Конкані (деванагарі: कोंकणी; латинська абетка: Konknni; каннада: ಕೊಂಕಣಿ; малаялам: കൊങ്കണി; IAST: koṃkaṇī) — індоарійська мова, що належить до індоєвропейської родини мов і поширена на західному узбережжі Індії (регіон Конкан). Має приблизно 7,6 мільйонів носіїв, що розмовляють двома мовами-варіантами — конкані та гомантакі.
Конкані є найпівденнішою з індоарійських мов Індії. Спорідненими до конкані є мови маратхі та гуджараті, існує деяка подібність із гінді. Багато слів конкані дуже близькі за звучанням до бенгальської та орія.
На відміну від багатьох мов Індії, конкані не має власної писемності. Для запису конкані використовуються писемності інших регіональних мов, в залежності від місця проживання носіїв. Офіційною визнана писемність деванагарі. Конкані є офіційною мовою штату Гоа та занесена до списку офіційних мов Індії.
Лінгвістична характеристика Конкані має розвинену морфологію і синтаксис. Особливою рисою конкані є використання численних евфемізмів і метафор:
Слово Евфемізм/Метафора Дослівне значенняAshruDukkh (Dukkh — смуток, скорбота)СльозиMhataroJanato (Janato — той, хто знає більше)СтарийShakahariShivrak (з санскриту «shravaka» Джайн)Вегетаріанець
Лексика Майже 95 % лексики конкані походять із санскриту, хоча є чимало слів дравідського походження (наприклад, конкані «писати» — «baray» (बरय) з каннада «bare» (ಬರೇ)). Більшість лексики конкані санскритського походження рідко вживається в інших арійських мовах (наприклад, мовою конкані «йти» — «vach» (वच) походить з санскритського अच्, тоді як в інших арійських мовах використовується «ja»). Мова конкані зазнала особливо помітного впливу маратхі, каннада, урду та португальської.
Фонологія Мова конкані є ні тональною, ні ізохронічною — як і в інших індоарійських мовах, в конкані існує відмінність між довгими та короткими голосними; склади з довгими голосними вимовляються як наголошені.
Конкані має 19 основних голосних (і стільки ж довгих відповідників), 36 приголосних, 5 напівголосних, 3 сибілянти, придихальні та багато дифтонгів. Характерною рисою конкані є наявність різних типів носових звуків.
Фонетичні відмінності від інших мов Індії, більшість з яких мають від п'яти до семи основних голосних (виключаючи довгі голосні та дифтонги), призводить до труднощів у запису конкані при використанні існуючих шрифтів Індії.
Голосні
ПередніНенапружені переднього рядуСередніНенапружені заднього рядуЗадніВисокого піднесенняi • • u
ɪ • • ʊ
e • • ɵ • o
ɛ • ʌ • ɔ
æ ɐ
a •
• ɒНенапружений високого п.Високо-середнє п.Середнє п.Низько-середнє п.Ненапружений низького п.Низьке п.
Однією з відмінних рис фонології конкані є використання голосного середнього ряду високо-середнього піднесення замість шва, що вживається в гінді та маратхі.
У той час як у більшості індійських мов використовується лише один з трьох передніх голосних, що представлений в деванагарі графеми ए (IPA:), в конкані використовуються три: , та .
Ненапружений неогублений голосний переднього ряду низького піднесення (æ) в конкані відрізняється від стандартного визначення IPA. Він утворюється між та , і вимовляється трохи довше . Стандартна вимова æ зустрічається лише в запозиченнях.
Приголосні Приголосні в конкані ідентичні до приголосних у маратхі.
+Приголосні ГубніЗубніАльвеолярніРетрофлексивніАльвеопалатальніВелярніГлотковіГлухіпроривні Дзвінкіпроривні Глухіфрикативні Носові Плавні
Географічне поширення Конкані поширена насамперед на західному узбережжі Індії, що називається Конкан і включає узбережжі штату Махараштра, Гоа, округи Південна та Північна Канарія в штаті Карнатака, а також окремі райони штату Керала. У кожному регіоні існує власний діалект, стиль вимови, лексика, тонові відмінності, а в деяких випадках помітні відмінності в граматиці. Мовою конкані розмовляють меншини в інших районах Карнатаки. Незначна кількість носіїв конкані проживає в північній Індії.
