Націона́льний університе́т оборо́ни Украї́ни — військовий заклад вищої освіти України, був заснований у 1914 році у місті Києві як військове та артилерійське училище.

Історія

Історія становлення та розвитку Національного університету оборони України починається з відкриття у м. Києві у 1914 році Другого Київського військового піхотного та Миколаївського артилерійського училищ.

Місто Київ не випадково було вибране для розміщення додатково ще двох військових училищ. У розпорядженні військового відомства в межах Київського Володимирського кадетського корпусу знаходилась значна вільна ділянка землі, яку у 1913 році було вирішено відвести для будівництва приміщень для Другого Київського військового піхотного училища та Миколаївського артилерійського училища.

Головний корпус Національного університету оборони України розташовується в приміщенні головного корпусу Другого Київського військового піхотного училища (1914–1918 роки). Для потреб розбудови нового навчального закладу у 1914 році було відведено 18 десятин землі у так званому «Кадетському гаю», що дало змогу створити найбільший в імперії навчальний полігон для стрільб.

Перший набір до училища (180 юнкерів) відбувся 15 жовтня 1915 року. До завершення будівництва головного навчального корпусу юнкери розміщувалися в казармах поряд з ним. Навчання у новій будівлі училища розпочалося у березні 1917 року. 17 серпня 1918 року законом Ради міністрів Української Держави ВНЗ реорганізовано в Київський державний український університет і переведено в приміщення Миколаївського артилерійського училища.

У 1919 році на базі містечка колишнього Миколаївського юнкерського училища були створені Перші артилерійські курси для підготовки командного складу для Робі́тничо-Селя́нської Черво́ної А́рмії (РСЧА, РККА). Далі 16 червня 1920 року наказом по Південно-Західному фронту курси отримують назву Четверті Київські артилерійські курси.

Історичний шлях Національного університету оборони: 1914–1917 рр. — Миколаївське артилерійське і Друге Київське військове піхотне училища. 1917—1919 рр. — Київський державний український університет. 1919–1920 рр. — Перші артилерійські курси для підготовки командного складу для Української Радянської Червоної Армії. 1918—1951 рр. — Київське військове піхотне училище ім. робітників Червоного Замоскворіччя 1920—1935 рр.— Четверті Київські артилерійські курси. 1935—1937 рр. — Перша Київська артилерійська школа. 1937—1958 рр. — Перше Київське артилерійське училище. Указами Президії Верховної Ради СРСР 22 лютого 1941 року училищу було надано ім'я Сергія Кірова також училище було нагороджене Орденом Червоного Прапора. У часи Другої Світової війни в липні 1941 року училище було передислоковане до Красноярська (Росія) та повернулось до Києва тільки у вересні 1944 р. У часи Другої Світової війни в липні 1941 року Київське військове піхотне училище ім. робітників Червоного Замоскворіччя було передислоковане до Ачинська (Росія) та повернулось до Києва тільки у вересні 1944 р. У 1946 році при виконанні постанови Ради Міністрів СРСР № 1532-680СС і наказу Міністра Збройних Сил Радянського Союзу № 030 від 18.07.1946 року, на основі існуючих в СРСР з 1937 року, в системі Міністерства просвіти спеціальних артилерійських шкіл на 1 вересня 1946 року було сформовано 10 артилерійських підготовчих училищ, підлеглих спеціально створеному Управлінню підготовчих училищ (під командуванням генерал-лейтенанта Каріофіллі Г. С.) в апараті Командуючого артилерією Радянської Армії. Одним за таких училищ стало Київське артилерійське підготовче училище (КАПУ). В оголошені на прийом в 8-9 класи Училища писалось: — «Артилерійське підготовче училище має намір дати вихованцям загальну закінчену середню освіту і підготувати їх для вступу в артилерійські Училища. Вихованці, які успішно закінчили училище в обов'язковому порядку направлялися в Артилерійські училища Радянської Армії» Така дія підтверджувалась письмовою згодою батьків, при цьому затверджувалась місцевими органами влади. Абітурієнти складали вступні іспити з математики і російської мови, тестувалися медичною та мандатною комісіями. Перевага надавалась юнакам, батьки котрих загинули під час Другої світової війни, військовослужбовцям, а також відмінникам в навчанні. 1958-1974 рр. — Київське вище артилерійське інженерне ордена Леніна Червонопрапорне училище ім. С. М. Кірова ППО Сухопутних військ СРСР (КВАІУ). На вулиці Пархоменка, 21 була розташована філія — Іноземний факультет КВІАУ та технічна база. В другій половині 1970-х років вони стали базою для новоствореного Київського вищого зенітно-ракетного інженерного училища (КВЗРІУ). 1974—1977 рр. — Філія ППО Сухопутних військ Воєнної артилерійської академії ім. М. І. Калініна. 1977—1986 рр. — Військова академія військової ППО імені Маршала Радянського Союзу Василевського О. М. 1986—1992 рр. — ВА ППО СВ. 1992—1999 рр. — на навчальній базі КВЗРІУ та КВТІУ створено Українську військово-медичну академію та Київський інститут сухопутних військКиївський інститут сухопутних військ. 1992—1999 рр. — Академія Збройних Сил України. 1999—2008 рр.— Національна академія оборони України. 1999—2002 рр. — до складу академії входить Військовий інститут керівного інженерного складу 2001 — розпочата програма підготовки офіцерів запасу. 2008 — 2013 рр.— Національний університет оборони УкраїниУказ Президента України від 30 грудня 2008 року № 1217/2008 «Про Національний університет оборони України» .. 2013 рік — університету присвоєно ім'я генерала армії Івана Черняховського та вилучено за рішенням Кабміну основну та найбільшу будівлю університету і передано для розміщення Вищого спеціалізованого суду України. 2023 рік — указом чинного Президента України Володимира Зеленський від 16 червня скасовано указ про присвоєння університету імені Черняховського.

