Верхньоприп'ятська осушувально-зволожувальна система — гідромеліоративна система, споруджена в заплаві річки Прип'ять.
Історія
Верхньоприп'ятська осушувально-зволожувальна система споруджувалася у 1974–1987 рр. Русло річки Прип'ять від її початку до смт Ратне було прочищене на відстані 68 км. До нього прилягали магістральні канали загальною довжиною 77 км. Для забезпечення зрошення у маловодні періоди на Західному Бузі, поблизу села Забужжя Любомльського району була споруджена насосна станція, яка здатна щосекунди перекачувати з Бугу три кубометри води. Це єдина в Україні насосна станція, яка може перекачувати воду з басейну одного моря в басейн іншого. Бетонованим жолобом завдовжки 5 770 метрів і ще майже двома кілометрами ґрунтового рукотворного русла вона надходить у притоку Дніпра — річку Прип'ять. Далі, завдяки системі гідроспоруд, у бічні канали.
При будівництві цієї системи тільки з русла Прип'яті було вийнято 2 млн м³ ґрунту. Для полегшення робіт в умовах майже непрохідної місцевості широко застосовувалась вибухівка. Для прокладання 80 м каналу одночасно її підривалось 6 т.Взрывы над Припятью / А. Белоус // Правда Украины. — 30 ноября. — 1975. — С. 3.
Проведення осушувальних меліорацій і побудова зволожувально-осушувальної системи зумовило докорінну трансформацію не лише рослинного вкриття верхів'я долини Прип'яті, але й цілковиту зміну екологічних параметрів цієї макроекосистеми.
Після побудови каналів і пониження рівня води долина Прип'яті у 1982 році була розорана і стала використовуватися для ви- рощування сільськогосподарських культур, зокрема просапних (картоплі, буряка), зернових (жита, пшениці, ячменю, вівса тощо) і технічних. Частину площ було зайнято сіяними луками, домінантами яких стали тимофіївка лучна, пажитниця багаторічна, райграс. На перших порах сільськогосподарське використання осушених земель було досить ефективним і навіть часто перевищувало проектну врожайність.
Станом на 2012 рік Верхньоприп'ятьська осушувально-зволожувальна система майже не працює. Більшість із 25 100 гектарів осушеної землі облогує.
Характеристики
Загальна площа Верхньоприп'ятської осушувально-зволожувальної системи становить 25,1 тис. га. Осушення земель передбачено мережею відкритих каналів в комплексі з кротовим дренажем 7,3 тис. га та гончарним дренажем 8,15 тис. га. Зволоження здійснюється шляхом інфільтрації з відкритих каналів та дощуванням. Загальна корисна віддача 22 млн м куб. (стік річок Прип'ять та Західний Буг).
Див. також
Осушувально-зволожувальна система
Примітки
Література
Верхнеприпятская осушительно-увлажнительная система // Географічна енциклопедія України. — К.: Голов. ред. Укр. рад. енциклопедії АН УРСР, 1989. — Т. 1. — С. 163. 2. Лелявский В. В., Коваленко П. И., Топольник Т. И., Плетка Б. К. и др. К объективности оценок последствий осушительных мелиораций в верховьях реки Припяти / Материалы к семинару-совещанию по координации работ, связанных с организацией природоохранного мониторинга на осушаемых землях в верховьях Припяти и в пределах Шацкого государственного природного парка. – Киев, ВНПО УкрНИИГиМ, 1990. – с.3-7.
Джерела
Семещук В. М. Історія розвитку меліоративних робіт на волині в умовах «застою»: проблеми і спроби їх вирішення ПАТ «Укрводпроект» «І загудуть бджоли над гречаним полем» // Газета «Голос України», 20 січня 2012 року. П. Т. Ященко, А. А. Горун, В. І. Матейчик, О.В. Ткачук. Особливості спонтанного залісення верхів'я долини річки Прип'яті
Посилання А. В. Яцик. Верхньоприп'ятська осушувально-зволожувальна система // Управление водными ресурсами верхней Припяти и Белоозерской водопитающей системы Днепровско-Бугского канала