Віктор Григорович Шувалов (; 15 грудня 1923, Наборні Сиреси, Козловський район, Мордовська АРСР, СРСР — 19 квітня 2021, Москва, Росія) — радянський хокеїст і футболіст. Грав у нападі.

Олімпійський чемпіон. Найкращий центральний нападник радянського хокею першої половини 50-х років двадцятого століття. Член клубу Всеволода Боброва (22-е місце, 315 голів).Клуб Всеволода Боброва

У 1990-х втратив золоту медаль, отриману за перемогу на Зимовій Олімпіаді 1956 року. Пізніше медаль було знайдено у США та викуплено. Шувалов отримав її знову з рук президента Росії Володимира Путіна під час його зустрічі зі збірною Росії, яка виграла чемпіонат світу 2014 рокуТишина над Лужниками.

Помер на 98-му році життя 19 квітня 2021 року в Москві від ускладнень, спричинених COVID-19. Похований на Богородському цвинтарі. Помер останнім із усіх радянських чемпіонів зимових Олімпійських ігор 1956 року (у всіх видах спорту).

Клубна кар'єра Виступав за челябінський «Дзержинець» (1947-1949) московські команди ВПС (1949-1953), ЦСК МО (1953-1957), та СКА МВО Калінін (1957-1958). Більшість часу, у складі столичних армійських клубів, грав у одній ланці з Євгеном Бабичем та Всеволодом Бобровим. Це тріо у чемпіонатах 1950/51 та 1951/52 забивало у ворота суперників по 83 голи. У сезоні 1952/53 Віктор Шувалов став найкращим снейпером ліги (44 закинуті шайби).

П'ять разів здобував перемоги у чемпіонатах СРСР, двічі отримував срібні медалі. Всього у чемпіонатах СРСР провів 150 матчів (222 голи). Має вражаючу середню результативність — 1,48 гола за матч. За цим показником посідає друге місце в історії чемпіонатів СРСР та Росії. Попереду Всеволод Бобров (1,95 гола за матч), третій у цьому списку — Олексій Гуришев (1,26).

Володар кубка СРСР 1952, 1954-1956, фіналіст першого розіграшу (1951). У кубкових матчах закинув 21 шайбу.

7 січня 1950, поблизу Свердловська, у авіакатастрофі загинуло 11 гравців команди ВПС. Шувалову пощастило, на чергові матчі чемпіонату не полетів, за вказівкою Василя Сталіна залишився у Москві. Згодом він так розповідав про ті події:

З 1950 по 1952 рік грав за футбольну команду ВПС. У першому сезоні став найкращим бомбардиром клубу — 16 забитих голів. Цього ж року був обраний, під третім номером, до «Списку 33-х найкращих футболістів СРСР». Всього за три сезони провів 75 матчів та 25 разів вражав ворота суперників.

Виступи у збірній У складі національної збірної здобув золоту нагороду на Олімпійських іграх 1956 у Кортіна-д'Ампеццо.

Чемпіон світу 1954, 1956; другий призер 1955. У вирішальному матчі з канадцями, на першому для радянської команди турнірі, відзначився двома закинутими шайбами. На чемпіонатах Європи — три золоті нагороди (1954-1956). На чемпіонатах світу та Олімпійських іграх провів 22 матчі (18 закинутих шайб), а всього у складі збірної СРСР — 51 матч (40 голів).

+ Статистика виступів на Олімпійських іграх та чемпіонатах світуКомандаРікТурнірІгриГолиСРСР1954ЧС771955ЧС861956ОІ, ЧС75Всього на ОІ та ЧС 22 18

Тренерська діяльність З 1957 по 1964 рік очолював СКА МВО (Калінін). У першому сезоні був граючим тренером команди. У 1968-1970 роках працював помічником головного тренера московського «Спартак» Миколи Карпова.

Нагороди та досягнення Нагороджений орденами «Знак Пошани» (1957) та Дружби (1996). Заслужений майстер спорту СРСР (1954). + НагородиКомандаКіл.РокиОлімпійські ігриЗолотоСРСР11956Чемпіонат світуЗолотоСРСР21954, 1956СріблоСРСР11955Чемпіонат ЄвропиЗолотоСРСР31954, 1955, 1956Чемпіонат СРСРЗолотоВПС (Москва)31951, 1952, 1953ЗолотоЦСКА (Москва)21955, 1956СріблоЦСКА (Москва)21954, 1957Кубок СРСРВолодарВПС (Москва)11952ВолодарЦСКА (Москва)31954, 1955, 1956ФіналістВПС (Москва)11951Особисті досягненняНайкращий снайпер чемпіонату СРСР11953 (44 голи)Символічна збірна СРСР51950, 1951, 1952, 1953, 1954

Примітки

Джерела Статистика виступів на Олімпійських іграх Біографія на сайті Championat.com Енциклопедія ЦСКА Профіль на сайті Yandex.ru Профіль на сайті Chidlovski.net Статистика на сайті Eurohockey.com