Хунвейбіни (, червоногвардійці) — члени створених у 1966–1967 роках войовничих груп та загонів студентської і шкільної молоді в Китаї, за допомогою яких Мао Цзедуну вдалося провести «Культурну революцію».
Мао Цзедун та його послідовники хотіли добитися повного розриву з минулим. Надаючи хунвейбінам змогу діяти з власної ініціативи, правляча група довкола Мао спрямовувала активність у запланованому напряму.
Хунвейбіни підтримали заклик викорінювати "чотири пережитки": старі ідеї, стару культуру, старі звичаї, старі звички. Учнів заохочували доносити на начальників, учителів і навіть батьків. Студенти крокували вулицями, б'ючи в барабани, ґонґи і викрикуючи гасла. Часом хунвейбіни судили жертв на вулиці, проводячи їх через місто закутими в кайданах. Хунвейбіни перейнялися культом Мао та «Червоною Книжечкою».
З часом хунвейбіни розкололися на дві групи, і міста стали ареною конфлікту (часто фізичного) між цими угрупованнями.
Підрозділи Народно-визвольної армії підтримували хунвейбінів у 1966—1968 роки, але надійно стримали їх, коли Мао наказав змінити політичну лінію.
Походження Вперше хунвейбінами назвали себе студенти середньої школи університету Цінхуа. Назва з’явилась на основі двох дацзибао, що було випущено 25 травня – 2 червня 1966.Chesneaux, p. 141 Студенти стверджували, що критика історичної п’єси «Розжалування Хай Жуя» є справою політичною і потребує значно більшої уваги.
Група студентів з середньої школи Цінхуа на чолі з Чжан Ченчжі та Пекінського університету на чолі з Ні Юаньцзі написала дацзибао як конструктивну критику адміністрацій університету Цінхуа та Пекінського університету, які звинувачували у підтримці елітаризму інтелектуалів та буржуазності. Більшість перших хунвейбінів походили з так званих «п'яти червоних».
Адміністрації та інші студенти охрестили хунвейбінів радикалами та контрреволюціонерами, через що останні були вимушені збиратись таємно – серед руїн Старого Літнього палацу. Однак, пізніше Мао Цзедун наказав передавати їхній маніфест по національному радіо та опублікувати в газеті «Женьмінь жибао». Це надало хунвейбінам політичну легітимність, і аналогічні групи швидко почали з’являтися по всьому Китаю.Meisner, p. 334
Через роздрібненість, що швидко з’явилася в русі, президент Лю Шаоці на початку червня 1966 року ухвалив рішення відправити на місця «робочі групи» Комуністичної партії Китаю (КПК). Діяльність цих робочих груп очолював Чжан Чуньцяо, голова Департаменту пропаганди Китаю. Цими робочими колективами були сформовані групи хунвейбінів на чолі з дітьми кадрових робітників. Усі ці дії були спробами КПК зберегти чинний державний апарат і тримати рух хунвейбінів під контролем.
Мао, стурбований тим, що ці робочі групи заважають перебігу Культурної революції, відправив Чень Боду, Цзян Цін, Кан Шена та інших приєднатися до хунвейбінів та боротися з робочими групами. У липні 1966 року Мао наказав відсторонити ті робочі групи, що залишились (проти бажання Лю Шаоці) і засудив їх за «П'ятдесят днів білого терору».Meisner, p. 335 Організації хунвейбінів булі вільні організовуватись без дозволу та участі партії, і за кілька тижнів, за підтримки прихильників Мао, їхні групи з’явилися майже в кожній школі Китаю.Meisner, p. 366
Чан Кайши вважав, що Мао втратив довіру до чиновників і членів КПК, членів Комуністичної ліги молоді Китаю і навіть до робітників, селян і солдатів, тому він вирішив використати студентів-хунвейбінів для збереження свого авторитету.Kai-Shek, Chiang (9 October 1966). "中華民國五十五年國慶日前夕告中共黨人書" [Manifesto to the CPC Members on the Eve of the National Day of the 55th Years of the Republic of China]. 總統蔣公思想言論總集 (in Traditional Chinese). 中正文教基金會 (Chungcheng Cultural and Educational Foundation). Retrieved 11 March 2021. 今天很明白的事實，就是毛澤東對於你們這一代，從黨政軍領導幹部到黨員團員及其所謂工農兵群眾，根本上都不敢相信，認為都已不可靠了，所以它不得不寄望下一代無知的孩子們，組訓「紅衛兵」來保衛它個人生命，來保衛它獨夫暴政、生殺予奪的淫威特權。