Багато мовців конкані мешкає за межами Індії, включаючи експатріантів та громадян інших країн. Кількість таких мовців точно невідома.
Конкані займає 15 місце за кількістю носіїв в списку офіційних мов Індії.
За даними Департаменту перепису населення Індії, 1991 року кількість мовців конкані становила 1 760 607 осіб (0,21 % населення країни). З них 602 606 проживало в Гоа, 706 397 в Карнатаці, 312 618 в Махараштрі та 64 008 в Кералі.
За оцінками на 2001 рік, мовою конкані послуговувалося 2 489 015 осіб.
За оцінками, наведеними на сайті Ethnologue, мовою конкані розмовляють 7,6 мільйонів чоловік.
Історія
Походження мови Конкан є вузькою смужкою землі між хребтом Сахаядрі та західним узбережжям Індостану. Конкані розвинулася саме в цьому регіоні, переважно в районі Гомантак (сучасне Гоа).
Існує дві гіпотези щодо походження мови: За першою версією, прамовою щодо конкані була мова брагманів з касти Сарасват, які жили вздовж берегів річки Сарасваті та пізніше примігрували в районі Гомантак. Вони принесли з собою власний діалект саурасені (варіант пракриту), який з часом розвинувся у сучасну конкані.
За іншою гіпотезою, конкані є санскритизованою версією мови, якою розмовляло плем'я кокні. Зараз ці племена проживають на півночі Махараштри та в південному Гуджараті, однак спочатку вони могли жити в Конкані. Арії, що прийшли в конкан, перейняли мову і додали в нього різні пракритські та санскритські слова.
Ранній період Спочатку мова конкані в Гоа мала сильні позиції. Існує версія, що писемність брахмі, з якої згодом постав шрифт деванагарі, могла використовуватися для запису конкані, але згодом вийшла з ужитку. Водночас не існує доказів, що підтверджують цю гіпотезу.
У 1300-х роках розвиток маратхі та доступність релігійних та художніх творів цією мовою призвели до вживання її для релігійних потреб багатьма індуїстами в Гоа. До приходу португальців, конкані існувала у цьому регіоні лише як розмовна мова.
В інших громадах розвивалися власні діалекти конкані. Зокрема, в результаті змішаних шлюбів між арабськими моряками та місцевим населенням, а також переходу індуїстів до ісламу, з'явилися мусульманські конканомовні громади в Ратнагірі та Бхакталі. Інший громадою мігрантів, яка перейняла конкані були Сіддім — моряки-воїни з Ефіопії.
Португальське панування Прибуття європейців призвело до значних змін мовної ситуації в регіоні — дробленню конкані на численні регіональні діалекти та ізоляції між індуїстами та християнами.
Міграція населення Релігійна політика португальців, спрямована на навернення населення в християнство, змусила багатьох носіїв мови покинути Гоа та переїхати в сусідні регіони. Певна кількість конкані проживала в сусідніх районах до прибуття європейців, а також емігрувала з економічних причин. Однак основною причиною міграції було португальське панування в Гоа. В результаті міграції конкані, що тривала 500 років, мова поширилася в Канарія (прибережна частина Карнатаки), Кокан-Патті (узбережжі конканської частини Махараштри) та Керали.
Мова поширювалася з трьома хвилями міграції індуїстів та християн. Перша відбулася в перші роки португальського правління та під час інквізиції 1560 року. Друга — під час війни 1571 року з султаном Біджапур. Третя хвиля міграції відбулася під час воєн з маратхі 1683–1740 років. За часів першої хвилі від релігійних переслідувань тікали переважно індуїсти, друга та третя війни призвели до міграції переважно християнського населення.
Громади мігрантів росли у відносній ізоляції одна від одної, тому в кожній з них розвинувся свій власний діалект. Оскільки громади були змушені щоденно взаємодіяти з місцевими мовами, в діалектах конкані помітно сильний вплив місцевих мов, що виявляється в писемності, лексиці та стилі.
