Це стаття про музичний альбом. Про однойменний сингл див. статтю Born to Die.

Born to Die () — другий студійний альбом американської співачки та авторки пісень Лани Дель Рей, реліз якого відбувся 27 січня 2012 року на лейблах Interscope, Polydor та Stranger Records. Над платівкою співпрацювали такі продюсери, як Еміль Хейні, Патрік Бергер, Кріс Брід, Рік Ноуелс, Robopopruen, Ел Шукс, Джефф Бхаскер і Джастін Паркер. На думку музичних критиків, Born to Die є поп-альбомом, що, однак, поєднує в собі різні альтернативні жанри, такі як інді-поп, бароко-поп, трип-хоп, рок та постмодернізм. Серед виконавців, що мали ефект на створення платівки, Дель Рей називала Елвіса Преслі, Брітні Спірс і Antony and the Johnsons; музичні критики також відзначали вплив творчості російського письменника Володимира Набокова.

Переважна кількість пісень альбому виконані в стилістиці, притаманній американській естраді 1950-1960-х років. Основні теми Born to Die — кохання, секс, наркотики. Платівка отримала змішані відгуки від музичних критиків: багато рецензентів високо оцінили її оригінальне звучання, але розкритикували за одноманітність і мелодраматичність. На сайті-агрегаторі рецензій Metacritic альбом отримав 62 бали зі 100 на основі 37 врахованих рецензій. Він мав значний комерційний успіх та очолив провідні музичні чарти в одинадцяти країнах, зокрема у Великій Британії, Франції, Австралії, Німеччині, Австрії та Швейцарії. Продажі фізичних копій в Сполучених Штатах склали понад три мільйони екземплярів, за що Born to Die був триразово сертифікований платиновим. Станом на 2015 рік було продано близько 8,5 мільйонів екземплярів альбому в світі. Він був включений до списків найкращих платівок 2012 року таких видань, як Drowned in Sound, The Guardian та NME, а журнал Billboard назвав його одним із «20 найкращих альбомів 2010-х років».

Трек «Video Games», що приніс Лані Дель Рей популярність за рік до виходу альбому, став першим синглом з платівки. Крім того, для просування Born to Die вийшли ще п'ять синглів («Born to Die», «Blue Jeans», «Summertime Sadness», «National Anthem», «Dark Paradise») і два промосингли («Off to the Races» та «Carmen»). У листопаді 2012 року Дель Рей випустила перевидання платівки під назвою The Paradise Edition, що крім треків з Born to Die включило в себе дев'ять нових пісень з мініальбому Paradise.

Передісторія У 2007 році Дель Рей підписала контракт із американським незалежним лейблом 5 Point Records та почала готувати матеріал для дебютного альбому. Вона отримала чек на кілька тисяч доларів і купила невеликий трейлер, почавши мешкати в парку неподалік Мангеттена. Попри деякі творчі розбіжності із продюсером Девідом Кейном, Лана продовжувала записувати пісні та виступати у нью-йоркських клубах. Реліз мініальбому Kill Kill, що складається з трьох композицій, відбувся у жовтні 2008 року, і за словами керівника 5 Point Records Девіда Ніхтерна, був «спробою підняти галас» перед виходом повноформатного першого альбому Lana Del Ray. Хоча він було виданий лише в цифровому форматі в iTunes, лейбл замовив кілька десятків фізичних копій для продажу на концертах. У цей час співачка остаточно вибрала псевдонім, замінивши «Ray» на «Rey». Незабаром Дель Рей змінила менеджмент та розірвала контракт із 5 Point Records, після чого Lana Del Ray був видалений через два місяці після релізу . Пізніше, у 2011 році, Дель Рей завантажила на YouTube саморобні музичні відео на свої пісні «Video Games» і «Blue Jeans», здобувши репутацію нової «неоднозначної постаті» шоу-бізнесу. Кліп на «Video Games» став справжньою сенсацією в Інтернеті, після чого співачка підписала контракт зі Stranger Records й випустила цей трек. «Ми навіть не планували робити композицію синглом, але реакція людей нас переконала», — згадувала виконавиця. Видання Pitchfork визнало «Video Games» «найкращою новою піснею»; до кінця року кількість переглядів музичного відео досягла 20 мільйонів. У жовтні було укладено договір на випуск наступного альбому Лани у першій половині 2012 року лейблами Interscope та Polydor. Почалася активна промо-кампанія; 14 вересня 2011 року в Брукліні, США, розпочався перший тур Лани — Born to Die Tour, під час якого вона виконала кілька нових треків, зокрема «Born to Die» та «Without You». В інтерв'ю для The Telegraph Дель Рей казала:

