрівни. У 1925 році Кароль вирушив за кордон зі своєю коханкою Оленою Лупеску і після цього скандалу зрікся престолонаслідування. Таким чином, 4-річний Міхай став спадкоємцем свого діда і, коли той помер в липні 1927 року, неповних шести років вступив на престол. Праправнук російського імператора Олександра II.
До 1930 роки царював під опікою регентів, але в тому ж році батько Міхая, Кароль, повернувся в країну на запрошення політиків, незадоволених регентством ; він змістив сина і став царювати як Кароль II, а Міхай став його спадкоємцем з титулом «великий воєвода Алба-Юлії». Кароль зосередив у своїх руках велику владу, але його диктатура була неефективною через його загальну некомпетентність та ексцентричність. У 1940 році Румунське королівство зазнало чутливу політичну поразку: Бессарабія була приєднана до СРСР, а частина Трансільванії за Віденським арбітражем відійшла до Королівства Угорщина. Незабаром після цих подій маршал Іон Антонеску здійснив державний переворот і змістив Кароля II, який знову залишив країну.
Знову зійшовши на престол в 19-річному віці, юний монарх був приречений на роль маріонетки Антонеску, не маючи фактично ніяких повноважень. У цей час Румунське королівство активно бере участь у Другій світовій війні. Одного разу Міхай сказав бабці: «Я навчився не говорити те, що я думаю, і посміхатися тим, кого я повинен ненавидіти».
Коли радянські війська наблизилися до кордону Королівства Румунія і розгромили німецькі сили в Яссько-Кишинівській операції, Міхай у серпні 1944 року, об'єднавшись з антифашистською опозицією, наказав заарештувати Антонеску і пронімецьких генералів і оголосив війну Третьому Рейху. У Бухарест після того були введені радянські війська, і союзна румунська армія разом з червоною билася проти гітлерівської коаліції на території Королівства Угорщина, а потім в Австрії.
У березні 1945 року в Королівстві Румунія опинився у влади уряд, підтриманий Москвою, і два з гаком роки Румунія залишалася чимось на зразок «соціалістичної монархії». Молодого короля прозвали в Москві «король-комсомолець». 6 липня 1945 Міхай був нагороджений радянським орденом «Перемога» (№ 16) — за вивід Королівства Румунія з табору союзників Третього Рейху, який помітно прискорив розгром гітлерівської коаліції. Він отримав цю нагороду третім з іноземців (після Ейзенхауера і Монтгомері, але до Роля — Жимерського і Тіто). У грудні 1947 року Комуністичний уряд скасував монархію, і Міхай був змушений емігрувати. Міхай позбувся престолу останнім з трьох монархів східноєвропейських держав, що опинилися після війни в сфері впливу СРСР (після короля Югославії Петра II і царя Болгарії Симеона II).
Сім'я та діти Оселившись у Швейцарії, Міхай в 1948 році одружився з принцесою Анною Бурбон-Пармською (нар. 1923; у монархістів вважається королевою Румунії). Від цього шлюбу народилося п'ять дочок
Маргарита (нар. 26 березня 1949), Олена (нар. 15 листопада 1950), Ірина (нар. 28 лютого 1953), Софія (нар. 29 жовтня 1957), Марія (нар. 13 липня 1964), синів немає. У 1997 році Міхай одноосібно змінив законодавство румунського королівського дому, допустивши жінок до престолонаслідування (у сім'ї Гогенцоллернів традиційно був прийнятий салічний закон) і проголосив старшу дочку Маргариту кронпринцесою Румунії.
Прийняв швейцарське громадянство (як принц Михайло фон Гогенцоллерн-Зігмарінген). Захопився авіацією, пілотував комерційні літаки, а потім працював в авіаційній компанії.
Повалення соціалістичної влади у Румунії зробило можливим повернення Міхая на батьківщину. Він вперше приїхав туди в 1992 році, дуже ненадовго і з великою кількістю обмежень; республіканський уряд явно побоювався якогось перевороту на його користь, хоча 71-річний Міхай, наскільки можна судити, не прагнув і не прагне цього. Лише у 1997 році, після відходу уряду Йона Ілієску, Міхаю повернули румунське громадянство, і він зміг знову приїхати до Румунії. Він регулярно відвідував країну, але жив у Швейцарії. Права на королівські маєтки і замки він віддав уряду за 30 мільйонів євро.
У 2005 році, під час урочистостей з нагоди 60-річчя Перемоги, король Міхай, єдиний живий кавалер вищого радянського військового ордена «Перемоги», відвідав Москву, де В. В. Путін вручив йому ювілейну медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945». У 2010 році король Міхай відвідав парад Перемоги у Москві, як єдиний живий верховний головнокомандувач збройними силами держави у Другій світовій війні.
У день свого 90-річчя виступив з промовою у Парламенті Румунії.
Ім'я Міхая I серед інших висічене на Меморіальній дошці на честь кавалерів ордена «Перемога», встановленої в Великому Кремлівському палаці.
Після його смерті, 5 грудня 2017 року, спадкоємницею Румунською корони та головою Румунської королівської родини стала старша донька Маргарита.
Нагороди
Румунія
Орден Зірки Румунії, великий хрест Орден Корони Румунії, великий хрест Орден Михая Хороброго 3-го, 2-го і 1-го класу (9 листопада 1941) — отримав 3 нагороди одночасно; нагороджений Іоном Антонеску. Почесний громадянин повіту Келераш, міст Текіргіол і Крайова і села Стремц Почесний професор наступних навчальних закладів: Бухарестська економічна академія Бухарестський університет аграрних наук і ветеринарної медицини Християнський університет Димитрія Кантеміра Політехнічний університет Бухареста Університет Пітешті Бухарестський університет Університет медицини і фармакології імені Віктора Бабеша Політехнічний університет Тімішоари Університет аграрних наук і ветеринарної медицини Клуж-Напоки Національний університет оборони імені Кароля I Ясський університет Медаль Александру Шафрана Почесна емблема Румунської армії (24 жовтня 2012)
Греція
Орден Спасителя, великий хрест особливого ступеня Орден Святих Георгія і Костянтина, великий хрест з ланцюгом Орден Георга I, великий хрест Медаль «100 років Грецькому королівству»
Італія
Вищий орден Святого Благовіщення з ланцюгом (1941) Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий хрест (1941) Орден Корони Італії, великий хрест (1941)
Британська імперія
Королівський Вікторіанський орден, великий хрест з ланцюгом Коронаційна медаль Георга VI Вільний громадянин міста Лондон Ліврейна людина Почесної компанії воскових свічкових фабрикантів
Чехія
Орден Білого лева, великий хрест Хрест Заслуг Міністерства оборони Чеської Республіки 1-го класу Почесний громадянин міста Кромержиж
Франція
Орден Почесного легіону, великий хрест Орден Святого Лазаря, великий хрест з ланцюгом
Інші країни
Орден Леопольда I, великий хрест (Бельгія) Королівська медаль Відплати особливого класу (Данія) Орден Білої троянди (Фінляндія), великий хрест з ланцюгом (1942) Орден Білого Орла, великий хрест (Польща) Орден «Перемога» (СРСР; 6 липня 1945) Медаль 50-річчя короля Карла XVI Густава (Швеція) Легіон Заслуг (США), головнокомандувач Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (Росія, 2015)
Цікаві факти
Міхай I був останнім живим кавалером ордена «Перемога».
Примітки
Посилання Румунські ЗМІ розповіли зворушливу історію кохання короля Міхая І// Укрінформ, 6.12.2017