«Котигорошко» — сатиричний роман у жанрі альтернативної історії, написаний українським письменником Василем Кожелянком та вперше надрукований у видавництві «Кальварія» 2001 року. Є п'ятим романом книжкової серії «Дефіляди»Книжкова серія «Дефіляди» на сайті «Лаборатория Фантастики». — Процитовано 14 січня 2013. .

Сюжет Дія відбувається в альтернативній історії, де існує українська мілітаризована колоніальна держава ВНУ, що займає майже всю Європу, Кавказ і північ Африки. Розходження з реальним світом відбулося вочевидь дуже давно, позаяк серед світових мов є ацтецька (а також українська), існує Атлантида, Китаєм править імператор і таке інше. Телепатія та інші паранормальні сили визнані і мають наукове обґрунтування. Конкретні дати не вказуються, але за 17 років до подій роману в Україні відбувся переворот на чолі з Трипільським, у ході якого скинули президента Вовкослава.

Випускник військового інститут Вишнеслав Котигорошко виживає на дуелі та стає офіцером. Котигорошко вирушує на місію з захисту узбережжя від високотехнологічних каспійських піратів. Йому вдається підбити їхню плавучу базу, за що Котигорошко отримує гучну славу. Випадково зламану ключинцю називають «бойовим пораненням». Згодом Котигорошка призначають у загін бойових магів.

За власноруч розробленою технологією Котигорошко насилає на правителя Атлантиди імпотенцію. Потім його переводять у Африку, щоб керувати психотронною зброєю, схованою в піраміді. Водночас він сумує за журналісткою Яриною та поручницею Небославою, з якими не встиг ближче познайомитися. Котигорошко мріє про якнайшвидшу інтервенцію України до Атлантиди. Він знайомиться з Вельзельвулом, правителем духовного світу.

Група олігархів (які названі, як казкові персонажі Вернидуб, Вернигора і Крутивус) планують вбивство президента і захоплення влади за допомогою чорної магії. Після смерті Трипільського по всій ВНУ відбуваються масові жалобні заходи. Котигорошко повертається до Києва, проводить час із Яриною, але сумнівається чи справді кохає її.

У наступні роки ВНУ втрачає стабільність, сильнішають сепаратистські рухи, відбуваються репресії, настає дефіцит товарів. Котигорошко одружується з Небославою, проте сумує за Яриною і спивається. Президент Вернидуб на прохання Небослави дає Котигорошку завдання — усунути пророка Телесія, чиє вчення загрожує від'єднанням Старої Європи. Котигорошко бореться з алкоголізмом, переїжджає до Царгорода та береться за дискредитацію Телесія. Пророка заарештовують і страчують, закидавши камінням.

Оточений славою і багатством, Котигорошко втрачає мету в житті і вирішує формально підтримувати дружину й дітей. Тим часом Вернидуб зосереджує владу в своїх руках, усуває колишніх спільників. Економічне становище ВНУ дедалі гіршає, вчення Телесія продовжує набирати послідовників. Котигорошко байдуже ставиться до всього цього, його ставлять керівником таємної служби НКВЗ, забезпечуючи, щоб він не цікавився її справжньою діяльністю, яка полягає в репресіях.

Проти Вернидуба готується переворот, який завершується вбивством президента. Котигорошко стає фактичним керівником держави і намагається провести реформи. На заваді стає початок війни з Атлантидою. Економіка переорієнтовується на війну, починається мобілізація. Котигорошко особисто керує притидією атлантидським військам на заході, але ворога вдається лише стримувати і в окремих випадках трохи відтиснути назад.

Котигорошко дізнається про таємну зброю, здатну спричинити замлетрус і затоплення Атлантиди. Погрозу не сприймають всерйоз і Котигорошко викликає ергрегора, що затоплює Атлантиду. Катаклізм знищує також частину Америки та Африки. Дезорганізовані вороги швидко зазнають остаточної поразки.

У ВНУ в наступні 30 років, попри перемогу, продовжується економічний застій і сепаратистські рухи. Котигорошко узурпує владу, перестає жити разом з Небославою. Його старший син гине, дочка переходить у телесіянство і стає журналісткою в опозиційному журналі, заснованому Яриною. Молодший син виріс інфантильним і розніженим, тому не розглядається ніким на роль наступника. Перед обличчям нової війни, Котигорошко вирішує дати Старій Європі незалежність. ВНУ втрачає колишні колонії і опиняється в кордонах «від Сяну до Дону». Нові держави стикаються з занепадом і внутрішніми етнічними конфліктами. Котигорошко одноосібно керує Україною, не бачачи гідних наступників.

Через багато років 80-ирічний Котигорошко лишається формальним правителем. З його рідні лишилася тільки дочка, яка цурається батька. В Києві відбуваються протести, багато учасників гинуть, розстріляні. Котигорошка евакуюють, але він розуміє, що протести продовжаться, і війська перейдуть на бік народу. Котигорошко мріє про смерть — байдуже яку.

Сприйняття Роман Лихограй на сайті видавництва «Кальварія» описав роман як «казочку для дітей дорослішого віку», що задумувалася як розважальна книга, але цілком такою не є. Націкавішими є роздуми про людину і владу, хоча їм часто бракує детальності описів. Але врешті-решт ця казка завершується доволі правдиво.

У статті Марти Максимюк і Антоніни Аністратенко відзначається подібністі романів «Котигорошко» та «Третє поле» того ж автора. Герої обох творів мають потенціал стати справжніми національними героями, проте зазнають краху і гинуть (Котигорошко не буквально, але втрачає все, що було йому цінне). Котигорошко не виконує покладену на нього місію, бо віддаляється від народу, втіленому у телесіянському русі, що визначається спільнотою людей, а не територією. Його кінець тотожний завершенню його роду — ніхто з рідних не продовжує справу Котигорошка. Аністратенко також визначила жанр роману як «роман-політичний анекдот», що використовує сатиру в типово постмодерністський спосіб.

Сніжана Жигун описала цей роман як «політичне фентезі», що поєднує магічні елементи з алегорією та іронією.

Видання 2001 — видавництво «Кальварія».

Примітки

Посилання Василь Кожелянко. Котигорошко на сайті видавництва «Кальварія». — Процитовано 14 січня 2013. Кожелянко Василь. Котигорошко (електронна версія) на сайті «Либрусек» — Процитовано 14 січня 2013.