У розмові з MusicWeek керівник Polydor Ферді Ангер-Гамілтон підкреслив, що вони б не ризикнули підписати контракт з Ланою, якби вона «не мала в запасі близько 60 прекрасних треків», яких «вистачило б на три альбоми», а також заявив, що без «Video Games» співачка не отримала б належного успіху, а її кар'єра б не відбулася.

Запис

Під час запису Born to Die Дель Рей не мала визначеного місця проживання та «жила на валізах» між Лондоном, Лос-Анджелесом та Нью-Йорком. З Джастіном Паркером співачка познайомилась у британській столиці ; разом вони записали трек «Video Games», на створення якого, за словами Лани, «пішло від сили хвилин десять». У той самий час Дель Рей хотіла знайти продюсера, якому було б під силу «пов'язати її тексти та стиль в музиці воєдино», і зрештою її вибір впав на Еміля Хейні, відомого по роботі з Емінемом, Lil Wayne та Каньє Вестом. За її словами, Хейні «розумів її, коли вона говорила, що хоче почути щось на кшлалт міксу саундтрека до фільму „Краса по-американськи“ Томаса Ньюмана, пісень Спрінгстіна та атмосфери літньої печалі». За рік до початку запису Лана познайомилася з Ріком Ноуелсом, співавтором та продюсером альбому Ray of Light Мадонни. Їх перша спільна композиція — це «TV in Black & White», що так і не отримала офіційний реліз та залишилася «на полиці». Крім того, разом вони записали такі пісні, як «Dark Paradise» та «Summertime Sadness», зокрема останню сам Ноуелс назвав «головним досягненням усієї своєї кар'єри».

Як зазначала сама Дель Рей, тексти всіх треків альбому були написані особисто нею, окрім кількох рядків з «Diet Mountain Dew» і «Lolita». В інтерв'ю для газети The Sun, співачка підкреслила, що воліє писати пісні на ходу, а не на певному місці, пояснюючи це таким чином: «Коли тіло перебуває в русі, свідомість немов слідує за ним, […] і ніщо не заважає процесу». Вона також додала, що хоча й як мінімум третина платівки була написана в Каліфорнії, проте прогулянки Мангеттеном і роздуми про минуле також зіграли свою роль у підготовці матеріалу. Вона згадувала: «Іноді Паркер приходив до студії з готовими мелодіями чи акордовими послідовностями. Якщо вони мені подобалися, я просто починала імпровізувати та римувати рядки». Струнні аранжування були створені Ларрі Голдом, який у різний час співпрацював з Ріанною, Мераєю Кері і Джастіном Тімберлейком, і записані за участю Філадельфійського оркестру. Серед студій, на яких створювався альбом Born to Die, були Human Feel Studios у Лос-Анджелесі, The Green Building у Санта-Моніці та Shangri La Studios у Брукліні. Мастеринг альбому під керівництвом Джона Девіса проходив у студії Metropolis Studioruen у Лондоні.

