ІСУ-152

— радянська важка самохідно-артилерійська установка. У назві машини абревіатура ІСУ означає «самохідна установка на базі танка ІС» або «ІС-установка»; буква «І» на додаток до стандартного радянського позначення «СУ» бойової техніки такого класу потрібна для відмінності від ПТ-САУ того ж калібру СУ-152 на інший танковій базі. Індекс 152 означає калібр основного озброєння машини.

Розроблена конструкторським бюро дослідного заводу № 100 в червні — жовтні 1943 року і прийнята на озброєння Робітничо-селянської Червоної армії (РСЧА) 6 листопада того ж року. Тоді ж почалося її серійне виробництво на Челябінському Кіровському заводі (ЧКЗ), що тривало до 1946 року. Кілька машин цієї марки випустив в 1945 році Ленінградський Кіровський завод (ЛКЗ). ІСУ-152 широко застосовувалися на завершальному етапі Німецько-радянської війни практично у всіх аспектах використання самохідної артилерії. Крім РСЧА, ІСУ-152 перебували на озброєнні армій Польщі і Чехословаччини, одиничні трофейні машини використовувалися Вермахтом і армією Фінляндії. Відома тільки одна фотографія ІСУ-152, використовувана армією Фінляндії, датована 1944 роком

У післявоєнний період ІСУ-152 пройшли модернізацію і довго перебували на озброєнні Радянської армії. Вони також поставлялися для оснащення єгипетських збройних сил. Передані Єгипту самохідки брали участь в арабо-ізраїльських збройних конфліктах на Близькому Сході. Брали участь у Семиденній війні у вигляді нерухомих вогневих точок закопаних у пісок по надгусеничні полиці. В Єгипет поставлялися немодернізовані варіанти, однак на них була встановлена система ПНВ з ІК прожектором, змонтована попарно з фарою в захисному кошику зліва від гармати. Починаючи з середини 1970-х років, ІСУ-152 були зняті з озброєння Радянської армії і замінені більш сучасними ПТ-САУ; деяка кількість уцілілих від розрізання на метал машин зараз служать пам'ятками та експонатами в музеях різних країн світу.

Жаргонна назву ІСУ-152 — «Звіробій». У вермахті її називали .

Історія створення

Роботи зі створення САУ ІСУ-152 почалися в червні 1943 року в конструкторському бюро дослідного заводу № 100 у Челябінську у зв'язку з остаточним рішенням про заміну у виробництві важкого танка КВ-1с новим перспективним танком ІС-1.

Однак, на базі танка КВ випускалася важка штурмова гармата СУ-152, потреба в якій діючої армії була надзвичайно висока (на відміну від потреби у важких танках КВ). Відмінні бойові якості СУ-152 послужили підставою для створення її аналога на базі танка ІС-1.

Розробка ІСУ-152 велася під керівництвом Жозефа Яковича Котіна, головного розробника всієї вітчизняної лінійки важких танків. Головним конструктором ІСУ-152 був Г. М. Москвін. На ранніх стадіях проект нової САУ позначався як ІС-152. У жовтні 1943 року був побудований перший прототип, «Об'єкт 241». Він успішно пройшов заводські і державні випробування; 6 листопада 1943 року постановою Державного комітету оборони нова САУ була прийнята на озброєння РСЧА під остаточною назвою ІСУ-152. У тому ж місяці почалося серійне виробництво ІСУ-152 на ЧКЗ. У грудні 1943 року СУ-152 і ІСУ-152 ще випускалися на ЧКЗ спільно, а з наступного місяця ІСУ-152 повністю замістила свою попередницю СУ-152 на складальних лініях.

Зважаючи на велику завантаженість ЧКЗ випуском важких танків ІС-2 бронекорпуси для самохідок ІСУ поставляв Уральський завод важкого машинобудування (УЗВМ).

У процесі виробництва в конструкцію ІСУ-152 вносилися незначні зміни, спрямовані на підвищення бойових і експлуатаційних якостей і зниження собівартості машини. У другій половині 1944 року був введений новий зварний ніс корпусу з катаних бронеплит замість однієї суцільнолитої деталі, товщину бронемаски гармати збільшили з 60 до 100 мм. Також на САУ стали встановлювати 12,7-мм зенітний крупнокаліберний кулемет ДШК і збільшили ємність внутрішніх і зовнішніх паливних баків. Радіостанція 10Р була замінена на покращений варіант 10РК.

