Микола Михайлович Сологубов (; 8 серпня 1924, Москва, СРСР — серпень 1988, Москва) — радянський хокеїст, захисник.
Олімпійський чемпіон. Найкращий захисник радянського хокею 50-х років двадцятого століття. Прапороносець збірної СРСР на Зимових Олімпійських іграх 1960. З 2004 року член зали слави ІІХФ.
Роки війни Служив на флоті, потім у розвідці. Був тричі поренений. Особливо тяжким було останнє, поряд вибухнула міна і перебила великі і малі гомілкові кістки. Переніс чотири складні операції.
Клубна кар'єра Виступав за ОБО Хабаровськ (1949), ЦСКА (1949—1964) та СКА МВО (1964—1965). У складі столичного армійського клуба дев'ять разів здобував золоті нагороди у чемпіонатах СРСР. Другий призер 1952—1954, 1957; третій — 1962. Пара захисників Микола Сологубов — Іван Трегубов вважається найсильнішою у світовому хокеї другої половини 50-х років. Першим з гравців свого амплуа не тільки виконував свої функціональні обов'язки, але й вміло організовував контратаки та безпосередньо вражав ворота суперників. Всього у чемпіонаті СРСР забив 128 голів в 350 матчах. Тривалий час це досягнення було рекордом результативності захисників у лізі. Лише у 80-х роках його перевершив В'ячеслав Фетісов. Володар кубка СРСР 1954—1956, 1961. За результатами сезону сім разів поспіль обирався до символічної збірної.
1 травня 1954 року захищав кольори футбольної команди «армійців». У матчі регулярного чемпіонату СРСР, який проходив у Мінську, москвичі поступилися господарям поля з мінімальним рахункомЗвіт про футбольний матч «Спартак» (Мінськ) — ЦБЧА (Москва).
Виступи у збірній У складі національної збірної був учасником двох Олімпіад (1956, 1960). У Кортіна-д'Ампеццо здобув золоту нагороду, а через чотири роки у Скво-Веллі — бронзову.
Чемпіон світу 1956, 1963; другий призер 1955, 1957—1959; третій призер 1960, 1961. На чемпіонатах Європи — шість золотих (1955, 1956, 1958—1960, 1963) та дві срібні нагороди (1957, 1961). Тричі був визнаний найкращим захисником турніру (1956, 1957, 1960). На чемпіонатах світу та Олімпійських іграх провів 46 матчів (15 закинутих шайб), а всього у складі збірної СРСР — 91 матч (26 голів).
Тренерська діяльність В 1966—1967 очолював пензенський «Дизеліст», а в 1967—1968 новокузнецький «Металург».
Нагороди та досягнення Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1957) та медаллю «За трудову доблесть» (1960). Заслужений майстер спорту СРСР (1956). + НагородиКомандаКіл.РокиОлімпійські ігриЗолотоСРСР11956БронзаСРСР11960Чемпіонат світуЗолотоСРСР21956, 1963СріблоСРСР41955, 1957, 1958, 1959БронзаСРСР21960, 1961Чемпіонат ЄвропиЗолотоСРСР61955, 1956, 1958—1960, 1963СріблоСРСР21957, 1961Чемпіонат СРСРЗолотоЦСКА (Москва)91950, 1955, 1956, 1958—1961, 1963, 1964СріблоЦСКА (Москва)41952, 1953, 1954, 1957БронзаЦСКА (Москва)11962Кубок СРСРВолодарЦСКА (Москва)41954, 1955, 1956, 1961Особисті досягненняНайкращий захисник чемпіонату світу31956, 1957, 1960Символічна збірна СРСР71951-1953, 1955—1957, 1959Член зали слави ІІХФ-2004
Примітки
Джерела Статистика виступів на Олімпійських іграх Біографія на сайті Championat.com Профіль на сайті Yandex.ru Профіль на сайті Chidlovski.net Статистика на сайті Eurohockey.com