Антуан Франсуа Мармонтель (; 16 липня 1816 — 16 січня 1898) — французький композитор, професор Паризької консерваторії класу фортепіано.
Біографія Мармонтель народився 16 липня 1816 року в місті Клермон-Ферран. З 1827 року вчився в Паризької консерваторії грі на фортепіано у П'єра Циммермана, композиції у Фроманталя Галеві та Ж. Ф. Лесюера, гармонії у.
Завдяки своїм здібностям Антуан Мармонтель отримав перші премії із сольфеджіо та фортепіано і 1838 року став уже асистентом професора консерваторії із сольфеджіо, а з 1848 року він допомагав професору Ціммерманну. Мармонтель є одним з найбільших представників французької школи фортепіанної педагогіки другої половини XIX століття. У 1848—1887 роках був професором Паризької консерваторії. Його учнями стали Жорж Бізе, Клод Дебюссі, Луї Д'ємер, Маргеріт Лонґ, Еміль Вальдтейфель, Франсіс Планте та Антон Симон. Помер 16 січня 1898 року в Парижі.
Музичні твори Мармонтель написав велику кількість творів, близько 200 опусів. Серед них ноктюрни та романси, а також етюди, необхідні для його учнів у консерваторії. «L 'Art de déchiffrer» (до збірки увійшли «Сто простих етюдів»). 1847 — «École élémentaire de mécanisme et de style» (складається з 24 етюдів) «étude de mécanisme» «Cinq études de salon» «L 'Art de déchiffrer à quatre mains» 1887 — «Enseignement progressif et rationnel du piano» .
Бібліографія Твори Мармонтеля входять до числа найкращих викладацьких робіт XIX століття. Серед них: 1878 — «Les Pianistes célèbres». («Відомі піаністи») 1880 — «Symphonistes et virtuoses» 1882 — «Virtuoses contemporains». («Сучасні віртуози») 1884 — «Éléments d'esthétique musicale et considérations sur le beau dans les arts» 1987 — «Histoire du piano et de ses origines»
Фамільні зв'язки Антуан Франсуа Мармонтель — внучатий племінник письменника Жана-Франсуа Мармонтеля.
Свого сина Антуан назвав Антоненом, він став викладачем фортепіано Паризької консерваторії.
Література
Посилання Біографія, Мармонтель Антуан Франсуа Словарь. Музыканты
Примітки