Станом на квітень 2023 року, з ініціативи українського журналіста Юрія Бутусова знову на загальний розсуд підняті питання щодо скасування рішень уряду Миколи Азарова та повернення у період російського вторгнення до України задля повноцінної підготовки офіцерських кадрів Збройних Сил України основної будівлі Національного університету оборони, де з 2013 року розташовувався Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ та з 2017 року розташовується Касаційний цивільний суд Верховного Суду УкраїниСтаття Ю.Бутусовава «Російські агенти забрали будівлю Національного університету оборони, а Верховний Суд 9 років не може повернути її військовим» на сайті НОВИНАРНЯ.

Структура Управління університету. Начальник Національного університету оборони України. Заступники начальника університету. Науково-методичний центр (організації освітньої діяльності). Науково-методичний центр (організації наукової і науково-технічної діяльності). Адміністративне управління. Відділ міжнародного військового співробітництва. Фінансово-економічне управління. Відділ захисту інформації та криптології. Відділ морально-психологічного забезпечення. Управління персоналу. Редакційно-видавничий відділ. Юридичний відділ. Відділ зв'язку та інформаційних систем. Служба пожежної безпеки. Медична служба. Прес-служба. Служба охорони праці. Відділ безпеки військової служби. Відділ озброєння. Відділ тилового забезпечення. Відділ експлуатації та ремонту фондів.

Основні навчальні та наукові підрозділи Інститути: Інститут державного військового управління. Командно-штабний інститут застосування військ (сил). Інститут авіації та протиповітряної оборони. Інститут забезпечення військ (сил) та інформаційних технологій. Гуманітарний інститут. Навчально-науковий інститут фізичної культури та спортивно-оздоровчих технологій Кафедра військової підготовки

Центри: Центр імітаційного моделюванняhttp://www.sim.nuou.org.ua Центр імітаційного моделювання.. Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації. Навчально-науковий центр міжнародної миротворчої діяльності. Навчально-науковий центр іноземних мов. Навчально-науковий центр фізичної підготовки та спортивно-оздоровчих технологій. Центр воєнно-стратегічних дослідженьhttp://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Znpcvsd/index.html Збірник наукових праць центру воєнно-стратегічних досліджень.. Навчальний центр. Навчальні командні пункти.

Інші підрозділи: Бібліотека. Музей

Підрозділи забезпечення 33 База забезпечення навчального процесу. Інформаційно-телекомунікаційний вузол. Клуб. Військовий оркестр. Поліклініка. Офіцерська їдальня. Експериментальна майстерня. Склади. Бюро перепусток.

Начальники Генерал-лейтенант Борискін Валентин Данилович (1992—1997) Генерал-лейтенант Романенко Олег Петрович (1997—1999) Генерал-полковник Палій Віктор Миколайович (1999—2000) Генерал-полковник Толубко Володимир Борисович (2000—2005) Генерал армії України Радецький Віталій Григорович (2005—2010) Генерал-лейтенант Телелим Василь Максимович (2010 — 21 травня 2016) Генерал-полковник Воробйов Генадій Петрович (21 травня 2016 — 11 лютого 2017) Генерал-лейтенант Сиротенко Анатолій Миколайович (16 серпня 2017 — 16 серпня 2022) Генерал-полковник Коваль Михайло Володимирович (з 16 серпня 2022 р.)

Викладачі Див.

Випускники Див.

Цікаві факти З серпня 1949 по квітень 1951 року — начальник Київського піхотного училища ім. Робітників Червоного Замоскворіччя генерал-лейтенант Іван Михайлович Пузіков

4 грудня 2014 року на території університету відкрили стелу на честь захисників України в Російсько-українській війні 2014 року. Пам'ятний знак відкрили слухачі університету — учасники АТО: командир 25-ї окремої повітрянодесантної бригади полковник Юрій Содоль і командир роти спецпризначення підполковник Олексій Пугачов.У Києві відкрили меморіальну стелу захиснику вітчизни. ФОТО. Київ. Українська правда. 04.12.2014

Див. також Командно-штабний коледж Бундесверу Військові навчальні заклади України

Примітки

Посилання

Центр імітаційного моделювання Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Освітній портал. Збірник наукових праць центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ. Як російські агенти забрали будівлю Національного університету оборони України...

Джерела

Значно більше, ніж навчальний заклад: виповнилось 33 роки з дня створення Національного університету оборони України