Іполіт Слівінський

Іполіт Слівінський (іноді Іполит Сливінський) ; ; 8 серпня 1867, Городок — 11 червня 1932, Львів) — польський архітектор, видавець, політик, масон.

Життєпис Один з організаторів польського незалежницького руху в Галичині перед першою світовою війною. Притримувався соціалістичних поглядів. У жовтні 1900 року став одним із засновників і членом наглядової ради Кредитної спілки будівничих у Львові.Dział ekonomiczny // Słowo Polskie. — 3 października 1900. — № 459. — S. 6; Kronika miejscowa // Słowo Polskie. — 7 listopada 1900. — № 518. — S. 4; Kronika // Nowa Reforma. — 4 października 1900. — № 226. — S. 2. Від 1901 року член надзвичайний Політехнічного товариства у Львові.Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 95. Від 1902 року член Товариства наукової допомоги для Князівства Цешинського.Srawozdanie Towarzystwa Naukowej Pomocy dla Księstwa Cieszyńskiego za rok obrotowy 1903. — Nakładem Towarzystwa Naukowej Pomocy w Cieszynie. — S. 7. 1903 року входив до складу журі конкурсу проєктів костелу святої Єлизавети у Львові.Kościoł św. Elżbiety // Słowo Polskie. — 18 marca 1903. — № 129. — S. 1. Орендував міську цегельню разом із прилеглими «ґрунтами» (земельними ділянками) в Ряшеві протягом 1903—1905 років (можливо, й довше).Laskowski A. Architektura galicyjska w okresie autonomii: Uwagi na marginesie książki o architekturze Rzeszowa // Modus. Prace z historii sztuki. — 2001. — № II. — S. 132. — .

1911 року обраний послом до парламенту Австро-Угорщини, де працював до розпаду імперії. 1922 року, як кандидат від радикальних партій обраний до Сейму Польської Республіки першої каденції. Багато років був членом міської ради Львова. Член «Союзу активної боротьби» () і «Стрілецької спілки» (). Очолював спілку, яка видавала газету «Wiek Nowy». У його кам'яниці на вулиці Кадетській, 6 (тепер вулиця Героїв Майдану) у 1908–1914 роках жив і працював Юзеф Пілсудський разом зі штабом. В останні роки відійшов від активної політичної діяльності. Помер 11 червня 1932 року після тривалої хвороби. Похований на 78 полі Личаківського цвинтаря.

Роботи Будинок «Авансового банку» у стилі необароко на нинішньому проспекті Свободи, 10 у Львові (1898).Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 14. — ISBN 83-88372-29-7. Керівництво спорудженням в'язниці у Тернополі. Спільно із Зигмунтом Пшорном (бл. 1900).Słowo Polskie. — 21 czerwca 1900. — № 285. — S. 4. Проєкт фасаду власного будинку архітектора Франциска Сковрона на нинішній вулиці Кривоноса, 10. Неорококове скульптурне оздоблення, ймовірно, реалізував Антон Попель.Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 118. — ISBN 978-83-7543-009-7. Власний прибутковий будинок на нинішній вулиці Героїв Майдану, 6 (1901—1902). Виконаний у стилі модернізованої неоготики, з багатим скульптурним оздобленням. Первинний проєкт санаторію Казимира Солецького на вулиці Личаківській, 93 (тепер № 107). Задуманий у формах неоренесансу і неоготики; затверджений магістратом у жовтні 1906 року, однак до його реалізації не дійшло. Санаторій збудовано за іншим проєктом, створеним у бюро Івана Левинського.Lewicki J. Między tradycją… — S. 214. Неокласицистичний з ренесансними мотивами в аттиках проєкт «Другого дому техніків» (гуртожитку Політехніки) на нинішній вулиці Бой-Желенського, 14. Розроблено для конкурсу 1912 року, де здобув I місце. Співавтори — Влодзімеж Тетмаєр, Ізидор Цеценьовський. Спорудження розпочато 1913 року, однак через початок війни припинено. Після війни на фундаментах споруджено гуртожиток вже за проєктом іншого архітектора — Євгена Червінського.Lewicki J. Między tradycją… — S. 65. Фірма Слівінського отримала замовлення на спорудження будинків суду та фінансової дирекції на площі Тринітарській у Станиславові за проєктом фірми Міхала Уляма. 1913 року розпочали роботи, але невдовзі зупинили через початок війни.Komar Ż. Trzecie miasto Galicji. — Kraków: Drukarnia Skleniarz, 2008. — S. 351. — ISBN 978-83-89273-52-9. Проєкт перебудови школи De Notre Dame на нинішній вулиці Кониського, 8 у Львові (1926). Реалізований 1930 року, але попередньо перероблений Вавжинцем Дайчаком.Ґранкін П. Е. Будинки Комерційної академії у Львові // Галицька брама. — 2003. — № 1—3 (97—99). — С. 21, 22. 5-поверховий будинок для працівників залізниці на нинішній вулиці Поліщука, 76 у Львові (1930–1932).Богданова Ю. Нова архітектура Нового світу // Галицька брама. — 2008. — № 3-4 (159—160). — С. 18. Приміщення державної 8-класної гімназії в Бучачі (разом із Тадеушем МостовськимCzyż A., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu. — Warszawa: Franczak, 2009. — 118 il. — S. 22. — ISBN 978-83-60976-45-6. — (Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju. — Seria C. — Zesz. 3). ; за іншими даними, авторами проєкту були архітектори Топольницький і Джованні Батіста Феррарі.Бучач. Фотопутівник / Автор тексту М. Козак, літредактор П. Бубній. — Тернопіль: ВАТ «Збруч», 2010. — С. 16.

Примітки

Джерела

Dwa zgony. Ś. p. Hipolit Śliwiński. — Bł. p. Henryk Kolischer // Gazeta Lwowska. — 14 czerwca 1932. — № 133. — S. 6. Nicieja S. Lwów. Ogród snu i pamięci. Dzieje Cmentarza Łyczakowskiego oraz ludzi tam spoczywających w latach 1786—2010. — Opole: Wydawnictwo MS, 2011. — S. 440. — ISBN 978-83-61915-07-2.

Посилання Hipolit Śliwiński polityk, architekt (1866—1932)