Рауль Леоні Отеро (26 квітня 1905 — 5 липня 1972) — президент Венесуели з 1964 до 1969 року.
Походження Леоні народився в селищі Ель-Мантеко, Болівар, син масона, уродженця Корсики. Закінчив Центральний університет Венесуели в Каракасі, здобувши диплом юриста.
На посаді президента
Леоні прийшов до влади 13 березня 1964 року, замінивши на посаді президента Ромуло Бетанкура, свого однопартійця.
Первинно Леоні сформував кабінет з малою кількістю своїх однопартійців, а більшість портфелів роздав незалежним політикам. Пізніше, в листопаді 1964 року Леоні ініціював перемовини з лідерами політичних партій, щоб зберегти дух пакту , укладеного в 1958 році. В результаті було сформовано новий кабінет, проте він існував тільки 16 місяців.
Упродовж правління Леоні започаткував важливі проекти: розвиток важкої промисловості в Гаяні (гідроелектроенергетика, залізо та сталь), відкриття Робітничого банку, а також будівництво дорожньої інфраструктури (автотраси, магістралі, мости — найважливіший з них перетинає Оріноко). Також відбулись важливі зміни в робітничій та соціальній галузях: профспілки набули ширших прав і повноважень, було змінено систему соціального забезпечення. Леоні спробував реформувати податкову систему, проте його стримала коаліція лівих та правих політиків, які відкрито відстоювали інтереси нафтових компаній.
1 грудня 1968 року на президентських виборах перемогу здобув Рафаель Кальдера з КОПЕІ, який здобув 29,1% голосівDieter Nohlen (2005) Elections in the Americas: A data handbook, Volume II, p555 . 11 березня 1969 року Леоні відповідно до пакту Punto Fijo передав владу новообраному президенту. Вперше в історії Венесуели як незалежної держави передачу було здійснено мирним шляхом чинною владою представнику опозиції, що переміг на виборах.
Примітки
Джерела Polar Foundation Біографія Interview to Raúl Leoni by Miguel Otero Silva