Адміністративне регулювання
На початку ери португальської колонізації, християнські місіонери усвідомили важливість ведення проповідей місцевими мовами, і тому перекладали християнську літературу на конкані, а іноді і на маратхі. Найвизначнішим з місіонерів, які зробили внесок у розвиток конкані, був англійський єзуїт Томас Стефенс.
Проте вже 1684 року португальська адміністрація заборонила використання місцевих мов на своїх індійських територіях. Португальська мова повинна була використовуватися не лише в офіційних ситуаціях, але й у повсякденному спілкуванні, включаючи спілкування вдома і на базарах. Цей крок був зроблений для знищення індуїстської релігійної освіти, середовищем для якої були місцеві мови. Португальці також хотіли розірвати зв'язок між новонаверненими християнами і їхньою старою культурою.
Запровадження португальської як офіційної мови призвело до поступового занепаду конкані — на відміну від більшості мов Індії, ця мова не мала жодної державної підтримки.
Релігійні відмінності
Багатовікові контакти між народами маратхі та конкані привели до двомовності серед конкані-індуїстів, яке закріпилося в результаті довгого використання індуїстами Гоа маратхі як літературної мови і мови літургії.
Вищі верстви християнського населення використовували конкані лише для спілкування з нижчими класами та біднотою. Мовою вищих верств суспільства та мовою релігійних потреб була португальська, яка чинила помітний вплив на конкані, особливо в християнських громадах.
Географічне, соціальне та релігійне дроблення як в самому Гоа, так і в громадах мігрантів призвело до утворення великої кількості діалектів. У Махараштре для запису мови стала використовуватися писемність деванагарі, в той час як мігранти в Карнатаці писали шрифтом каннада.
Відродження Використання португальської мови як офіційної в середовищі християн, переважання маратхі серед індуїстів, поділ народу за релігійною ознакою та адміністративні обмеження призвели до занепаду мови.
Рух за об'єднання всіх конкані незалежно від касти та релігійної приналежності було розпочато письменником та громадським діячем Ваманом Рагхунатхом Варде Валаулікаром, більш відомим як Шеной Гоембаб (1877–1946). Він бачив цей рух не просто як націоналістичний рух проти португальського панування, але також проти домінування мови маратхі над конкані.
Гоембаб діяв практично сам, опублікувавши велику кількість книг мовою конкані. Він вважається основоположником сучасної конканської літератури. Річниця його смерті, 9 квітня, святкується як Світовий День конкані (Viswa Konknni Dis).
Після здобуття незалежності
Після здобуття Індією незалежності була розпочата адміністративна реформа, метою якої була реорганізація штатів за мовною ознакою. У зв'язку з цим, з'явилися вимоги з боку маратхі приєднати Гоа до штату Махараштра, що призвело до інтенсивних дебатів в Гоа щодо політичної незалежності та статусу конкані в разі об'єднання.
У результаті проведеного 1967 року плебісциту Гоа залишився незалежним штатом. Водночас англійська, гінді та маратхі продовжували залишатися пріоритетними мовами офіційного спілкування, в той час, як конкані було відтиснуто на другий план.
Визнання офіційною мовою Багато діячів маратхі наполягали, що конкані є діалектом мови маратхі. Питання про статус мови було винесено на розгляд сахітья Академі (Індійської Державної Літературної Академії), яка призначила комісію експертів-мовознавців для проведення дискусії. 26 лютого 1975 року, після ґрунтовного розгляду питання, комітет дійшов висновку, що конкані є незалежною та літературною мовою.
1986 року прихильники конкані почали компанію з надання мові офіційного статусу. У деяких випадках протистояння противників та прихильників призводило до кровопролиття — шість активістів руху загинули.
4 лютого 1987 року, Законодавчі Збори Гоа прийняли «Закон про офіційні мови», за яким конкані стала офіційною мовою штату Гоа.
31 серпня 1992 року було прийнято 71-а поправку до Конституції Індії, що включала конкані до списку офіційних мов країни.
Писемність Для запису конкані використовується чимало систем письма. Ймовірно, спочатку використовувалася писемність брахмі, що до теперішнього часу вийшла з ужитку.
Офіційною писемністю в Гоа є деванагарі.