Володимир Кузьмич Єгоров (; 25 вересня 1911, Саратов, Російська імперія — 9 вересня 1996, Москва, Росія) — радянський хокеїст, футболіст і хокейний тренер.
Клубна кар'єра Виступав за московські футбольні команди СКІФ, «Спартак», ЦБЧА, «Крила Рад», «Профспілки-2» та київське «Динамо». Був капітаном клубу «Крила Рад».
Фіналіст кубка СРСР з хокею з м'ячем 1945.
З 1947 по 1950 рік був граючим тренером хокейної команди «Крила Рад» (Москва). Грав у захисті. Всього у чемпіонатах СРСР провів 30 матчів (3 закинуті шайби).
Тренерська діяльність 1948 року перебував у тренерському штабі збірної Москви, яка проводила серію матчів з найсильнішою європейською клубною командою того часу, празьким ЛТЦ.
З 1950 року цілковито зосереджується на тренерській діяльності. У «Крилах Рад» працював до 1961 року. За цей час команда вигравала чемпіонат та кубок СРСР, тричі здобувала срібні нагороди та п'ять разів — бронзові. Перший успіх прийшов у 1951 році. У фіналі кубка СРСР «Крилах Рад» виявилися сильнішими за ВПС (рахунок матчу 4:3). Це була єдина поразка «команди авіаторів» у сезоні. Під керівництвом Володимира Кузьмича Єгорова, у тому турнірі, грали: воротарі — Борис Запрягаєв, Василь Чепижев; захисники — Анатолій Кострюков, Альфред Кучевський, Микола Нілов; нападники — Михайло Бичков, Олексій Гуришев, Валентин Захаров, Сергій Мітін, Юрій Пантюхов, Микола Паршин, Леонід Степанов та Микола Хлистов.
У сезоні 1956/57 вирішальною стала перемога над ЦСКА (3:2). «Крила Рад» вперше перемогли у чемпіонаті СРСР. Золоті нагороди отримали: воротарі — Борис Запрягаєв, Юрій Овчуков; захисники — Анатолій Кострюков, Альфред Кучевський, Олександр Прилепський, Борис Сєдов, Анатолій Сорокін; нападники — Михайло Бичков, Володимир Гребенников, Євген Грошев, Олексій Гуришев, Анатолій Кисельов, Петро Котов, Сергій Мітін, Віктор Пряжников, Микола Хлистов та Юрій Цицинов.
З 1953 по 1960 рік був помічником головних тренерів збірної СРСР Аркадія Чернишова та Анатолія Тарасова. В цей головна команда країни перемогла на Олімпійських іграх 1956 у Кортіна-д'Ампеццо, а через чотири роки у Скво-Веллі здобула бронзові нагороди. Двічі була найсильнішою на чемпіонатах світу та шість разів — на чемпіонатах Європи.
У січні 1967 — на посаді головного тренера збірної Радянського Союзу. Під його керівництвом команда провела три матчі у Канаді. + Головний тренер збірної СРСР№ДатаМісце проведенняСуперникРахунок12 січня 1967 Вінніпег7 : 124 січня 1967 Вінніпег2 : 536 січня 1967 Вінніпег4 : 5
У березні 1967 року вдруге очолив «Крила Рад». З 1970 по 1973 рік працював головним тренером польського клубу «Напжод». Завершив тренерську діяльність у київському «Сокілі» (1974-1976).
Нагороди і досягнення Нагороджений медаллю «За трудову доблесть» (1944) та орденом «Знак Пошани» (1957). Заслужений майстер спорту СРСР (1947) та заслужений тренер СРСР (1956). Головний тренер + НагородиКомандаКіл.РокиЧемпіонат СРСРЗолото«Крила Рад»11957Срібло«Крила Рад»31955, 1956, 1958Бронза«Крила Рад»51950, 1951, 1954, 1959, 1960Кубок СРСРВолодар«Крила Рад»11951Фіналіст«Крила Рад»21952, 1954Чемпіонат ПольщіСрібло«Напжод» (Янів)21971, 1973Бронза«Напжод» (Янів)11972
Тренер + НагородиКомандаКіл.РокиОлімпійські ігриЗолотоСРСР11956БронзаСРСР11960Чемпіонат світуЗолотоСРСР21954, 1956СріблоСРСР41955, 1957, 1958, 1959БронзаСРСР11960Чемпіонат ЄвропиЗолотоСРСР61954-1956, 1958-1960СріблоСРСР11957
Джерела Біографія на сайті Федерації хокею Росії Біографія на сайті Championat.com Профіль на сайті Yandex.ru Профіль на сайті Chidlovski.net