Роль під час Культурної революції
Червоний серпень і Червоний терор Мао Цзедун особисто висловив підтримку хунвейбінів у листі до організації хунвейбінів Університета Цінхуа від 1 серпня 1966.(Chinese)Ni, Tianqi (7 April 2011). "倪天祚, "毛主席八次接见红卫兵的组织工作" 中国共产党新闻网" [Chairman Mao received the organization of the Red Guards eight times.]. people.com.cn. Під час «Червоного серпня» в Пекіні Мао дав публічний поштовх руху на масовому мітингу 18 серпня на площі Тяньаньмень. Мао з'явився на площі Тяньаньмень в оливково-зеленій військовій формі, якій віддавали перевагу хунвейбіни, але яку не носив уже багато років. Він особисто привітав 1500 чоловік і привітав рукою 800 000 хунвейбінів і глядачів унизу. Велика кількість людей з числа «п'яти чорних» зазнала переслідувань і була вбита.Wang, Youqin (2001). "Student Attacks Against Teachers: The Revolution of 1966" (PDF). The University of Chicago. Archived (PDF) from the original on 17 April 2020.Jian, Guo; Song, Yongyi; Zhou, Yuan (2006). Historical Dictionary of the Chinese Cultural Revolution. Scarecrow Press. ISBN 978-0-8108-6491-7. Archived from the original on 11 June 2020. Retrieved 10 July 2020.
Мітинг очолив Чень Бода, Лінь Бяо виступив із програмною промовою. Лідери хунвейбінів, що під проводом Не Юаньцзи, також виступили з промовами. Лідер хунвейбінів середньої школи Сон Біньбінь одягнула червону пов'язку з написом «Червона гвардія» на Мао Цзедуна, який знаходився на мітингу шість годин. Цей мітинг був першим із восьми оглядів, які Мао влаштував хунвейбінам на площі Тяньаньмень восени 1966 року. Саме він означив хунвейбінів як рушійну силу Культурної революції на її початку.Van der Sprenkel, p. 455
Другий мітинг, що відбувся 31 серпня, очолили Кан Шен і Лінь Бяо, на яких також з’являються червоні пов'язки. Останній мітинг відбувся 26 листопада 1966 року. Усього голова привітав від одинадцяти до дванадцяти мільйонів хунвейбінів, більшість з яких приїхали здалеку, щоб бути присутніми на мітингах,Meisner, p. 339-40 у тому числі на мітингу, проведеному в День утворення Китайської Народної Республіки 1966 року, який включав традиційний військовий парад.
«Сокрушити чотири пережитки»
У серпні 1966 року 11-й пленум ЦК КПК ратифікував «Шістнадцять статей», документ, у якому викладалися задачі Культурної революції та роль, яку студенти мали в ній відігравати. Після мітингу 18 серпня хунвейбіни пройшли маршем Китаєм у рамках кампанії з викорінення «чотирьох пережитків». Старі книги та предмети мистецтва були знищені, музеї розграбовані, вулиці перейменовані на революційний лад. Нападів зазнали багато відомих храмів, святинь та інших об'єктів культурної спадщини.
В листопаді 1966 року зазнав нападу групи хунвейбінів з Пекінського педагогічного університету на чолі з Тан Хоуланом цвинтар Кунлінь."Asiaweek article". Asiaweek. 3 January 1984 – via Google Books. Під час осквернення цвинтаря труп герцога Яньшена у 76-му поколінні був витягнутий з могили та оголеним повішений на дереві перед палацом.Jeni Hung (5 April 2003). "Children of Confucius". The Spectator. Retrieved 4 March 2007.
Напади на культурні та історичні об'єкти здійснялись у період з 1966 по 1967 рік. Одного з найбільших пошкоджень було завдано гробниці імператора Ванлі династії Мін, де знаходились рештки його та імператриці, а також різні артефакти з гробниці. Тільки між нападами на гробниці Ван Лі та Конфуція жертвами Культурної революції стало понад 6618 історичних артефактів.
Також переслідувалась особиста власність, якщо вважалось, що вона належить до «чотирьох пережитків». Зазвичай, релігійні тексти та зображення конфісковувалися та спалювалися. В інших випадках предмети, що мають історичне значення, залишалися на місці, але спотворювалися, наприклад, на сувої династії Цинь були частково видалені письмена, а на різьблених фігурках по каменю та дереву були пошкоджені обличчя.
