Лаура Вальборг Аулін (, 9 січня 1860, Євле, Швеція — 13 березня 1928, Еребру, Швеція) — шведська піаністка, композитор та викладач музики. Рідна сестра відомого шведського скрипаля Тура Ауліна, представниця нордичного стилістичного напряму з ліричним характером творів, учасниця Квартету Ауліна.
Життєпис Лаура Вальборг Аулін народилася у місті Євле. Вона, як і її молодший брат Тур Аулін, зростала у інтелігентній сім'ї: мати планувала стати співачкою, втім відмовилася від своєї мрії через слабке здоров'я, а батько отримав звання доктора наук, досліджуючи творчість грецького поета Каллімаха, а також займався грою на скрипці на аматорському рівні.
Початкові музичні зання дівчині дала бабуся, що була чудовим виконавцем та педагогом. Згодом наставником юної піаністки стала Гільда Тегестрем. У 1877 році Вальборг вступила до Стокгольмської консерваторії, яку закінчила п'ять років потому. У 1880 році відбувся перший публічний виступ Вальборг Аулін разом з братом у Седеркепінзі. Після завершення музичного навчального закладу дівчина продовжила вивчати фортепіано та теорію музики у Стокгольмі, а трохи згодом у Еребру. Вальборг отримала грант на поїздку закордон від Єнні Лінд і протягом 1885–1887 років вдосконалювала свою музичну майстерність у Копенгагені, Берліні та Парижі під проводом Нільса Гаде, Бенжамена Годара і Жуля Массне.
Повернувшись до Стокгольма, Вальборг розпочала викладацьку діяльність і паралельно займалася написанням свого музичного доробку. Вона об'єднала власні зусилля з ідеями брата і увійшла до складу Квартету Ауліна, що незабаром став досить знаним музичним колективом у Швеції. Після смерті Людвіга Нормана, Вальборг прийняла пропозицію обійняти посаду викладача та органіста у місті Еребру, що приблизно у 200 км від Стокгольма. У силу різних причин її існування у консервативному світі столичної музики стало неможливим. У пам'ять Людвіга Нормана було написано месу для змішаного хору та оркестру «Pie Jesu Domine».
Головним внеском Вальборг Аулін у музику є два струнні квартети. Критик Адольф Ліндгрен зазначив, що e-moll квартет менш винахідливий за своєю суттю, проте з технічного боку значно продуманіший за свого попередника. Після його прем'єри 24 березня 1890 роки в концертному залі Шведської академії наук про квартет майже на сто років забули і немає жодного підтвердження, що його було виконано привселюдно хоча б раз до 1991 року.
Список вибраних творів Оркестрові твори «Tableaux Parisiens», оркестрова сюїта, op. 15 Твори для хору та оркестру «Pie Jesu Domine», урочиста меса для змішаного хору та оркестру, op. 13 «Пан Улоф» (, інша назва — ), балада для тенора, змішаного хору та оркестра, op. 3 (1880) «Gå stum, ja stum», для сопрано, змішаного хору, арфи та струнних (1886) «Veni Sanctu Spiritus», гімн для змішаного хору та оркестру або фортепіано, op. 31 (32?) (1898) Камерні твори Струнний квартет No.1 у F-dur (1884) Струнний квартет No.2 у e-moll, op. 17 (1889) Твори для фортепіано «5 tondikter» для фортепіано, op. 7 (1882) 7 фрагментів для фортепіано («Романс», «Вальс», «Елегія», «Полонез», «Скерцо», «Каприз», «Фантазія»), op. 8 (1884) Соната для фортепіано у f-moll, op. 14 Альбомний листок, op. 29 (1889) «Valse elegiaque» (1892) Фрагменти фантазії, op. 30 (1898) Пісні 4 пісні на вірші Гейне з «Книги пісень» (), op. 9 2 пісні («Колискова» та «Чи був це сон?»), op. 19
Примітки
Посилання