Дослідні прототипи: СУ-152-М (ІС-152 № 1) та ІС-152, «Об'єкт 241» Планована заміна важкого танка КВ-1с перспективним танком прориву ІС-85 зажадала і переводу СУ-152 на перспективну базу. Але цим роботи над вдосконаленням САУ не обмежувалися. Ще до бойового дебюту СУ-152 у неї було виявлено ряд серйозних недоліків. У цьому зв'язку, 25 травня 1943 року розпорядженням по заводу № 100 конструкторська група самохідної артилерії приступила до модернізації машини. Групу очолювали Г. М. Москвін та відряджений до неї М. В. Курін, який мав великий досвід у створенні самохідних артилерійських установок. Спільно із замовником були вироблені розширені тактико-технічні вимоги на модернізований зразок важкої САУ, який на той момент в документах позначався як СУ-152-М. Згідно з першоджерелами вони включали в себе наступне:

Розробка важкого самоходу СУ-152-М ведеться на заміну самоходу КВ-14. 1) для самоходу використовувати шасі і МТО танка «Об'єкт 237»; 2) основне озброєння зберегти як 152-мм самохідної гармати МЛ-20С зр. 1942 р., яка має внутрішню балістику гаубиці-гармати зазначеного калібру зр. 37 р.; 3) необхідно доповнити гарматне озброєння важкого самоходу оборонним кулеметом кругового обстрілу калібру 7,62-мм або зенітним кулеметом калібру 12,7-мм; 4) збільшити товщину броні лобового листа корпусу до 90-100 мм; 5) оглядовість збільшити застосуванням декількох оглядових приладів типу Mk-IV на поворотній основі; 6) поліпшити вентиляцію бойового відділення введенням додаткового вентилятора або передбачити продувку ствола гармати після пострілу …

Завершення проекту планувалося до 1 липня 1943 року, але група впоралася із завданням раніше терміну, в кінці липня було розпочато будівництво дослідного зразка, під назвою ІС-152.

Проте надалі наступає неясність — нові танки ІС-85, КВ-85 і САУ ІС-152 були показані в Кремлі керівництву країни на чолі з Й. В. Сталіним, однак, в мемуарах учасників подій та розташованих архівних документах відсутні: точна дата цього огляду і точний список присутніх. Називається день 31 липня 1943 року, але згідно з документами ЧКЗ тоді танки КВ-85 та ІС-85 знаходилися на випробуваннях. Історик М. М. Свірін вважає проведення показу 31 серпня, а група авторів численних публікацій на бронетанкову тематику під керівництвом полковника І. Г. Желтова — 8 вереснямонографія «Танки ІС». Також не ясно, яка САУ показувалася керівництву. Передбачається, що це була дослідна САУ ІС-152, але існує фотографія, на якій зображений Й. В. Сталін у Кремлі на самохідці, зовні ідентичною з СУ-152фото з книги М. Б. Барятинського «звіробої — вбивці „Тигрів“». Можливо, що керівництву показувався модернізований зразок СУ-152, на якому були випробувані удосконалення, передбачувані до впровадження на ІС-152.

Так чи інакше, але згаданою вище постановою ДКО № 4043сс від 4 вересня 1943 року саме САУ ІС-152 приймалася на озброєння поряд з КВ-85 та ІС-85, але по документах ЧКЗ вона виявилася значно дорожче серійної СУ-152. Протягом вересня — жовтня 1943 року проводилося вдосконалення конструкції САУ ІС-152, був побудований другий дослідний зразок: Об'єкт 241 на базі танка ІС, який за вартістю виявився порівнянним з серійною СУ-152. Він був прийнятий до серійного виробництва 6 листопада 1943 року як ІСУ-152.