Назва та обкладинка Під час інтерв'ю французькому телешоу Taratata Дель Рей розповіла, що альбом буде називатися Born to Die, проте під час його розробки вона розглядала кілька інших назв, зокрема: G.B.A (God Bless America), The Best of Lana Del Rey, The Revenge of Lana Del Rey, The World is Ours, Do U Luv Me Yet? та Born 2 Die. 2 грудня 2011 року Лана поширила в Twitter та Facebook обкладинку платівки, зроблену фотографами Ніколь Нодланд та Девідом Боуденом під час знімання кліпу на пісню «Blue Jeans» у Вотфорді, передмісті Лондона. На ній Дель Рей зображена у білій строгій напівпрозорій сорочці стоячи на тлі дерев'яного паркану, поряд з яким знаходиться зелений Chevrolet 1956 року. Зверху розташовується логотип співачки (напис «Lana Del Rey» білими великими літерами), а внизу — назва альбому в синьому кольорі таким же шрифтом. На обкладинці ексклюзивного/подарункового видання, до якого ввійшли три додаткові пісні (deluxe edition), фраза «Born to Die» виконана у червоному кольорі. Журнал Complex помістив обкладинку Born to Die на восьму сходинку у рейтингу «50 найкращих обкладинок музичних поп-альбомів за останні п'ять років» (англ. «The 50 Best Pop Album Covers of the Past Five Years»).

Музичний стиль

За оцінками критиків, альбом Born to Die поєднує різні альтернативні жанри, зокрема інді-поп, бароко-поп, трип-хоп та рок. Серед виконавців, що вплинули на створення платівки, Лана Дель Рей називала Елвіса Преслі, Брітні Спірс і гурт Antony and the Johnsons. Музичні критики додавали також у цей список Маріанну Фейтфулл, стиль якої особливо відчутний в пісні «Carmen». На думку журналіста Йона Караманіки з The New York Times, альбом «міцно вкорінений в епосі середини 1960-х, з реверансами у бік Ненсі Сінатри та Дасті Спрінгфілд». Деякі музичні критики також відзначали особливість Born to Die — сучасні хіп-хоп біти та струнні у поєднанні зі старомодним вокалом, про який, зокрема, Лана говорила так: «Люди не сприймали мене серйозно, тому я знизила голос, думаючи, що це допоможе мені виділитися. Зараз я співаю досить низько».

Треки «Video Games» і «Born to Die» описувалися як «запаморочливі кабаре балади» й були відмічені за кінематографічність та художню близькість із творчістю Джона Баррі; Тім Лі з musicOMH також зазначив, що ці пісні надзвичайно схожі . Сама співачка описала «Video Games» як «голлівудський седкор», тоді як «Born to Die» порівнювався із саундтреками до фільмів про Джеймса Бонда. За оцінкою журналіста Джона Мерфі, пісні «Video Games» і «Blue Jeans» належать до «найсумніших пісень про кохання, коли-небудь написаних». Водночас композицію «Off to the Races» розкритикували — її текст назвали «фрік-шоу недоречної співзалежності у стосунках». Прія Ілан із журналу NME зазначила, що в цій пісні «немає фортепіанної розміреності з „Video Games“», і що в ній переважають «порівняно прості відтінки звучання». Крім того, за стилем приспів нагадав журналістам сингл Шерил Кроу 1994 року «Leaving Las Vegas». В альбомі також була застосована техніка альтернативного репу, особливо це відчутно в треках «Off to the Races», «National Anthem» та «Diet Mountain Dew». За словами Ніколь Сії з видання Idolator, балада «Million Dollar Man» нагадує пісню Фіони Еппл «Shadowboxer», тоді як мінімалістський біт третього треку, «Blue Jeans», створеного під впливом хіп-хопу, нагадав критикам стиль американського репера Timbaland.

Основні теми Born to Die — секс та наркотики; образ Лани Дель Рей зближується з Лолітою з однойменного роману Володимира Набокова. Ще до виходу альбому в інтерв'ю MTV виконавиця заявила, що він буде «похмурою історією кохання», яка зберегла можливість надії. Пізніше вона зазначала, що тематика альбому частково ґрунтувалися на її житті, особливо на стосунках, які не склалися. Платівка поєднує мотиви розпачу, туги та емоційної свободи. На думку Кемерона Адамса з австралійської газети Herald Sun, Дель Рей вдалося позбулася впливу інших артистів й створити власну «музичну зону комфорту», що включає «кінематографічну атмосферу гетто, тексти про наркотики, чоловіків, смерть, Голлівуд».

Композиції

Частина перша (1–6)