Одночасно з руйнуванням попередньої культури та історії відбувалося так зване «перевиховання». Протягом усієї Культурної революції хунвейбіни використовували школи для пропагування ідей Культурної революції, а також демонстрацію ідей, які представляли попередню епоху, ідеалізуючи «чотири пережитки». Часто це робилось за допомогою плакатів дацзибао на стінах шкіл, що викривали людей, що вели «буржуазний» спосіб життя.
Напади на культуру швидко переросли в напади на людей. Хоча положення «Шістнадцяти статей» передбачали, що для здійснення Культурної революції слід використовувати переконання, а не силу, посадові особи та «буржуазні елементи» зазнавали фізичних та психологічних нападів.Meisner, p. 339 22 серпня 1966 р. було видано директиву про заборону на втручання поліції у діяльність революційних організацій. Тих у поліції, які виступили проти директиви, назвали «контрреволюціонерами». Через підтримку з боку влади дії хунвейбінів ставали дедалі жорстокішими.MacFarquhar & Schoenhals; p. 515
Стан громадської безпеки в Китаї погіршився через те, що центральне керівництво санкціонувало насильницькі дії. Сі Фучжи, начальник національної поліції, сказав, що немає «нічого страшного», якщо революціонери забивають «поганих людей» до смерті. Протягом приблизно двох тижнів лише у західному районі Пекіна насильницькою смертю загинуло близько 100 вчителів, представників шкільних адміністрацій та просто освічених працівників. Число поранених було «надто великим, щоб його можна було підрахувати».
Найжахливіші аспекти кампанії включали численні випадки катувань, убивств та публічних принижень. Багато людей, які стали об'єктами «боротьби», не витримували стресу та чинили самогубство. У серпні та вересні 1966 року тільки в Пекіні було вбито 1772 особи. У вересні в Шанхаї було 704 самогубства та 534 смерті, пов'язані з культурною революцією. В Ухані за той же період сталося 62 самогубства та 32 вбивства.MacFarquhar & Schoenhals; p. 124
Головний удар революції прийшовся на інтелектуалів. Багатьох було звільнено з офіційних посад, таких як викладачі в університетах, і відправлено на найбільш непрестижну роботу, як «підмітання дворів, будівництво та прибирання туалетів з 7 ранку до 5 вечора», що мало спонукати їх розкаятись у минулих «помилках».Howard, p. 169. В офіційному звіті від жовтня 1966 р. говорилося, що хунвейбінами було заарештовано 22 000 «контрреволюціонерів».Karnow, p. 209
Хунвейбінам також було доручено викорінити так званих каппутистів – тих, що стоять при владі та «йдуть капіталістичним шляхом». Цей поширилось і на найвищі ешелони КПК, багато високопоставлених партійних діячів, таких як Лю Шаоці, Ден Сяопін і Пен Дехуай, зазнали вербальних і фізичних нападів з боку хунвейбинов.Karnow, pp. 232, 244 Лю Шаоці став особливою мішенню, оскільки він посів місце Мао як голови держави після «Великого стрибка». Хоча Мао пішов зі своєї посади, він був обурений тим, що Лю взяв кермо правління комуністичним Китаєм.
Зіткнення з НВАК Хунвейбіни не були повністю безкарними. Їм було заборонено входити до Чжуннаньхая, Забороненого міста або будь-якого військового об'єкта, де зберігалась секретна інформація (дані розвідки, розробка ядерної зброї тощо). Кілька разів вони намагалися штурмувати Чжуннаньхай, і 8341 спеціальний полк, який відповідав за безпеку Мао, відкривав по них вогонь.
Цзян Цін просувала ідею про те, що хунвейбіни мають «знищити НВАК», а Лінь Бяо, певною мірою, підтримував її слова. У той же час частина воєначальників, не звертаючи уваги на хаос, з яким доводилося мати справу Народно-визвольної армії (НВАК), ігнорували накази і атакували червоногвардійців щоразу, коли їхнім базам та людям загрожувала небезпека. Коли хунвейбіни проникли на заводи та інші виробництва, вони зіштовхнулися з опором із боку груп робітників і селян, які прагнули зберегти статус-кво. Крім того, всередині самого руху існували запеклі розбіжності, особливо за соціальною та політичною ознакою. Найбільш радикальні студенти часто конфліктували з консервативнішими.