Євген Макарович Бабич (; 7 січня 1921, Москва, РРФСР — 22 жовтня 1972, Москва) — радянський хокеїст, правий нападник.
Олімпійський чемпіон. Найкращий правий крайній нападник першого десятиріччя радянського хокею.
Клубна кар'єра Спортивна біографія розпочалася у хокеї з м'ячем. Володар кубка СРСР 1945, 1946.
У першому чемпіонаті СРСР з хокею із шайбою забив чотири голи та отримав срібну нагороду за друга місце ЦБЧА у турнірі. Протягом трьох наступних сезонів грав у ланці з Всеволодом Бобровим та Анатолієм Тарасовим, а команда тричі поспіль вигравала національний чемпіонат.
1950 року переходить до ВПС. Виступає у першій атакувальній трійці команди, поряд з Всеволодом Бобровим та Віктором Шуваловим. Його партнери, відомі бомбардири, значну кількість своїх голів забили саме з передач Євгена Бабича. За три сезони у ВПС виграв три чемпіонати та один кубок СРСР.
У 1953 році були об'єднані ВПС та ЦБРА. Бабич, з партнерами, повертається до своєї першої команди. Незважаючи на протиріччя з головним тренером, Анатолієм Тарасовим, був одним з лідерів клубу на протягом наступних чотирьох сезонів. За цей час виграв два чемпіонати та три кубки СРСР. Всього у чемпіонатах СРСР провів 170 матчів (144 голи).
Провів по декілака матчів за ЦБЧА та ВПС у чемпіонаті СРСР з футболу. У першому ж матчі відзначився забитим голом у ворота тбіліського «Динамо».
Виступи у збірній У лютому-березні 1948 року брав участь у трьох матчах збірної Москви з найсильнішою європейською клубною командою того часу, празьким ЛТЦ. У двох перших поєдинках забив по голу. Це були перші неофіційні поєдинки збірної СРСР, яка виступала під прапором збірної Москви.
У складі національної збірної здобув золоту нагороду на Олімпійських іграх 1956 у Кортіна-д'Ампеццо. Автор першої закинутої шайби радянської збірної на олімпійських турнірах.
Чемпіон світу 1954, 1956; другий призер 1955, 1957. На чемпіонатах Європи — три золоті (1954–1956) та одна срібна нагорода (1957). На Олімпійських іграх та чемпіонатах світу провів 27 матчів (шість закинутих шайб), а всього у складі збірної СРСР — 64 матчі (26 голів)Всі матчі збірної СРСР на сайті Хоккейные архивы .
Тренерська діяльність У сезоні 1952/53 замінив на посаді граючого тренера ВПС травмованого Всеволода Боброва. З червня по листопад 1961 року очолював ЦСКА. У 1962–1963 працював на посаді головного тренера ленінградського СКА, а в 1969–1970 — омського «Каучуку».
Нагороди та досягнення Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1957). Заслужений майстер спорту СРСР (1953). + НагородиКомандаКіл.РокиОлімпійські ігриЗолотоСРСР11956Чемпіонат світуЗолотоСРСР21954, 1956СріблоСРСР21955, 1957Чемпіонат ЄвропиЗолотоСРСР31954, 1955, 1956СріблоСРСР11957Чемпіонат СРСРЗолотоЦСК МО (Москва)51948, 1949, 1950, 1955, 1956ЗолотоВПС (Москва)31951, 1952, 1953СріблоЦСК МО (Москва)31947, 1954, 1957Кубок СРСРВолодарВПС (Москва)11952ВолодарЦСК МО (Москва)31954, 1955, 1956ФіналістВПС (Москва)11951
Примітки
Джерела Статистика виступів на Олімпійських іграх Біографія на сайті Championat.com Профіль на сайті Yandex.ru Профіль на сайті Chidlovski.net Статистика на сайті Eurohockey.net