Порівняльні характеристики САУ: СУ-152 і ІСУ-152

Таблиця порівняльних параметрів САУ: СУ-152 ІСУ-152 Базовий танк: КВ ІС Маса, т 45÷45,5 45,5÷46,0 Довжина корпусу, мм 6750 6770 Довжина з гарматою, мм 8950 9050÷9180 Ширина, мм 3250 3070 Висота, мм 2450 2480 Кліренс, мм 440 460÷470 Елементи бронювання: товщина, мм/нахил, градуси товщина, мм/нахил, градуси Лоб корпусу (верх) 60/70° 60/78°; (90/60°) Лоб корпусу (низ) 60/20° 90/30° Борт корпусу (верх) 60/0° 75/15° Борт корпусу (низ) 60/0° 90/0° Корма корпусу (верх) 60/радіус 60/49° Корма корпусу (низ) 60/0° 60/41° Днище, спереду (ззаду) 30(20) 20 Дах корпусу 30 30 Лоб рубки 75/30° 90/30° Вилиця рубки 60/25° 75/15° Борт рубки 60/25° 75/15°; (60/15°) Корма рубки 60/10° 60/0° Дах рубки 20 30 Маска гармати 60-65 100; (120) Боєкомплект гармати, штук 20 21 Кути ВН −5° ÷ +18° −3°÷ +20° Кути ГН 12° 10° Приціли: телескопічний СТ-10, + панорама Герца телескоппічний СТ-10, + панорама Герца Марка двигуна Дизель-мотор: В-2К Дизель-мотор: В-2-ІС Потужність двигуна максимальна, к.с. 600 520 Потужність двигуна номінальна, к.с. 550 …..Потужність двигуна експлуатаційна, к.с 500 ….. Питома потужність, к.с./т 13,2 11,3÷11,4 Питомий тиск на ґрунт, кг/см² 0,81÷0,85 0,81÷0,82 Швидкість по шосе максимальна, км/год 43 35 Швидкість по пересіченій місцевості, км/год 30 10÷15 Запас ходу по шосе, км 165÷330 220 Запас ходу по пересіченій місцевості, км 165 140; (145÷200) Підйом, що долається 36° 36° Стінка, що долається, м 1,2 1,0 Рів, що долається, м 2,5 2,5 Брід, що долається, м 0,9 1,3÷1,5

Серійне виробництво 6 листопада 1943 постановою Державного комітету оборони нова САУ була прийнята на озброєння РСЧА під остаточною назвою ІСУ-152. У тому ж місяці почалося серійне виробництво ІСУ-152 на Челябінському Кіровському заводі (ЧКЗ). У грудні 1943 року СУ-152 і ІСУ-152 ще випускалися на ЧКЗ спільно, а з наступного місяця ІСУ-152 повністю замінила свою попередницю СУ-152 на складальних лініях.

У процесі виробництва в конструкцію ІСУ-152 вносилися незначні зміни, спрямовані на підвищення бойових і експлуатаційних якостей і зниження собівартості машини.

Зважаючи на велику завантаженість ЧКЗ випуском важких танків ІС-2 бронекорпуса для самохідок ІСУ поставляв Уральський завод важкого машинобудування (УЗВМ).

У зв'язку з нестачею стволів гаубиць-гармат МЛ-20С з квітня 1944 року почався серійний випуск САУ ІСУ-122, що відрізнялися від ІСУ-152 тільки встановленою артилерійської системою (відповідно прицілом, боєкомплектом і тенденціями в бойовому застосуванні) — замість МЛ-20С в бронекорпус монтувалася 121,92-мм гармата А-19С, які в той час перебували в надлишку на складах озброєнь.

У другій половині 1944 року був введений новий зварний ніс корпусу з катаних бронеплит замість однієї суцільнолитий деталі, товщину бронемаски гармати збільшили з 60 до 100 мм. Також на САУ стали встановлювати 12,7-мм зенітний крупнокаліберний кулемет ДШК і збільшили ємність внутрішніх і зовнішніх паливних баків. Радіостанція 10Р була замінена на покращений варіант 10РК.

У 1945 році кілька машин ІСУ-152 випустив Ленінградський Кіровський завод (ЛКЗ).

З листопада 1943 по травень 1945 року ЧКЗ і ЛКЗ побудували 1885 ІСУ-152. Серійне виробництво самохідки закінчилося в 1946 році (деякі джерела вказують на закінчення випуску в 1947 році), всього було випущено 3242 машини цієї марки. Ліцензії на виробництво ІСУ-152 в інші країни не продавалися.

Опис конструкції

ІСУ-152 мала те ж компонування, що і всі інші серійні радянські САУ того часу (за винятком СУ-76). Повністю броньований корпус був розділений на дві частини. Екіпаж, гармата і боєзапас розміщувалися попереду в броньовий рубці, яка поєднувала бойове відділення та відділення управління. Двигун і трансмісія були встановлені в кормі машини.

Броньовий корпус і рубка